Руками не чіпати: переяславський експонат – місто

Статті

Напевно, ви чули, що Переяслав — місто музеїв. Але якщо сказати, що музеєм є сам Переяслав? Адже тут так само не виникає бажання голосно говорити і бігати, а хочеться уважно розглядати кожен «експонат». Тільки пам’ятайте, що руками не чіпати!


Музеями ходять, зазвичай, у вихідний. І ви з легкістю можете виділити один день, аби приїхати у цей «музей» — у Переяслав. Адже він розташований лише за 85 км від Києва, тобто за 2 години ви вже будете тут. А дістатися можна маршрутками зі станцій метро «Позняки», «Харківська» та «Чернігівська», ціна — 60 грн.

На здибанку до Сковороди

Після галасливого мегаполіса музейна тиша Переяслава не просто заспокоює, а умиротворяє. Тож гайда на здибанку до експерта у пошуках себе — Григорія Сковороди. Бо саме у Переяславському колегіумі (нині це меморіальний музей його імені) він викладав поетику та тут же написав «Сад божественних пісень». Воно й не дивно: працювати в будівлі з таким красивим оздобленням на стінах надихає й собі створити щось прекрасне.

Зайшовши в приміщення, прислухайтеся. Можливо, вам вдасться почути сопілку, ліру, бандуру, цимбали чи скрипку — стіни музею пам’ятають Григорія Сковороду, який досконало грав на цих інструментах.

Ідіть далі — і ви зустрінетеся із самим філософом. Так, це він! Он сидить за вчительською катедрою у класі поетики і щось пише. Хутчіш, якщо вже запізнилися на урок, сідайте за старовинну лаву і спробуйте почитати підручник, що лежить на парті. Це не так і просто: написано його тодішньою книжною мовою. Поки вчитель задуманий можна роздивитися клас детальніше. Біля дверей вішалка зі студентським одягом — то он як одягалися тодішні спудеї! — а на стінах висять ікони. Тим часом Григорій Савич уважно спостерігає за кожним вашим рухом. Чекайте–но — це ж скульптура! Так, скульптура, зроблена Іваном Кавалерідзе. Хоч Григорій Сковорода не справжній, але відчути атмосферу тодішнього навчання допоміг. Крім того, здається, ви починаєте краще розуміти філософію цієї людини.

Для ще кращого розуміння ходіть гляньте, який вигляд мала його вчительська кімната в колегіумі. Обстановка проста: тверде ліжко, домотканий ліжник, шкіряна подушка і килимок. Навпроти дверей стілець і секретер з підсвічником, глобусом та оригінальними рукописами Григорія Савича, серед яких написаний на Переяславщині «Всякому городу звичай і права».

А далі зайдіть у бібліотеку. Там у старовинних шафах зберігаються рідкісні видання XVI–XIX століть. Лишень уявіть: XVI–XIX століть! І кожна книжка, як окремий витвір мистецтва. Якби нині навчали за такими ж красивими підручниками, то точно виховали б ще не одного Григорія Сковороду.

Що експонують у церкві

Із XVIII століття відразу переноситесь у XX. Адже тут поряд із колегіумом розташована наступна «експозиція» вашої подорожі суцільним «музеєм» Переяслава — Вознесенський собор. Збудований він за кошти Івана Мазепи у стилі українського бароко. А всередині розміщена величезна 28-метрова діорама (зігнута півколом картина з переднім наочним планом), яка показує момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава восени 1943 року. Розмір експозиції, а також звуки та освітлення, що її супроводжують, роблять картину живою. Ви буквально переноситеся в те місце, в той час і відчуваєте все те, що відчували очевидці. Жодне фото не передасть усіх емоцій. Туди треба приїхати, аби їх відчути.

Минуле просто неба

Тепер гайда ближче до природи. У Переяславі є перший в Україні музей просто неба — Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. До речі, його забудова здійснювалася вільно–кутковим способом з майданом посередині — це як у типовому українському селі. На самій території площею 25 гектарів розміщено 13 менших музеїв, що висвітлюють історичні періоди від палеоліту до космічної ери і далі. Тож приготуйтеся багато ходити і багато дізнаватися.

Наприклад, це може бути Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини. Тут зібрана єдина в Україні колекція транспортних засобів — від скіфської доби до XX століття.

Або ж Музей українських обрядів, де показують, які звичаї мали наші пращури у дохристиянський період, як потім святкували Різдво, Водохреща, Великдень, які обряди пов’язані з весіллям, хрестинами, толоками, як відбувалися вечорниці, а також сучасні українські обряди та звичаї.

Чи це буде Музей космосу, який розміщений у В’юнищанській церкві. Тут, під куполом дерев’яної церкви, збудованої у 1891 році, ви знайдете справжній скафандр, яким користувалися у космосі, робочий кабінет Сергія Корольова (співавтор першого супутника Землі), макет місяцехода та багато іншого космічного.

А, може, ви завітаєте до Музею українського рушника, у якому зберігається близько 4000 рушників з різних регіонів України. Чи підете в гості до Шолом–Алейхема, який написав у Переяславі свої перші твори. Або ж просто гулятимете і роздивлятиметеся дерев’яні церкви козацької доби.

Якщо зголоднієте, на території є різноманітні стилізовані ресторанчики та кав’ярні. Тож підкріпилися, і гайда продовжувати досліджувати історію.

Переяслав — це просто один суцільний експонат. У цьому місті уміло переплітається сучасне з минулим, але воно не розгублюється й у теперішнім. Це своєрідний оазис спокою серед надмірної буденної метушні. Як і музей, що живе своїм розміреним життям серед великого галасливого мегаполіса.

Уляна Лісова