Розташовані далеко у високогір’ях перуанських Анд залишки величного міста імперії інків – Мачу-Пікчу – і 500 років після краху могутньої цивілізації під тиском іспанської колоніальної експансії продовжують розкривати свої загадки. Щороку це загублене місто відвідує безліч туристів, проте є декілька неочевидних для них фактів та загадок.
Упродовж сотень років, поки американський археолог Хайрам Бінгхем не натрапив на Мачу-Пікчу 1911 року, про існування цього місця знали лише поодинокі місцеві мешканці. Локація простягається на восьмикілометрову відстань із понад 3000 кам’яних сходів, що з’єднують різні частини міста. Нині сотні тисяч людей блукають щороку руїнами інкського міста, піднімаючись на круті схили, щоб побачити, як над однією з найкрасивіших архітектурних пам’яток людства з численними масивними будівлями й терасами сідає сонце.
Мачу-Пікчу не є Загубленим містом
Мало хто знає, що насправді Хайрам Бінгхем під час своєї експедиції шукав зовсім інше місто – Вількабамба. Це була таємна столиця, куди інки були змушені тікати після прибуття іспанських конкістадорів у 1532 році. З часом Вількабамба стала відомою як легендарне Загублене місто інків. Більшу частину свого життя американський дослідник був глибоко переконаний, що Мачу-Пікчу та Вількабамба – це одне й те саме місце, проте незадовго до його смерті це твердження було спростовано. Зараз археологи вважають, що справжня Вількабамба розташована в 50 кілометрах на захід від Мачу-Пікчу, далеко посеред джунглів. А нещодавні розвідки змушують засумніватися в тому, що Мачу-Пікчу колись був «забутий». Коли сам Бінгхем приїхав туди, на цьому місці жило троє фермерських сімей.
Сейсмічно небезпечна зона
Під час будівництва інки не використовували будівельний розчин, металічні інструменти й колеса. Камені будинків були вирізані так охайно й прикріплені так щільно одне до одного, що між ними неможливо вставити кредитну картку. Окрім очевидних естетичних переваг, є в цього архітектурного рішення й технічні переваги. У Перу часто відбуваються землетруси – підземні поштовхи колись зруйнували вщент міста Ліма й Куско. Саме Мачу-Пікчу стоїть на двох розломах. Коли відбувається землетрус, подейкують, що камені в будівлях інків «танцюють». Тобто вони підстрибують через поштовхи, а потім повертаються на місце. Без цього методу будівництва від Мачу-Пікчу давно не залишилося би нічого.
Більшість захопливих місць не видно неозброєним оком
Інки запам’яталися чудовими проеєктами в галузі цивільного будівництва. Місце, яке ми бачимо сьогодні, потрібно було витесати в ущелині між двома піками, переміщуючи камінь і землю, щоб створити відносно плаский простір. За підрахунками інженерів, близько шістдесяти відсотків будівництва в Мачу-Пікчу було підземним. Багато конструкцій складалися з глибоких фундаментів і щебню, що використовувався як дренаж (людина, що побувала там у сезон дощів, підтвердить, що місцевість отримує безліч опадів).
Вартість поїздки
Поїздка в Мачу-Пікчу – це річ приємна, але не з дешевих. Квитки на поїзд можуть коштувати понад 100 доларів США, за вхідний квиток доведеться викласти від 47 до 62 доларів залежно від варіанту входу. Поїздка автобусом туди й назад, вгору й донизу схилом заввишки понад 600 метрів, на вершині якого розташовані руїни інків, коштує ще 24 долари. Але можна піднятися пішки безкоштовно. Це займе півтори години часу: маршрут пролягає такий самий, що й за часів Бінгхема.
Музей на краю світу
Туристи, що звикли орієнтуватися за вказівниками, здивуються, що на території Мачу-Пікчу практично немає інформації про руїни. Через це, щоправда, ви ніколи не побачите там скупчень туристів. Мусео де Сітіо Мануель Чавес Баллон (вартість входу до музею – 7 доларів) допоможе заповнити багато прогалин у знаннях про історію цитаделі. Інформація там викладена англійською та іспанською мовами. Музей розташований у важкодоступному місці – на краю довгої ґрунтової дороги біля підніжжя Мачу-Пікчу, це 30 хвилин пішки від міста Аґуас-Кальєнтес.
Таємна святиня
З гори Уайна-Пікчу відкривається чудовий краєвид на Мачу-Пікчу, а також річку Урубамба, що звивається навколо руїн, немов змія. Ним варто замилуватися. Проте не поспішайте зняти декілька фото й просто піти звідти. Якщо ви пройдете далі, то побачите величний Храм Місяця. Своєрідна церемоніальна святиня була збудована в печері з тендітною кам’яною кладкою та нішами, що колись, згідно з припущеннями істориків, використовувалися для зберігання мумій.
Чудеса планування
Дослідники також звернули увагу на одну деталь: розташування будівель Мачу-Пікчу має не менш вагоме значення, ніж самі ці будівлі. Найвизначніші споруди були чітко орієнтовані на священні гори, розташовані поблизу, чи сторони світу. Камінь на вершині Уайна-Пікчу, що має вигляд стріли, вказує чітко на південь. У важливі дні, згідно з інкським календарем, сонце може чітко сходити або сідати позаду інших значних вершин. Найвища ж точка основних руїн – камінь Інтіуатана – слугувала, ймовірно, фінальною точкою ритуального паломництва, яке відтворює той небесний шлях, що пройшли перші інки від острова Сонця на озері Тітікака – найвисокогірнішому озері світу.
Таким чином, у Мачу-Пікчу й справді є на що подивитися. Окрім того, що тут божественні природні умови, які ви не побачите більше ніде, ви ще й знайдете для себе чимало корисної інформації про те, як серед важко пристосованих до життя гір інки зуміли залишити після себе сліди цивілізації. А можливо й самі станете причетними до нової великої історичної знахідки.
Дмитро Мойсеєнко
Головне фото: hannaburlaka.com
