«Нова лебедина скеля» — саме таке значення в перекладі з німецької має легендарний Нойшванштайн, розташований у південно-західній частині Баварії, біля містечка Фюссен, що недалеко від австрійського кордону. Цей замок, побудований у романському стилі, відомий багатьом ще з дитинства, адже за його образом намальовано заставку знаної на весь світ студії «Дісней». Яка ж історія створення цієї величної споруди?
Улюбленець Людвіга II
Фантастичний Нойшванштайн з’явився не так уже й давно — у другій половині XIX століття. Ініціатором будівництва був не хто інший, як король Баварії Людвіг, якого піддані називали «казковим королем», а французький поет Поль Верлен — «єдиним справжнім королем століття».
Замок «казкового короля», як часто іменують Нойшванштайн, що підіймається своїми численними вежами над неприступною скелею, розташований у мальовничій місцевості з панорамою на Альпи, дивовижної краси долину та два озера — Альпійське та Лебедине. Навколо цих об’єктів вирує безліч міфів. Кажуть, що саме тут принц Зігфрід зустрів чарівну Одетту, яку злий чаклун перетворив на лебедя, а лицар Лоенгрін врятував свою кохану Ельзу. А й справді, дивовижна краса тутешніх пейзажів створює романтичну атмосферу, тому не дивно, якщо натхнення Ріхард Вагнер для опери «Лоенгрін» знайшов саме тут.
Поява Нойшванштайна, улюбленого творіння короля Людвіга II, краще за будь-які слова розповідає про свого господаря. Замок не демонстрував владу, а був схованкою від неї, місцем усамітнення: тут король міг повністю віддатися романтичним мріям про ідеальний світ середньовіччя.
Мрійлива фантазія одного короля
Створити Нойшванштайн було завданням не з легких: здавалося, що часи замків уже давно пішли в забуття. Однак Людвіг правив своє — від нестачі наполегливості він безперечно не страждав. Тож навесні 1868 року робітники прибрали розвалини старих фортець, зрізали восьмиметровий шар із вершини скелі, щоб збільшити майданчик для споруди, побудували дорогу й проклали водопровід.
Людвіг II брав активну участь у проєктуванні замку, особисто погоджував кожне креслення. Власне будівництво почалося в 1869 році. Незважаючи на поклоніння середньовіччю, баварський король побажав не відмовлятися від комфортних житлових умов. У Нойшванштайні було централізоване опалення, туалети з автоматичною системою зливу, в усі кімнати здійснювалася подача холодної води, а на кухні й у купальні — навіть гарячої. Окрім того, було проведено електрику, на третьому й четвертому поверхах встановили телефонні апарати, їжу підіймали за допомогою ліфтів, а слуг можна було викликати натисканням кнопки.
Ідея внутрішнього оздоблення замку навіяна сюжетами історичних опер Ріхарда Вагнера, якому король і присвятив Нойшванштайн. Загалом стіни прикрашені фресками, що відображають сцени на теми любові, провини, покаяння й спасіння. Особливо вирізняються розписи тронного залу. До речі, власне трон так і не встигли створити.
Прибутковий насміх життя
Уже за сім тижнів після смерті Людвіга II в 1886 році Нойшванштайн відкрили для широкого загалу. За іронією долі, місце, яке обрав собі для усамітнення монарх, стало сьогодні одним із найбільш відвідуваних в Європі. Щорічно майже півтора мільйона туристів приїжджає подивитися на замок «казкового короля». Так найвитратніший приватний проєкт Людвіга став найприбутковішим для федеральної землі Баварія — теперішнього власника цієї території.
Як доїхати до замку Нойшванштай
Нойшванштайн розташований у містечку Гоеншвангау. До нього можна добратися кількома шляхами: потягом, автомобілем або автобусом. Найближчий до замку залізничний вокзал у Фюссені. Туди з Мюнхена регулярно ходять поїзди — це орієнтовно до двох годин в дорозі. Від Фюссена до зупинки «Нойшванштайн» можна доїхати на автобусі 73 або 78 приблизно за 15 хвилин. Якщо у вас автомобіль, то до Фюссена варто обрати автобан А7, далі — федеральну дорогу B17 до Швангау, а потім проїхати за вказівниками в напрямку Гоеншвангау.
Дар’я Суслова
Головне фото: informat.ro
