Місто королів, або Великі радощі Потсдама

Потсдам  —  невеличке містечко поряд з Берліном. Його сміливо можна назвати німецьким Версалем, або якщо взяти порівняння ближче до української душі – німецьким Межигір’ям. На щастя, ніяких золотих батонів чи павлінів тут не зустріти, проте кількість палаців та їхні масштаби вражають.

Дістатись до міста найзручніше з Берліна: сюди кожні кілька хвилин ходять регіональні електрички, за які можна сплатити тим самим проїзним, що і всередині столиці. Сама подорож займає 20-30 хвилин, якщо виїжджати з центральних станцій. З цієї ж причини, зупинятись краще теж у Берліні: так можна буде зекономити на житлі та не турбуватись про зачинені магазини та кав’ярні. Найкраще побачити усі принади Потсдама можна за допомогою простого маршруту, що починається від залізничного вокзалу та пролягає через центр міста, закінчуючись у парку Сансуссі (Sancoussi) теж біля станції електрички.

Тож першою пам’яткою на вашому шляху стане площа Alter Markt, на якій розташовані одразу три туристичні об’єкти: Стара міська ратуша (Old Town Hall), Музей Барберіні (Barberini Museum) та Собор Миколая (Nikolai Kirche).

Якщо обмежений бюджет чи мало часу, то ні до яких музеїв та виставок можна не заходити, а насолоджуватись лише великими архітектурними формами. Вражень від них вистачить надовго.

Перші дві пам’ятки не здаються чимось визначним, більш того, одразу зрозуміти, яку функціональну роль вони виконують досить складно (так, треба підійти та почитати маленький стендик). А от з собором все простіше: масштабність будівлі на відкритій площі неможливо не помітити. Ще з вокзалу можемо побачити неймовірно гарний купол, що виділяється на фоні інших світлих споруд та вдало закінчує краєвид з міського мосту.

Далі шлях прямує через славнозвісний Голландський квартал (Holländisches Viertel). Це місце справедливо є вершиною нашого списку видатних місць Потсдама, навіть за словами самих німців.

Загалом для цього міста є нормальним мати такі “міжнародні” квартали, тому голландський ми можемо знайти поряд з французьким, російським та іншими. Квартал нараховує 169 будинків та вважається найбільшою колекцією датської архітектури поза Нідерландами.

Теплота червоної цегли додає затишку до будь-якої погоди. Для любителів плющу на будинках також буде багато простору для захоплення: тут він і зелений, і червоний, і з переливами. Є він і на фасадах, і на вікнах, балконах, дахах. Найбільше дивує загальна скромність: все дуже просто, але в усьому є маленькі дрібнички, які додають затишку.

Усі будинки 2-3 поверхові, та у більшості з них на першому поверсі розташовуються милі сімейні кав’ярні та ресторанчики. Тут місцеві навіть у будні дні насолоджуються часом, гуляють з дітьми, говорять один з одним та привітливо усміхаються.

Далі на вас чекатиме перехід від скромних будинків до королівських покоїв  —  до парку Сансуссі (Park Sanssouci).

Сам парк є просторим, зеленим, де можна просто йти і насолоджуватися краєвидом, поки не бачиш його, розташованого на самій верхівці, до якого ведуть тисячі східців, такого осяйного, граційного та яскравого  —  Палац Сансуссі (Schloss Sanssouci).

У зелену пору року може здатись, що він є європейським втіленням легендарних висячих садів Семіраміди. Насправді ж сама будівля не є грандіозною та займає лише один поверх, проте пагорб, на якому стоїть палац – поділений на кілька ярусів та всіяний вертикальними садами, створює неабияку масштабність. Найбільше дивує вид згори, де можна чітко прослідкувати всю педантичність німців, навіть відносно ідеально рівних ліній дерев.

Наступною зупинкою буде Оранжерейний палац (Orangerieschloss), який здивує своїм поєднанням старої архітектури та зелені всередині. Тут римські античні статуї, що символізують різні ремесла, прискіпливо дивляться на вас зі стін палацу, а янголи, що прикрашають вуличні скверики – допитливо зазирають у вікна та пильнують, аби кожна рослина почувалася комфортно.

Після оранжереї маршрут повертається у зелену частину парку, що увінчана затаєними лавками та ідеально підрівняними кущиками. Через 20 хвилин прогулянки на широкій стежці відкривається вид на імовірно найбільший палац, що можна побачити у Німеччині – Новий палац (Neues Palais).

Дуже важко передати словами ту атмосферу, яка підкрадається з кожним кроком назустріч гіганту. Одразу згадуються усі фільми про 17–18 сторіччя та уявляється, як тут влаштовувались зустрічі, дипломатичні прийоми, таємні зустрічі та бали.

Але це був навіть не фасад. Обійшовши палац та усіх його супутніх статуй з іншої сторони, можна побачити ще одну цікаву масштабну споруду, яка є університетом. Тому якщо захочете навчатись по-королівськи та отримати педагогічну освіту, сміливо вступайте в університет Потсдама.

Останньою станцією є палац Шарлоттенхоф (Schloss Charlotennhof), що є чимось на зразок невеликої вілли, яка навряд може конкурувати навіть з сучасними приватними будинками під Чернівцями.

Ця споруда виконувала роль літньої резиденції, а тому розташована посеред відкритого простору поряд з озером та парком в англійському стилі. Звичайно, після попередніх палаців, він може здатись не дуже цікавим, але навіть у похмурий осінній день тут відчувається затишок та спокій, що іноді переривається противним голосом нахабних, відгодованих туристами качок.

Загалом уся краса Потсдама полягає в історичності місця. За часів Другої світової війни пам’ятки архітектури тут майже не постраждали, а тому більшість з них є тим величним спадком, який нам залишили пруські королі майже 300 років тому.

А ще у Потсдамі можна просто закохатись у скульптуру. Якщо раніше вас не вражали чоловіки і жінки вирізьблені з каменя, у цьому місті від них неможливо відірвати погляд. Та й тут їх дійсно багато: скульптури в садах, скульптури на фасадах будинків, колони у вигляді хоробрих мужів та хитрих богів, янголи, що дивляться на вас з дахів палаців. Від їх різноманіття голова починає йти обертом, але що найцікавіше  —  у кожного свої особливості. Ну і до того ж вони чудово позують.

P.S. Є у місті й власні невеличкі Бранденбурзькі ворота, проте якщо ви завітаєте у “найтуристичніший” сезон року – восени чи взимку, вони імовірно будуть закриті на реконструкцію (як і більшість статуй). Тому краще прямувати до цього міста навесні чи на початку осені.

Олена Фінаєва
Фото автора