Єллоустонський вулкан – неповторна краса чи загроза людству

Статті

Єллоустонський національний парк – одне з найдивовижніших міст на планеті. У цьому біосферному заповіднику зібрана найбільша кількість гейзерів, геотермальних джерел, лісів, степів та озер. Однак серед незайманої краси природи знаходиться вулкан, який здатен винищити усе живе.


Небезпечна краса

Єллоустонський національний парк – це перший у світі національний парк та біосферний заповідник, об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО. Він знаходиться на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Знаменитий своїми геотермальними процесами, заповідник приваблює мільйони туристів щороку. Та мало хто здогадується , що під поверхнею парку розташований величезний вулкан, який враз може перетворити красу на місце смерті.

Єллоустонська кальдера – найбільший вулкан на планеті, який також називають супервулканом. Його розміри – 55 км на 72 км, що становить третину усього національного парку. У цьому місці зосереджена велика кількість лави під земною корою, яка знаходиться дуже близько до поверхні. За всю історію існування сталося три виверження. Кожне з них розділяло 600-800 тис. років. Саме тому утворилась гігантська западина, площа якої становить 3825 км2.

Останнє виверження у Єллоустонському національному парку сталося приблизно 640 тис. років тому, через це геофізики припускають, що наступне пробудження вулкану не за горами.

Чи варто хвилюватись?

Під час останнього виверження утворилася безодня з розпеченою магмою, тоді виплеснулася величезна кількість лави, каміння та попелу.

З 1980-х років кількість підземних поштовхів лише зростає. Активність вулкану у 2007 році сколихнула людство. Саме тому відбулося скликання Наукової ради США, у якому взяли участь геофізики, сейсмологи, а також міністр оборони Сполучених Штатів Америки і глави ФБР, ЦРУ та АНБ. Разом вони узгодили план дій, якого слід дотримуватися під час вибуху. Його, на щастя, не сталося. А от чи не станеться в майбутньому – сказати точно не можна.

У 2006 році вулканологи Ілля Биндеман і Джон Валею прогнозували виверження вулкана на 2016 рік. Того разу все обійшлося, але був один цікавий факт: з 2014 року парк почали покидати тварини. Саме тоді вчені виявили високу сейсмічну активність. Першими пішли бізони, за ними – олені. Втеча тварин також викликала занепокоєння, адже вони мають здатність відчувати наближення катастрофи.

Влітку 2016 року відбулося 70 землетрусів, а за рік до того – лише на 2 землетруси менше. Така кількість поштовхів свідчить про те, що вулкан не спить. Через кілька років Єллоустонський парк навіть закрили для відвідувачів. Про виверження не було офіційного оголошення, але ситуація, на думку експертів, була вкрай небезпечною. Також фахівців насторожило те, що підземні порожнечі вулкана дуже швидко наповнювалися магмою.

Якщо виверження не оминути

Різні вчені роблять припущення щодо наслідків початку катастрофи. Якщо Єллоустон все-таки прокинеться, то виверження буде настільки сильним, що зітре США з лиця Землі. Катастрофа призведе до виверження всіх вулканів на планеті. Цунамі сягнуть такої сили, що знищать усі поселення на узбережжях всіх континентів. Зникнуть такі міста як Нью-Йорк, Лондон, Санкт-Петербург, Шанхай, Бостон та інші.

Вивержений попіл затьмарить Сонце, буде панувати «вулканічна зима». Різке похолодання не залишить шансу для виживання та спричинить масове вимирання людства. Через попіл, холодні температури та нестачу Сонця люди не зможуть займатися сільським господарством, як наслідок – настане всесвітній голод. У перші роки після виверження загине приблизно 2 млрд осіб.

Як уникнути апокаліпсису?

Єллоустонський супервулкан є генератором тепла: чим вище піднімається температура всередині вулкана, тим більше газів виробляється. Через це магма плавиться, а район над нею піднімається. Коли температура сягне певної позначки, то виверження уникнути не вдасться.

У 2017 році космічне агентство NASA запропонувало стратегію, завдяки якій апокаліпсис може оминути людство. Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору запропонувало пробурити свердловини і закачати в них воду, аби охолодити підземну породу. Незважаючи на можливу ефективність стратегії, реалізація може зайняти дуже багато часу. До того ж це дорогий метод. Інше рішення полягає в тому, аби просвердлити з обох боків вулкана отвори та залити в них воду під сильним тиском. Однак використовуючи той чи інший метод, вчені не можуть стверджувати, що це матиме довгостроковий ефект та допоможе уникнути апокаліпсису.

Незважаючи на невтішні прогнози, потрібно цінувати те, що ми маємо, насолоджуватися кожним моментом і жити теперішнім, а не майбутнім.

Руслана Остріщенко