Місто легенд, чаруючих краєвидів і просто неймовірний край. Якщо відвідаєте Чернігів, то обов’язково закохаєтесь не тільки у зелені парки, затишні вулички й дивовижну атмосферу, а й у мешканців. Перелічувати пам’ятні місця просто немає сенсу, адже пальців обох рук не вистачить. Все ж таки є декілька локацій, куди повинен сходити кожен турист.
Церкви, храми й монастирі
Церкви, храми й монастирі – справжня прикраса цього краю. Тут тобі Спасо-Преображенський собор, який вважається найстарішим кам’яним храмом Київської Русі, а ще й слугував усипальницею для чернігівських правителів; Успенський собор Єлецького монастиря, заснований Святославом Ярославовичем, який князював свого часу на цих землях. Варто згадати й П’ятницьку церкву, де, до речі, можна загадати бажання, залишивши монету у заглибленні фасаду, а також Іллінську церкву, розташовану на схилі славнозвісних Болдиних гір біля входу до Антонієвих печер. Саме разом з ними церква стала фундаментом для Троїцько-Іллінського монастиря, з яким і пов’язана тема нашої розмови.
Антонієві Печери
Троїцько-Іллінський монастир був заснований ще у 1069 році Антонієм Печерським, відомим нам церковним діячем Київської Русі. Перебувавши деякий час у Чернігові, він розпочав будівництво печерського монастиря на Болдиних горах, де ріс чудовий дубовий гай. Саме від давньоруського слова «болд», яке означає «дуб» пішла назва цього місця. За основу став Києво-Печерський монастир. Так як Антоній був літньою людиною, то в будівництві йому допомагали чернігівські монахи. Завдяки особливостям геологічних умов місцевості монастир створено без додаткових кріплень. Печери мають лише два відомі яруси, де збереглися настінні малюнки, ікони та портрети святих служителів монастиря. Інші два яруси ніяк не можуть дослідити. Археологи кажуть, що все це через те, що техніка дивним чином виходить із ладу. Ще подейкують, що десь під Черніговом знаходиться таємний тунель, що поєднує Антонієві печери з Києво-Печерською лаврою.
Святиня монастиря
Святинею цього незвичайного місця вважають келію Антонія Печерського і гробницю з останками ченців, які загинули під час нападу монголо-татар. Рештки загиблих декілька разів намагалися перепоховати, але кожна спроба закінчувалась невдало: то приладдя не працювало, то піднімався жахливий буревій із блискавкою. До речі, ховали монахів досить незвичним способом: спочатку закопували тіло на 3 роки, а згодом діставали рештки, які складали у спеціально відведені для цього місця – кістниці.
Привид монаха і церква Миколи Святоші
Якщо ви полюбляєте містику, якщо в дитинстві хотіли стати мисливцем за привидами, то вам пощастило. Деякі відвідувачі кажуть, що в одному з тунелів можна побачити привид монаха Антонієвих печер, який стоїть непорушно, а згодом розчиняється в темряві. Йому навіть ім’я дали – Тарасій. Чи це ілюзії людського мозку, чи просто природній туман, що утворюється внаслідок перепаду температури і вологості – невідомо, а отже краще все перевірити самому.
На цьому дива не закінчуються. Робітники і відвідувачі печер кажуть, що у церкві Миколи Святоші, яка знаходиться в одному з тунелів підземелля коїться щось незвичайне. Дивний дискомфорт супроводжує кожного, хто наближається до цього місця: одні задихаються, інші здригаються від неконтрольованого відчуття страху та паніки, а деякі починають невтримно сміятися. Якась містична і моторошна атмосфера охоплює як тіло, так і розум туристів.
Вартість входу та екскурсії
Якщо не злякаєтесь і все ж таки вирішите відвідати це неймовірне місце, краще замовте екскурсовода, який згуртує всіх бажаючих і проведе до кожного тунелю й місця, розповідаючи їх історію. Також ви можете самостійно дослідити кожен закуток печер, відчути містичну атмосферу, блукаючи у самоті темними коридорами з металевими ґратами.
Вартість входу залежить від віку:
1. Для дорослих – 30 гривень.
2. Для дітей, студентів і учнів – 15 гривень (за умови наявності відповідного документу).
Вартість екскурсії:
1. Група до 5 осіб – 50 гривень.
2. Група більше 5 осіб – 100 гривень.
Катерина Заносієнко
