Диканька – туристичне селище Полтавщини

Туристичне селище у Полтавській області, засноване ще в середині 17 століття. Саме цю Диканьку згадував Гоголь у своєму романі «Вечори на хуторі біля Диканьки». На території розташовані безліч туристичних об’єктів, які варто побачити на власні очі.

Відома на всю Україну Диканька – є улюбленим місцем для подорожі мешканців Полтавщини та й усієї України. Селище із чималою історією та неймовірними спорудами заслуговує на ваш візит. У Диканьці є на що подивитись, адже вона вважається однією із найбільш відвідуваних у Полтавській області туристичних локацій. Що ж саме можна побачити і куди піти? Вперед у подорож! Поглянемо що знаходиться на території!

Тріумфальна арка

В’їжджаючи в селище, перше, що ви побачите, це тріумфальна арка 1820 року.

Щоправда, побудована вона на честь перебування царя Олександра І у Диканьці. Арка символізує перемогу російської армії над французькою у 1812 році. Споруда успішно пройшла реставрацію у 2008 році.

Кочубеївські дуби

Чотири велетні віком близько 800 років, що сягають 22 м. у висоту та мають діаметр стовбура у 1.5 м. Дуби ростуть при в’їзді у райцентр та вважаються окрасою Диканьки.

Кочубеївські дуби охороняються законом України як пам’ятка природи з 1964 року.

Загалом, усі споруди та туристичні місця тут пов’язані з родиною Кочубеїв. Існує легенда, що саме біля цих дубів зустрічались Мотря Кочубей та гетьман Іван Мазепа. Офіційна документація зберігає історію дубів лише з 30-40-х рр. ХХ ст. На той момент було зареєстровано 5 дубів. Ці старовинні велетні бачили особисто багатьох митців: М.Гоголя, Г.Квітку-Основ’яненко, Ю.Яновського, Ю.Смолича та багатьох інших.

Досі невідомо, хто ж саме посадив їх та чи взагалі садили. За народними переказами саме Іскра та Кочубей висаджували цих велетнів. До слова, ці дерева описав Олександр Пушкін у своїй поемі «Полтава». Дивним є те, що сам поет ніколи не бував у Диканьці, а уявлення про селище мав із розповідей Наталки Кочубей.

Свято-Миколаївська церква

Церква побудована в стилі класицизму наприкінці 18 ст. Вона вражає своєю дивовижністю та таємничістю.

Що ж знаходиться всередині? В приміщенні церкви є іконостас, що вирізаний з дуба. А у підземеллі розташований склеп сім’ї Кочубеїв, де поховано вісьмох представників роду. Цей склеп особливо цікавить численних відвідувачів Миколаївської церкви з України та різних країн світу. Поховані тут п’ять князів і три княгині. Лежать вони у мармурових саркофагах…

Миколаївська церква у Диканьці – єдина на той час у Східній Європі споруда, збудована подібно до мусульманської мечеті, з круглим, а не хрестоподібним фундаментом. Сама дзвіниця храму є його окрасою, споглядання якої перехоплює подих. Між іншим, за словами краєзнавців Свято-Миколаївська церква збудована за зразком храму Петра і Павла у святому Римі.

Свято-Троїцька церква

Церква була збудована ще  у 1780 р. в стилі пізнього бароко.

Існує легенда, що під церквою вирито величезну кількість підземних ходів. Це її Микола Гоголь змалював у відомих «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки». Будівля була зруйнована в 30-х рр. ХХ ст. Богослужіння відновилося лише у травні 1993 року на свято Великодня. На сьогодні двері церкви відчинені як для парафіян, так і для гостей, які цікавляться історією українського народу і творчістю письменника-містика Миколи Васильовича Гоголя.

Бузковий гай

Справжнім дивом та однією із найвідвідуваніших локацій у Диканьці вважається Бузковий гай. Найбільше відвідувачів тут в травні, в сезон цвітіння. Туристи приїжджають, аби помилуватись красою та відчути свіжий запах Бузкового гаю.

Гай був висаджений за наказом того ж Віктора Кочубея на місці кар’єру. За легендами, донька Віктора хворіла туберкульозом, тому й засадили гай в надії врятувати  Ганнусю ароматами квітів бузку, але нічого не допомогло.

Але не вечорами єдиними відома Диканька. Гоголь надав селищу романтичності, містичності та популярності, та потрібно пам’ятати і вклад сім’ї Кочубеїв, завдяки яким щороку селище приймає все більше і більше туристів. Тож поспішайте відвідати це селище, адже воно того заслуговує!

Щасливої подорожі!

Віталій Кузик