Безтурботний літній Крит

Дехто каже, що греки — дуже неквапливі люди. І дійсно, як можна працювати, коли тебе оточують виноградники, пальми, вино та 35-градусна спека. Особливо це стосується острівної частини Греції, а саме острова Крит, де до цього списку додаються неперевершені скелі, архітектура минулих епох, печери з міфологічних історій та Середземне море.

Клімат

Усе вищезазначене стосується лише літньої пори, бо всі інші місяці на Криті панують вітри, дощі та прохолодна температура повітря близько 15 градусів вище нуля. Звичайно, є теплі й сонячні дні, але вони не такі приємні, як літні, коли середня температура повітря становить 25-30 градусів з позначкою плюс. Тому летіти на Крит варто лише влітку, коли море тепле, а всі фрукти стиглі.

Традиції

Саме в цю пору року вам пощастить безтурботно провести час. Тоді на острові працює лише готельно-ресторанний бізнес, екскурсоводи, працівники музеїв та… це, напевно, все. Хоча ні, є люди в полях та садах, які доглядають оливкові дерева та виноградники. Але вони працюють лише зранку, бо з полудня і до 17 години тут сієста – мертвий час. У ці години на вулицях можна зустріти лише туристів: усі місцеві відпочивають удома за зачиненими дверима та навіть не відповідають на дзвінки.

Один місцевий житель мені якось сказав: «Зателефонувати греку під час сієсти – непристойно та навіть образливо». Зачиняються музеї, магазини та офіси, припиняється рух транспорту – острів ніби вимирає. Хтось спить та набирається сил, а хтось просто ховається від спеки у своїх прохолодних будинках. Греки навчать двом істинам: «не треба нікуди поспішати, всьому свій час» та «щоб добре працювати, потрібно добре відпочивати».

Загалом, сієста для греків – це святе. Це традиція, яку в них не прийнято порушувати. Тому в обідній час Крит виглядає ще більш безтурботним, ніж завжди. До речі, після декількох днів перебування в Греції сам починаєш мимоволі підтримувати цю традицію. Напевно, уся справа в спокійній і тихій атмосфері, яку породжує неквапливий стиль життя греків.

Архітектура

Ця атмосфера передається навіть архітектурою острова. Майже всі споруди, розташовані поза великими містами (їх на Криті три: Іракліон, Ретимно, Ханья), своїм виглядом гіпнотизують і без того приспану від спеки та безтурботності свідомість туриста, змушуючи безперервно розглядати себе. Особливо це стосується селищ, які розкидані по всьому острову, як насіння, між горами та підгір’ями. Вони формують основну архітектуру острова.

Ці сонні хатинки посеред гір та лісів спонукають розмірковувати на філософські теми, замислюватися над історією цієї місцевості та особливостями життя тут. Цей ефект будівель на Криті посилюється старими спорудами, які пережили не два і не три покоління та пам’ятають ще епоху Венеціанської республіки. У багатьох таких селищах можна зустріти резиденції, замки та вілли заможних феодалів, шматки фортифікаційних споруд та фундаменти давно зруйнованих будинків.

Традиційні критські сільські будиночки мають кубічну форму і робилися з каменю. Їхня простота – це родзинка, від якої неможливо відвернути погляд, бо іноземним туристам важко уявити життя в оточенні таких оригінальних споруд і в середині самих будівель. Такі будиночки – ціла історія, яка починається ще з перших поселень на острові.

Великі міста на Криті мають значно багатшу та вишуканішу архітектуру, слід у розвитку якої залишили представники багатьох культур, зокрема венеціанські та османські завойовники. Вони додали в особливості архітектури острова свої традиції та правила.

Міфологія

Спокій і тиша панують на острові всюди, але є місце, де ці стани можна особливо відчути – Діктейська печера або Печера Псіхро. Уся печера покрита химерними сталагмітами та сталактитами, що створюють дещо тривожну атмосферу. Але це лише на перший погляд. Усередині завжди тихо та спокійно.

Туристи затамовують подих, продираючись крізь слизьке каміння та чудернацькі мінеральні утворення. Складається враження, ніби це місце дійсно просякнуте міфічними подіями або таємницями предків. Хочеться щось шукати та знаходити, наче ти блукаєш лабіринтом у пошуках виходу. А коли нарешті залишаєш печеру і опиняєшся на поверхні, то виникає відчуття, ніби ти справді вибрався з лабіринту Мінотавра.

Цікаво, але ліньки

Тропічний клімат, давня архітектура, неквапливі греки та їхні традиції – це те, що формує надзвичайно цікавий Крит. Острів, який хочеться досліджувати, але не виходить, бо спека та безтурботна атмосфера навколо показують туристу лише одну дорогу – до ліжка, спати після смачного обіду на березі Середземного моря.

На Криті однозначно варто побувати, бо це місце давньогрецьких традицій, повністю просякнуте колоритом давно минулих епох. Але перед цим необхідно гарненько виспатися вдома й захопити разом із валізами купу морально-фізичних сил та ентузіазму. Летіти сюди винятково заради моря, пекучого сонця та кавунів буде не зовсім доцільно та раціонально, тому що весь колорит острова розташований поза готелями та туристичними зонами. Він полягає не в пісочних пляжах та басейнах, а в особливостях життя корінного населення та місцевості загалом.

Валентин Юрченко