Екстремальні польоти: квиток на небезпечний атракціон

Чимало людей бояться літати, навіть не дивлячись на те, що авіатранспорт вважається одним із найбезпечніших у світі. Однак існують такі аеропорти, приземлення в яких може полоскотати нерви найбільш бувалим мандрівникам.

Літак – найбезпечніший та надійний вид транспорту, проте є багато аспектів, що впливають на безпечний політ. Серед них: професійність пілотів, технічний стан літака та інфраструктура аеропорту. Незважаючи на сучасні можливості та технічний розвиток, у світі й досі є аеропорти, що мають надзвичайно короткі злітно-посадкові смуги та екстремальні локації аеропортів.

Аеропорт Лукла – ворота до Евереста

Причина будівництва злітної смуги у високогірній частину Непалу лише одна – найвища гора світу Еверест. Щоб дістатися до підніжжя гори, альпіністи повинні були йти пішки з Катманду до гірського селища, що було розташоване на висоті 2800 метрів над рівнем моря, через це експедиції розтягувалися на довгі місяці, а вантаж та спорядження потрібно було нести на собі. 

Перший підкорювач найвищої гори світу – Едмунд Хілларі створив фонд розвитку гірського Непалу. За сприянням якого в 1964 році було побудовано аеропорт.

Перша злітно-посадкова смуга була засипана гравієм, а згодом її просто за асфальтували. Лише в 2001 році була побудована бетонна смуга, довжиною 527 метрів. 

Що робить аеропорт у Луклі найнебезпечнішим у світі? 

Його розташування. Він знаходиться на висоті 2 860 метрів над рівнем моря, а злітна смуга є однією з найкоротших у світі, до того ж розташована під нахилом 12 градусів. З одного боку прірва близько 700 метрів, з іншого – гора, висотою 4 000 метрів.

Посадка в Луклі здійснюється лише вручну, за правилами візуальних польотів, тут відсутнє радіолокаційне обладнання, а в самому аеропорту не має табло або іншої інформації про вильоти та прильоти рейсів. Через складні погодні умови, аеропорт працює лише у світлий час доби. 

За 56 років існування аеропорту було лише 10 серйозних інцидентів, це заслуга  спеціальних вимог до літаків та підготовки пілотів, які мають сертифікат про 10 успішних посадок літаків в Луклі та більше 100 польотів на літаках укороченого зльоту. 

Аеропорт Паро, Бутан

Аеропорт Паро – найбільший аеропорт у Бутані, його пасажиропотік складає близько 30 тисяч людей в рік. 

Цей аеропорт вважається одним з найскладніших для посадки. Злітно-посадкова смуга розташована між гімалайським вершинами на висоті майже 2 500 метрів на рівнем моря, щоб здійснити тут посадку, пілотам доводиться робити віражі між гір, що можливе лише в тільки в світлий час доби, повітряний лайнер пірнає у вузькі ущелини і починає лавірувати між горами. 

Здійснювати польоти тут може лише місцева авіакомпанія “Druk air” і лише на спеціальних літаках, що мають більш потужний мотор, це потрібно для того, щоб літаки могли легше маневрувати і не врізалися в гори, які починаються відразу у далекого кінця злітної смуги. 

Цікаво, що лише 8 пілотів зі всього світу мають сертифікат, що дозволяє здійснювати рейси з аеропорту Паро. 

Аеропорт Принцеси Юліани на острові святого Мартіна 

Аеропорт Принцеси Юліани в голландській частині острова Сен-Мартен – один із найбільших авіавузлів Карибського регіону. Входить до десятки найнебезпечніших аеропортів світу. У сімнадцятому столітті конкістадори довго брали в облогу, але так і не змогли опанувати острова, який був поділений між Нідерландами і Францією згідно з найстарішим договором 1648 року. До речі, де-юре чинність договір досі має. У 1942 році тут було поспіхом збудовано льотне поле, яке тепер є міжнародним аеропортом. Названий на честь королеви Нідерландів, яка побувала тут як кронпринцеса у 1944 році, через рік після відкриття аеропорту.

Довжина злітно-посадкової смуги складає всього 2 180 метрів – цього ледве достатньо для великих лайнерів. Для важких літаків, наприклад, Боїнг-747 або Airbus A340, цього мало – але інших варіантів для посадки тут немає. Пілоти заводять лайнер на посадку прямо над знаменитим пляжем Махо Біч. Ось чому це місце таке популярне серед плейнспоттерів. Пляж Махо – ідеальне місце для детального розгляду літаків, що низько летять. Важко повірити у справжність знімків: гігантські лайнери, що пролітають на висоті 10-20 метрів над відпочивальників. Незважаючи на незвичайні умови зльоту та посадки, зафіксовано лише дві аварії.

Аеропорт Мадейра

Міжнародний аеропорт Мадейра входить в десятку найнебезпечніших аеропортів світу, оскільки потребує не аби яких навичок. Перед посадкою літак необхідно спочатку направити на гори, а потім різко маневрувати на злітно-посадкову смугу. 

Рельєф острова не придатний для будівництва злітно-посадкових смуг, тому їх довелося будувати на 180 залізобетонних несущих колонах прямо в океані. Також додаткової небезпеки аеропорту надає сильний шквальний вітер, що є досить частим гостем в Мадейрі. 

Не зважаючи на всю складність в історії аеропорту була лише одна авіакатастрофа, в 1977 році. 

Аеропорт Гібралтара 

Гібралтар – заморська територія Великобританії, має площу лише 6500 метрів. Але британські військові все одно знайшли місце для будівництва тут своєї військово-повітряної бази, яка за сумісництвом приймає і цивільні рейси.

Нестача простору далася взнаки на злітно-посадковій смузі (вона, до речі, тут єдина): її довжина 1829 метрів, а до центру міста всього 500 метрів. З обох боків вона омивається водами Гібралтарської протоки.

Але й ця не найстрашніше! Через особливості аеропорту злітно-посадкова смуга перетинає жваву Гібралтарську трасу, яка пов’язує Гібралтар із Іспанією. Звичайно, під час зльоту та посадки літаків рух на трасі закривається за допомогою шлагбаумів, але це допомогло аеропорту увійти до нашого рейтингу «найнебезпечніші аеропорти світу»!

Саме тому аеропорт вважається другим за складністю після аеропорту Мадейри.

Найчастіше, небезпечність аеропорту викликана його незвичним розташуванням: чи то посеред скелястих гір, чи прямо на березі океану. Тому якщо ви не хочете приєднатися до справжніх аерофобів, переконайтеся, що ваш літак не здійснюватиме посадку в екстремальних аеропортах.

Наталія Дмитрик