Китайський парк летючих гір

Чи пам’ятаєте ви неперевершені краєвиди фільму «Аватар» Джеймса Кемерона? Гори, що плавають у повітрі, водоспади, що нібито течуть із самих хмар. Хто би міг подумати, що вся ця краса — це не майстерне використання комп’ютерної графіки, а реальні земні пейзажі. Пропоную до вашої уваги національний парк Чжанцзяцзе — місце, що стало прототипом планети Пандора.

Національний парк Чжанцзяцзе — один із найстаріших у Китаї. Він розкинувся на 13 тисяч квадратних кілометрів у горах Улін’юань. Це провінція Хунань на південному сході країни. Одночасно цей неперевершений парк є зоопарком, ботанічним садом, а також геологічним заповідником.

Національний парк відкрився ще в минулому столітті, а саме в 1982 році. За десять років його зарахували до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. І не дивно, адже в сучасних умовах такий унікальний у своєму роді ландшафт потрібно зберігати разом із усім різноманіттям тваринного та рослинного світу. Територія заповідної зони є практично незайманою. Вона майже на 100 % покрита зеленню. Тут немає ні ерозії ґрунтів, ні випадкових гірських обвалів, ні шкідників, які б знищували деревину, ні хвороб лісу. Спеціалісти Комітету ЮНЕСКО у своєму звіті написали таке: «Ландшафти Улін’юаня напрочуд живописні та величні». Але всю красу цього парку не можна передати словами. Її можна тільки побачити на власні очі.

До речі, на цій території нараховують понад 500 різноманітних видів тварин. Тут можна побачити тигрів, орлів, гігантських саламандр, леопардів і навіть рідкісного представника родини котячих — Віверу. Не менш разючим є і різноманіття рослин. Їх понад 110 видів. Наприклад, гінкго, голубине дерево або давидія, червоне дерево. Багато представників флори і фауни перебуває на межі вимирання і занесені до Червоної книги, тому вони потребують уваги та турботи.

Таємниця «летючих гір»

Місцевість, на якій розташований парк, відома своїми кварцитовими скелями. Завдяки тисячолітній ерозії вони нагадують плавучі гори-острови, особливо в туманну погоду. Клімат тут вологий тропічний. Сонячна погода чергується з тривалими зливами. Зима коротка і прохолодна. Температура зазвичай не падає нижче +4 С°. Але на скелях, що підіймаються високо вгору, вода замерзає. З приходом тепла лід тане, вимиваючи частинки гірських порід. Саме так формуються ці дивовижні пейзажі. Висота деяких скель досягає 800 метрів, а глиби з піщаника та вапняку, що їх оточують, не піднімаються і на 250 метрів.

Найвищі вершини гір Улін’юань височіють над землею більш ніж на три кілометри. Вони нагадують колони та шпилі. Густі крони дерев, вік яких налічує не одне століття, цілком покривають гірські маківки. Самі ж гори запам’ятовуються не тільки чудовими пейзажами, а й їхніми назвами. Найвища гора називається «Кролик, що дивиться на місяць». Ще один приклад – гора Тяньцзу, у хребті якої є пік Куньлунь, що в перекладі означає «Оселя богів». Вершина Хейцуннао відома своїми віковими соснами. Зовсім нещодавно популярною також стала гора Цзянькуньчжу, що означало «Південний небесний стовп». З січня 2010 року вона називається «Алілуя, Аватар». Назву гори вирішили змінити місцеві жителі після успіху фільму Джеймса Кемерона «Аватар». «Пандора далеко, а Чжанцзяцзе близько» — таким слоганом адміністрація парку намагається приваблювати сюди туристів.

Учені стверджують, що 380 мільйонів років тому територія парку була суцільно вкрита морем. Земля піднялася внаслідок тектонічних зміщень земної кори в часи юрського та крейдяного періодів. На деяких скелях досі можна побачити нашарування морських відкладень. Можна зустріти також і закам’янілі рештки коралів. Але сьогодні ми можемо лише здогадуватися, який вигляд мав цей ландшафт у далекому минулому.

Рукотворні місця Чжанцзяцзе

Туристи здебільшого пішки підкорюють гірські масиви національного парка. Але деякі схили дуже стрімкі, через що не кожен може помилуватися найкращими видами. Саме тому в 1999 році було вирішено побудувати спеціальний підйомник. Його назвали Bailong Elevator, що в перекладі означає Ліфт ста драконів. Це найбільш висотний гірський ліфт у світі. Сьогодні він підіймає всіх охочих на висоту 330 метрів і дозволяє при цьому зекономити три години, які б ви витратили на піший підйом. Двоповерхова кабінка вміщує в себе 50 людей. Проте вона не одна. Ліфтовий комплекс складається з трьох ліфтів, кожен із яких може підняти 3 750 кілограмів. Але варто сказати відразу, що така подорож не для слабких духом. Річ у тім, що стінки ліфту прозорі. Тому, якщо ви боїтеся висоти, поїздка може принести не задоволення, а навпаки стрес. Проте, якщо сотня метрів під ногами для вас не завада, пейзаж, що відкриється вашим очам, – долина з кварцитовими стовпами – назавжди залишиться у пам’яті.

Екологи виступали проти будівництва. Причина — підйомник розташовується в центральній частині заповідної зони. Плюс, для того, щоб забезпечити ліфт електроенергією, комунікацією тощо, будівельники прорубали шахти та тунелі в скелі. Навіть сьогодні суперечки довкола Ліфта ста драконів не припиняються. Одні переконані, що підйомник — вигідна машина, що дозволила розвантажити гірські стежки. Інші ж вважають, що Bailong Elevator стає ще однією пам’яткою, що дедалі більше притягує туристів, а велика кількість відвідувачів може зашкодити навколишньому середовищу.

Не менше вражає скляний підвісний міст, що виступає прямо зі скелі. Це величезний оглядовий майданчик шириною в один метр, а довжиною в 60 метрів. Розташований він на висоті 1 430 метрів. Така прогулянка також не для слабаків. Але хочу вас заспокоїти — навіть екстремалам треба кілька хвилин, щоб звикнути до прірви під ногами. Не можна не зазначити, що скло підвісного мосту завжди чисте. До того ж туристам видають спеціальне взуття із тканини — і щоб не залишили слідів, і щоб не підсковзнулися на гладенькій поверхні.

З-під землі й аж до небес підіймається канатна дорога. Вона утримує світову першість, будучи найдовшою та найвищою серед канатних доріг. Пункт її призначення — гора Тяньмень, до якої 7 445 метрів. Підйом здійснюється у шестимісній кабінці.

Спуститися з гори можна двома способами: перший — це вже згадана вище канатна дорога, другий – по «небесному шосе». Другий варіант є досить екстремальним, адже це один із найнебезпечніших серпантинів світу. Його протяжність 11 кілометрів, на яких нараховують 99 поворотів. Але оскільки це ще одне визначне місце парку, то варто спробувати.

Творіння природи

Крім рукотворних об’єктів, парк вражає і природними чудесами. На території Чжанцзяцзе нараховують понад 40 карстових печер і два величезні кам’яні мости. Наприклад, глибина печери Хуанлун становить 15 кілометрів. Вона має чотири яруси, одне озеро, три водоспади, дві річки, 13 залів та 96 пішохідних галерей. У найбільшому залі одночасно може перебувати понад десять тисяч туристів. Ця печера захоплює різноманітністю кольорів і форм сталактитів, що звисають зі стелі, та сталагмітів, що виросли з підлоги, мов гриби. А один сталагміт дійсно можна назвати дивом матінки-природи — його діаметр всього-на-всього 10 сантиметрів, а у висоту він підіймається на цілих 19,2 метра, що рівноцінно шестиповерхівці!

Щодо кам’яних мостів. Довжина деяких із них досягає 10 метрів, а ширина — одного метра. Вони перекинуті через глибокі ущелини й переходити по них дійсно дуже небезпечно.

Ще одним визначним місцем заповідника є печера «Небесні ворота». Перебуває вона на горі Тяньмень на висоті 1 500 метрів, там же, де й канатна дорога. Це найвища у світі печера, до створення якої людина не доклала зусиль. Її висота — 131,5 метра, ширина — 57 метрів, довжина — 60 метрів. Але дійти до неї не так уже й просто. Мандрівнику доведеться подолати 999 сходинок вгору, а потім вниз.

Улін’юань називають краєм «800 чарівних водойм»: озера, ріки, джерельця, водоспади — навіть у сильну засуху вода тут ніколи не зникає. Найбільш мальовничою вважають долину річки «Золотий батіг». Вона протікає в глибокій ущелині. Її довжина шість кілометрів.

Загалом пейзажі Чжанцзяцзе нагадують живописне полотно. Це підтверджує Ольга Чернега — студентка-магістр із інституту філології КНУ, що зараз навчається в Китаї:

«Враження від так званих «летючих гір» не можна передати словами. Ти наче потрапляєш до казки. Сотні стежин, що губляться поміж дерев, скелі, що мов велетні, височіють у тебе над головою. Але для того, щоб оцінити всі краєвиди парку, треба мати витримку — ходити пішки доводиться багато. З собою бажано мати змінні одяг і взуття, а також їжу та воду. Витрати на канатну дорогу, Ліфт ста драконів і таке інше бажано вирахувати до приїзду в парк. Може статися так, що у вас закінчаться китайські гроші. Обмінних пунктів біля парку немає, єдиний банк, де можна поміняти долари чи євро, міститься в самому місті Чжанцзяцзе. А це 40 хвилин автобусом. Крім того, ніхто з місцевих не знає англійської мови, тому розбиратися з картами доведеться самому. Але я в жодному разі не намагаюся вас відмовити від подорожі! Це місце варте того, щоб хоч раз тут побувати».

Валерія Рябик