Сокаль – чарівне місто над Західним Бугом

Статті

Популярні туристичні маршрути ніколи не перестануть приваблювати досвідчених мандрівників. Однак навіть маленькі містечка в Україні зберігають багато цікавих історій. Одним із таких є невелике галицьке місто – Сокаль.


Розташоване містечко в Львівської області в північній Галичині, на правому березі Західного Бугу, а місцевих жителів та подорожніх тішить неспішним життям і цікавими пам’ятками.

Тому, якщо ви втомилася від шуму і ритму мегаполісу – древній та водночас сучасний Сокаль, гріючи дахи своїх колоритних будиночків під лагідним сонячним промінням, поміж якими гострою вежею простягається до неба годинникова ратуша, залюбки вас запрошує пройтись своїми вуличками.

Шість століть історії

Сокаль не знає своєї точної дати народження, як і багато інших українських міст з тривалою історією, однак точно пишається однією з найдавніших в Україні.

За деякими даними, перша письмова згадка про містечко датується 1377 роком. Однак, хоч і під іншою назвою, Сокаль вже вперше згадується у Руському літописі 1098 року як Всеволож.

За століття свого існування місто багате історично – важливими подіями: у 15 столітті місто дістає магдебурзьке право, надане Земовитом Белзьким; потім Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі, а у 18-20 століттях роках належить до Австрії; до 1939 повітове місто Львівського воєводства.

Цікавою сторінкою в історії краю, якою пишається місцеві жителі, є період 1897—1905, коли Євген Петрушевич (майбутній президент ЗУНР), який зініціював заснування ряду українських культурно-освітніх організацій, зокрема філію Львівського товариства «Просвіта», у місті відкрив адвокатську канцелярію.

За легендою, найромантичнішою та одночасно тако, що лежить на поверхні. назва містечка походить від слова сокіл (кажуть, колись тут було багато соколів). Начебто в тогочасних місцевих князів не було відпочинку більш улюбленішого за соколине полювання.

Проте більш вірогідною є версія про те, що назва походить від ще дохристиянського імені половецького князя Сокаля, про якого згадував автор славнозвісного «Слова о полку Ігоревім». Можливо, назва походить від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня», яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг. Залишимо здогадки для когось іншого і вирушимо в подорож.

На сьогодні це 30-ти тисячне зелене місто зі своєю давньою історією, із своїми дворами та їх власниками на березі річки Західний Буг. Усе в місті зберігає маленькі історії та таємниці, що додає місту свого витонченого шарму.

Чим потішити око?

Монастир оо. Бернардинів з костелом Діви Марії

Звичайно ж головною родзинкою на околиці міста – в смт. Жвирка-вважається монастир отців-бернардинів – велична споруда в бароковому стилі, яка протягом століть була і є виразною домінантою Сокаля.

Бернардинці прибули до Сокаля у 16 столітті і вже тоді розпочали розбудовувати свій монастир. Тривало воно цілих 15 років, і в завершення робіт відбулось його урочисте освячення. Кляшторський комплекс включав костел Матері Божої, оборонну вежу-дзвіницію, келії та залишків оборонних мурів а також двох брам, жодна з яких, на жаль, не збереглась до наших часів. Цей монастир був об’єктом паломництва католиків з усієї Речі Посполитої, які тут шукали зцілення, адже в будівля пишалась чудотворною іконою Богородиці.

Останні 60 років ця історична пам’ятка мала доволі гіркий присмак – у колишній обителі бернардинів розміщувалась колонія строгого режиму, яка функціонувала до 2012 року, поки не була фактично зруйнована під час масштабної пожежі.

Колишньому бернардинському монастирю не звикати до пожеж та інших катаклізмів – він навіть постав на згарищі дерев’яною церкви спаленої татарами. Щоразу, кляштор, наче казковий Фенікс, відроджувався з попелу. Хочеться вірити, що так буде й цього разу – давню Пам’ятку повинні побачити туристи.

Кафедральний собор Святих Петра і Павла

Однією з окрас міста є церква Святих Петра і Павла – головний міський храм початку 20 століття, що розташований у центральній частині міста. Зведена була церква за візантійським обрядом за кошти прихожан у манері французького класицизму ( за основу взяли взірець храму у Марселі). У місті не існувало жодної родини, яка б не внесла свій вклад на її будівництво. Міщанки, які тоді проживали у місті, також жертвували на позолочені хрести золоті дукати зі своїх намист. Сокальські майстри виконали всі різьбярські роботи.

Завітати та подивитись на пам’ятку варто хоча б тому, що вона виходить за рамки традиційного українського сакрального будівництва, а оздоблювали її найкращі та найвідоміші майстри не тільки України, але й зарубіжжя.

Сокальська Синагога

Майже у кожному галицькому містечку, навіть найменшому, колись стояла синагога. Одна з найдавніших таких архітектурних пам’яток на теренах Галичини є у Сокалі. Наймовірніше, у 16 столітті тут збудували дерев’яну, яка згоріла під час міської пожежі, а на її місці звели нову цегляну, яка збереглась і донині.

Пам’ятка без даху просто неба захована серед дерев парку, що, на жаль, не дає їй шансу на «спокійне існування» за міським будинком культури.

На жаль, пустка і смуток тут вже давно поселились… Але навіть в такому вигляді вона вражає міцними стінами, аттиком та віконним оздобленням. Всередині ще місцями можна побачити ліпнину, заховану за гілками дерев та чагарників, що там зростають.

Ренесансну красу та елегантність сокальської божниці не змогли повністю спотворити десятиліття занедбаності та руйнувань. Синагога у Сокалі цілком могла б стати частиною паломницького маршруту

Церква Святого Миколая

У тому ж парку знаходиться ще одна перлина – стародавня церква святого Миколая, збудована ще в першій половині 16-ого століття. Миколаївська церква по праву вважається унікальним для Галичини взірцем української архітектури періоду Ренесансу. Товстелезні стіни, контрфорси, присадкуватий силует – святиняа чимось схожа на сильного воїна, готового до захисту.

На даний час, церква св.Миколая вважається найстарішою церквою в Сокалі. Саме в Миколаївській церкві у 1594-му році відбулась зустріч православних українських священиків, які радились щодо об’єднання з римо-католицькою церквою. Історичне місце.

Сокальська Ратуша

Схожої будівлі немає в жодному населеному пункті Галичини.

Історичні документи засвідчують, що уже на початку 16 століття в Сокалі існувала ратуша. Проте давня будівля не збереглась і поки невідомо, який вона мала вигляд. Сучасна ж побудована на початку XX ст. Вона розташована у центрі міста, на колишній Ринковій площі.

Посеред будівлі здіймається у небо невисока оригінальна вежа з годинниковим дзвоном на чотири циферблати, а над входом в будівлю бачимо герб міста з гордим соколом. Сьогодні ратуша використовується за своїм прямим призначенням – тут розташована міська рада Сокаля.

Аптека “Під чорним орлом”

Сокальчани наприкінці ХІХ століття шукали порятунку від недуг та хвороб в аптеці «Під чорним орлом», яку заснував магістр фармації Євген Височанський.

Інтер’єр аптеки повністю зберігся з тих часів. І як раніше, у рецептурному залі та асистентській кімнаті стоять пристінні шафи з дубу та вітринами та кімнаті. Довелось лише змінити обладнання на сучасне. Тут можна побачити антикварні меблі, старий посуд, порцелянові пляшечки для зберігання мазей, фарфорові ступки, спеціальні флакони для сипучих лікарських засобів, що вимагають певної температури та кольору скла.

Чимало із тодішніх старовинних речей стали експонатами однойменного музею – аптеки №15 міста Львова.

Як туди дістатися?

Доїхати до Сокалю зі Львова автомобілем можна орієнтовно за півтори години. Автобуси ж їздять від автовокзалу на вулиці Богдана Хмельницького, 225. Також доїхати можна приміськими потягами Львів – Сокаль, Львів – Ковель. А якщо пункт відправлення не Львів, тоді потягом Бахмут – Львів.

Тож годі вагатися. Плануймо подорож і нумо мандрувати!

Щасливої Вам дороги. До зустрічі у Сокалі.

Ірина Луцась