Дартло – піднебесне село гостинної Грузії

Обираючи Грузію як туристичний напрям, ми уявляємо її країною безтурботних веселощів, безпричинних застіль та славнозвісних тостів від завжди доброзичливих і трохи галасливих грузинів. Деякою мірою так і є. Проте неможливо відчути цілу країну, спираючись лише на яскраві кліше від турагентств.

Дартло — крихітне село, загублене десь на прикордонні — руйнує стереотипи про відпочинок у Грузії. Тут у тиші ви належатимете самим собі, а ще небу — настільки близькому, як буває тільки у горах.

Обережніше на поворотах

Прямого авіасполучення із Дартло немає. Туди можна дістатися або традиційним способом, притаманним здебільшого місцевим — на конях, або автомобілем, бажано — позашляховиком. Звичайним автівкам буде складно просуватися ґрунтовою, кам’янистою дорогою. І навіть за кермом надійного джипа варто бути обережним, бо звивисті серпантини Тушеті — регіону, де розташоване Дартло — вважаються одними із найнебезпечніших у світі.

З осені і до початку літа дорогу часто розмиває дощами, а на тих її частинах, що впритул підступають до річок, — паводками. Тому, щоб не розвертати машину на півдорозі, плануйте подорож до Дартло на липень-вересень. Якщо їхати з Тбілісі, то трохи більше сотні кілометрів шляху можна подолати за 5-6 годин.

Тушеті — високогірний район, важкодоступний не лише для туристів, а й для місцевих. У Дартло і в невеликих навколишніх поселеннях-хутірцях, живуть лише теплої пори року. Ще кілька років тому в селі зимували кілька людей, але зараз на цей час усі жителі спускаються в долину. Тому, якщо взимку ви якимось дивом розмитими дорогами втрапите у Дартло, поговорити зможете хіба з гірським відлунням.

Високогірний консерватор

Старовинні кам’яні будівлі — це те, заради чого, власне, і їдуть у Дартло. Хоч деякі з них побудовані кілька століть тому, лазити по руїнах вам не доведеться — більшість збереглася у хорошому стані. Напівзруйнованою можна побачити лише зведену в XIX столітті церкву: від неї залишився тільки фасад. До речі, жінкам заборонено ходити біля храму, про що попереджає спеціальний знак. У цій високогірній місцевості традиції бережуть особливо ревно, і туристам варто віддавати їм належне.

Архітектура села зі складеними зі сланцю оборонними вежами та будинками настільки унікальна, що їй надали статус культурної пам’ятки Грузії. Другим за поширенням будівельним матеріалом після сланцю тут є деревина: з неї зроблені чи то веранди, чи то тераси житлових будинків та готелів.

Кам’яна непорушність не контрастує із навколишніми пейзажами, а радше доповнює її. Зворушлива буколічність краєвидів — із бурхливою річкою, клаптями хмар, залеглими у долині, кіньми, що пасуться внизу на схилі — і стала, мабуть, причиною того, що пішохідний туристичний маршрут горами Тушеті починається саме тут.

Грузинська Спарта

З’їздити у Дартло і повернутися назад можна й за один день. Однак у такому разі оглядати село доведеться поспіхом, бо затримуватися до настання темряви не варто: поночі спускатися неосвітленими гірськими дорогами не просто небезпечно, а майже неможливо. Хоч село зовсім не велике, кілька готелів для туристів, охочих переночувати тут, знайдеться. Звісно, бозна-якої розкоші вони не пропонують. Кімнати доволі прості: кілька ліжок, тумбочки, тісна ванна кімната та й усе. Підлога — із простих дерев’яних дощок, стіни обшиті вагонкою. Комусь готельні номери можуть здатися навіть похмурими. Але люкси, якби вони тут були, мабуть, псували б атмосферу якоїсь незайманості цього архаїчного поселення.

Коли вже обід?

Продуктових крамниць у Дартло не знайти. Тому, якщо не плануєте залишатися тут на ніч, краще заздалегідь взяти трохи їжі із собою. Ті, хто винайняв номер у готелі, можуть розраховувати принаймні на сніданок. У хорошу погоду його подають на дерев’яних терасах з прекрасними краєвидами на долину. Деякі готелі пропонують і обід з вечерею, тому, якщо триразове харчування є обов’язковою умовою для вашої подорожі, заздалегідь пошукайте в інтернеті ті готелі, що задовольнять ваші вимоги. Ще, кажуть, у Дартло місцеві можуть пригостити туристів сиром власного приготування. Це, до речі, може стати нагодою заприязнитися з кимось із горян.

Отака ось справжня Грузія — первісна, важкодоступна, перейнята спокоєм навколишньої природи. Вона, можливо, і поступається Тбілісі чи Батумі — сучасним і гамірним — у популярності серед туристів, але саме вона у суворих обрисах багатовікових будівель зберігає цінну історію країни. І заради того, щоб цю історію відчути, сюди варто приїхати принаймні хоча б раз.

Юстина Лісова