Металева красуня Парижа

Ейфелева вежа – це, мабуть, один із найважливіших символів Франції. А й справді, якщо спитати у будь-якого перехожого про те, що у нього асоціюється з Францією, то переважна більшість почне розповідати вам або про Ейфелеву вежу, або ж про запашні круасани з багетами. Та повернімося ж до 300-метрової металевої красуні.

Як радіо врятувало вежу

Деякі зовсім і не підозрюють, що сьогодні ми б могли і не мати можливості милуватися неймовірною спорудою, адже колись вежа була побудована лише як вхідна арка на Всесвітню паризьку виставку. З часом її планували знести, але цього так і не сталося.

Чому ж, спитаєте ви? А я скажу вам лише одне слово – радіо. Саме завдяки йому вежа залишилася на своєму місці аж до наших днів. Річ у тім, що у період швидкого розвитку радіо на вежі встановили антени для передачі сигналу. І з того моменту головному монументу Франції перестало загрожувати знесення.

Перший і другий рівні

Коли ти їдеш здалеку до споруди, вона здається досить маленькою і скромною, а ось коли стоїш поряд – коліна тремтять від її 324 метрів могутності. Піднятися на вежу можна пішки, а можна використати ліфт. Перші два рівні – оглядові майданчики, де розташовані сувенірні лавки, буфети, інформаційні стенди. Сувеніри, як і очікувалося, дорогі.

Звичайно, можна купити магнітик чи фігурку Ейфелевої вежі, якщо трохи розщедритися, а можна зробити те ж саме, але за меншу ціну на місцевих вуличках, де буде можливість і поторгуватися. Панораму на місто з вежі відтворювали як видатні художники, так і фотографи. Винахідники парашутів випробовували свої сили, стрибаючи звідси так само, як і деякі самогубці. До речі, на першому рівні можна гуляти, споглядаючи землю під ногами, адже підлога тут скляна.

Сучасні художники й досі піднімаються на вежу, аби ковтнути трохи натхнення для нових робіт разом із чашечкою кави чи келихом вина в ресторані «Жуль Верн», який є досить недешевим. Французький новеліст Гі де Мопассан у свій час теж регулярно обідав у цьому ресторані, хоча й не любив Ейфелеву вежу. Як не дивно, вона і стала єдиним місце у Парижі, звідки її, власне, не видно.

Третій рівень

На третьому рівні можна відвідати реконструйований кабінет самого Ейфеля з восковими фігурами і знімками, зробленими в різні роки. Для охочих випити шампанського на висоті тут є бар, але не менш дорогий ніж ресторан рівнем нижче. Милуватися Парижем тут можна лише через ґрати, але варто тільки піднятися сходами на другий ярус третього рівня – місто побачите як на долоні.

Колір і освітлення

Кожні 7 років проводиться фарбування всіх металевих поверхонь конструкції. На ці роботи йде до 60 тон матеріалу. Вежа в різні епохи фарбувалася різними кольорами.

Протягом останніх десятиліть використовується оригінальний колір – «коричневий-ейфелевий». Більше 300 спеціально виготовлених освітлювальних приладів були встановлені на різних рівнях споруди.

Натрієві лампи в нічний час освітлюють металеву красуню золотистим кольором.

Як вдягатися і скільки грошей брати

Деяким туристам здається, що вежа трохи похитується, тож вдягатися варто практично, зручно і з кофтиною на плечах, адже ризикуєте змерзнути від постійних поривів вітру. Ціни за підйом на паризьку гордість залежать від рівня, який ви плануєте відвідати, а також від способу, який ви використаєте: ліфт, пішки чи комбінований.

Якщо прагнете не проґавити можливість побачити панораму Парижа власними очима, то приходьте вранці. Великі черги, які іноді доводиться вистоювати протягом 2-3 годин, можна уникнути, купивши квитки заздалегідь в Інтернеті.

Катерина Заносієнко