Одного разу в Батумі

Тут ніколи не будеш голодним і тверезим. Хачапурі, хінкалі, баклава – в Аджарії це все в надлишку, плюс 5 кілограмів гарантовано, якщо не відмовляти собі ні в чому. Вино на будь-який колір і смак, чачу (її тут називають грузинською віагрою) в деяких закладах наливають задарма. Кожен другий ресторан із живою музикою. Батумі – дуже музикальне місто. І колоритне. Воно різне – святкове й буденне, розвинене й відстале, багате й бідне, смачне й огидне. Але по-своєму особливе й прекрасне. Чому ? Читайте!

Вузенькі вулички, невисокі будинки та балкони у квітах. Душевні дворики старого Батумі мирно співіснують із 20-поверхівками нового. Місто різне й прекрасне.

Люди щирі й гостинні. Особливо до українців. Вони погано знають англійську, але доросле населення добре володіє російською. Після їхньої ствердної відповіді на запитання «Чи розмовляєте російською?» чекайте на запитання «А звідки Ви?». Більше всього вони не хочуть почути назву російського населеного пункту. Хоча росіян там можна зустріти чимало.

За неписаним правилом грузини ніколи не продадуть вам пляшку чачі чи вина, якщо спочатку не пригостять цим. Одного вечора знайомі грузини запросили нас на вечерю до ресторану. Був напхом напханий стіл: хачапурі, долма, баклажани з горіхами, салати, десерти, вино й чача. Там грала жива музика. Наприкінці вечора ми попросили в офіціанта рахунок.

– Дайте нам, будь ласка, рахунок.
– Що?
– Рахунок.
– Який рахунок?
– За наш стіл. Ми їли, пили тут.
– Ви що!! Ви ж наші гості.
Це так коротко один діалог описує грузинську гостинність. Останнє віддадуть гостям, не «туристам». Жодного разу нас не назвали цим словом. За одне застілля вони кажуть до 43 тостів(!) і жодного разу не повторюються. Тож які б красиві слова Ви не говорили за столом, перевершити грузинів навряд чи вдасться. Їхні весілля налічують до 1000 осіб. Гуляння на сотень шість уже вважають скромним. Тож сумувати там точно нема коли.
На додачу до цього красиві пейзажі. Отож must visit!

• Ботанічний сад вражає своїми масштабами й кількістю зелені. Вхід коштує 5 доларів.
• Храм Святої трійці на горі Самеба – шикарна панорама на місто й гори.
• Каньйон Мартвілі, пляж Уреки (чорний пісок, але тьма людей). Аби відвідати ці місця, ми на добу брали в оренду авто (60 доларів + бензин).
• Водоспади Махунцеті і Мірветі, Аджарський винний дім. Там залишайтесь і на обід/вечерю.
• Увечері красивий краєвид відкривається поблизу готелю «Спутник». Туди може відвезти кожен таксист.

У Батумі всі пляжі безкоштовні, море тепле й чисте. Суттєвий недолік – на березі дуже велике каміння. Без гумового взуття можна відбити собі ноги. І ще поніжитися на сонечку може пощастити не всім. Дощить тут близько 300 днів на рік. Але не варто вірити синоптикам. У цьому місті не працюють жодні прогнози. Залишається лише молитись і вірити в те, що пощастить. Із нами це спрацювало.

Вино – це lovelovelove!
Тут воно на будь-який смак, колір і сорт винограду. Наші фаворити – Кіндзмараулі (червоне напівсолодке) і Цинандалі (біле сухе). Я не сомельє, звичайно, але тепер хороше вино від поганого відрізнити зможу точно.

АЛЕ! Ложка дьогтю в цій бочці з медом теж є
Батумі мені нагадує дитину, яка вже стоїть на ногах, але ще вчиться ходити. Сервіс – це моя основна вимога до туристичного міста. Колись я працювала у сфері обслуговування. Відтоді я дуже прискіплива до їжі й персоналу. У Батумі з цим великі проблеми. Якщо в перші дні ми ще вірили офіціантам, що наші страви будуть готові через 15 хвилин, то потім просто множили час очікування на три. Пересолені страви, сире тісто, запечене яйце в хачапурі по-аджарськи, незнання меню офіціантами й багато інших недоліків – це все ніби чорна пляма над прекрасним Батумі.

Заклади, де багато людей – це не завжди про якість. Частіше за все це просто якісь місцеві наливайки. Не заходьте навмання, краще питайте в грузинів або гугліть.

• По рибку вирушайте до рибного ринку, просіть приготувати в ресторані «Нептун» і ще замовляйте там справжні хачапурі!
• Ресторан «Делірія» з живою музикою, смачною їжею й власною історією (попросіть офіціантів розказати, чому ресторан називається саме так).

Чи повернулась б я ще раз? Однозначно так. Але не менше ніж через три роки. Нам пообіцяли, що за цей час сервіс у Батумі вийде на новий рівень.

Інна Лебеденко