Місто стародавньої Америки Мачу-Пікчу буквально збиває з ніг своєю загадковістю та присутністю нерозгаданої таємниці. Подорож ця не з дешевих і вимагає немало часу. Проте воно того варте. Особливо, якщо грамотно підійти до зустрічі зі стародавньою цивілізацією.
Для того, щоб пізнати загублене місто інків Мачу-Пікчу, слід виділити щонайменше два тижні свого життя. Чому два? З цим дивним місцем не можна знайомитися поверхнево, пробігши одну екскурсію з натовпом туристів – його варто по-справжньому відчути. До того ж, який сенс здійснювати такий довгий шлях, якщо Ви не налаштовані серйозно?
Досвідчені мандрівники знають, що зустріч із «містом у руїнах» – задоволення не з дешевих, та ще й з не особливо комфортних: прямого перельоту й зручного маршруту до самої пам’ятки безпосередньо від Аґуаскальєнтеса, невеликого містечка в шести кілометрах від неї, не існує.
Історія таємниці
Аби подорож в одне з «нових семи чудес світу» залишилося в пам’яті не тільки як красиві фотографії, слід заглибитись у саму історію міста інків. Археологи припускають, що місто створив великий правитель інків Пачакутек у 1440 році, як священний гірський притулок для свого народу.
Одна з головних таємниць міста – раптове зникнення всіх жителів у 1532 році. Версій події існує чимало: й епідемія віспи, і напад диких племен. Проте частина археологів другий варіант відкидає, адже ніяких слідів руйнувань не знайшли. Ще одним допущенням вважається осквернення міста: жителі могли залишити територію свого проживання в покарання за безчестя, завдане одній із жриць Сонця. Після подібного злочину на цій території заборонялося жити навіть тваринам. А історично ж склалося так, що цього ж року в Мачу-Пікчу вторглися іспанські конкістадори. Криївку, надійно заховану в перуанських Андах, миттєво завоювали.
Впродовж наступних близько 350 років ніхто навіть не здогадувався про існування цього місця. Тільки в 1911 році його відкрив американський дослідник з Єльського університету Хайрам Бінґем. Саме він дав місту нинішню назву – у перекладі з мови кечуа «стара вершина».
Коли найкраще їхати в Мачу-Пікчу
Грамотне планування своєї подорожі заощадить не тільки час і гроші, а й дозволить додати до скарбнички спогадів незабутні враження. Найкращим часом для подорожі в Перу, в Анди, вважається період із червня до вересня. Зовсім не варто планувати свою подорож із січня до березня – це пік сезону дощів. З цієї причини в січні й лютому кожен день може супроводжуватися потужними зливами.
Варто брати до уваги й те, що в цей сезон при малій кількості дощів стовпчик термометра опускається нижче, тому на Вас можуть очікувати холодні вечори та ночі. Таким чином, уночі температура може знизитися до нуля, а вдень знову піднятися до 20-25 градусів тепла.
Найбільше туристів приїжджає сюди з червня до серпня, адже погода стає найбільш сприятливою як для відвідування Мачу-Пікчу, так і для гірського альпінізму. А тому, травень і вересень найкраще підійдуть для людей, які не полюбляють штовханину й невиправдано високі ціни.
Як потрапити в саме місто Мачу-Пікчу
Перший варіант: із Куско прямує автобус до залізничної станції, від якої ходять потяги безпосередньо в Мачу-Пікчу. Поїздка триватиме приблизно півтори години – найдорожчий варіант, але й найлегший. Біля підніжжя гори на туристів чекає автобус, який прямує на гору хвилин 20. Аби потрапити в саме місто, потрібно буде ще трохи пройтися пішки.
Другий варіант: влаштувати поїздку автобусом або таксі з Куско в Ольянтайтамбо, розташоване в 60 кілометрах їзди від відправної точки, пересівши вже там на потяг до Мачу-Пікчу. Тут і самі потяги ходять частіше, і є можливість зекономити бюджетні кошти. Ще один плюс – зовсім недавно залізничні компанії запустили продаж комплексних квитків (автобус + потяг).
Третій, хоч і найдешевший варіант, але водночас найскладніший: у Куско необхідно сісти на автобус до зупинки ГЕС, а звідти прямувати пішки в Аґуаскальєнтес. Цей варіант хороший рівно наполовину: слід витратити цілий день на дорогу та подолання пішохідної дистанції в 10 кілометрів. Також від цієї зупинки ходить потяг, квиток на який коштує 18 доларів, але ходить він украй рідко.
Четвертий варіант найцікавіший і найдовший: відправитися в Мачу-Пікчу пішки з групою інших туристів стежкою інків. Триває такий маршрут чотири дні, але під час подорожі Вас зустріне неймовірна природа та місця, що супроводжуються таємничими історіями. Проте, варіант цей далеко не для всіх, адже вимагає наявності хорошої фізичної підготовки.
Що дивитися в самому Мачу-Пікчу
Площа посередині розділяє Мачу-Пікчу на верхнє та нижнє місто. У верхньому – палаци й храми, у нижньому – склади і, як припускають археологи, житлові будівлі. Головною точкою у верхньому місті є Інтіуатана або ж «Священний Пагорб», оточений штучними терасами. У перекладі – «той, до якого прив’язане Сонце». Водночас, нерідко цей камінь порівнюють до П’яткового каменю Стоунгенджа, оскільки зарубки на ньому дозволяють фіксувати час заходу сонця при зимовому сонцестоянні, схід при літньому сонцестоянні та захід при рівноденні. Стародавні інки вірили, що саме цей камінь не давав Сонцю зникнути. Також, є версія, що цей камінь служив вівтарем для жертвопринесень.
Не менш загадковим місцем в Мачу-Пікчу є Храм трьох вікон, де вікна різних розмірів виходять на долину і, за припущенням дослідників, мають вказувати на точне місце сходу Сонця. Найбільш відвідуваним місцем тут туристи позначають Храм Кондора, побудований на скелястому виступі з природної кам’яної брили зі штучними добудуваннями у вигляді блоків. Мачу-Пікчу з висоти пташиного польоту по контурах нагадує кондора – птаха, який є корінним жителем Анд і тихоокеанського узбережжя Південної Америки. За легендою, ця будова прославляє величність людської свідомості, завдяки якій ми здатні подолати природні катаклізми.
Ще одним важливим місцем є споруда другого рівня Храму Сонця – Королівський Ґрот. Дослідники розповідають, що за часів інків доступ до споруди мали тільки імператор і первосвященики. Усередині можна знайти вражаюче точне злиття природи й руки людини: природні камені зливаються з кладкою спеціально зроблених брил. Більшість геральдистів стверджує, що саме це місце, більше, ніж усі інші, начинене символами неземних цивілізацій.
Де жити під час подорожі до Мачу-Пікчу
Довготривала подорож вимагає чималих витрат на проживання. Звичайно, частину шляху можна провести в переїздах. Але, як не крути, потреба в нормальному ліжку та душі все ж є. З цінами в Європі більш-менш усе зрозуміло. Тому, якщо вирішите на день зупинитися в Парижі й Амстердамі, можна вкластися у 20 євро за вартість ночівлі в скромному хостелі.
Однак, якщо судити за рейтингами та відгуками туристів, найбільшим попитом тут користуються такі готелі:
Тризірковий Gringo Bill’s Hotel у 300 метрах від залізничної станції Perurail, що веде до Мачу-Пікчу. У проживання також входить сніданок – американський і шведський. Багато відпочивальників хвалять тутешню каву. Готель може надати трансфер від і до аеропорту.
Другий популярний у цих широтах готель – чотиризірковий Tierra Viva Machu Picchu, що вражає красою свого розташування, адже поснідати тут можна з неймовірним видом на гори. У всіх номерах є кондиціонер. Саме цей готель має найбільший рейтинг, виставлений гостями, за зручні матраци. У 5 хвилинах від готелю розташований автовокзал, а в 10 – залізничний вокзал Куско. В обох готелях персонал говорить двома мовами: іспанською та англійською, а також надає послуги зі зберігання багажу. Усі готелі можна знайти на популярних сервісах із бронювання житла на кшталт Booking.com.
Що обов’язково варто спробувати з їжі
Загалом, туристи люблять національну кухню Перу за відсутність великої кількості спецій і соусів, за ситність і смачну простоту. Перуанська кухня здебільшого складається з м’яса й овочів. Більшість страв, зокрема солодких, мають у складі картоплю чи кукурудзу. До речі, місцева картопля може бути фіолетового, чорного та червоного кольору й кожен сорт відрізняється за смаком. Одним з основних делікатесів місцевої кухні, який варто спробувати кожному туристу, є севіче – страва з риби або морепродуктів, чиєю батьківщиною й вважають Перу.
Оригінальний рецепт: нарізану на дрібні шматочки рибу маринують упродовж 15 хвилин у соку лайма. Подають зазвичай із дрібно нашинкованою цибулею та іноді рокітою (гострий перуанський перець). Туристи рекомендують куштувати севіче в закладах із вивісками Cevicheria, тому що саме в таких кафе порції значно більші, а смак страви насиченіший.
Але найекстремальнішою традиційною стравою справедливо вважається куй. Це зажарена в кам’яному вертикальному мангалі на шампурі морська свинка, щільно присипана різними місцевими травами. Перуанці не ставляться до цих тварин як до домашніх, і вживають їхнє м’ясо, як ми – м’ясо курки або корови. У деяких закладах подають уже очищені тушки, в інших же запікають так, як є. Куштувати краще там, де побачите за столиками найбільше місцевого люду. Не забудьте, що страва надто специфічна й жирна, а тому варто взяти з собою в аптечку ліки від болю в шлунку й печії.
Люди, які приїжджають із Перу, рекомендують ще два делікатеси: Ломо сальтадо (Lomo saltado) й Агуадіто де поло (Aguadito de pollo). Перше – смажені з овочами шматочки м’яса яловичини або лами з гарніром із рису, друге – наваристий курячий суп із картоплею, кукурудзою та великими шматочками курки.
Практичні поради щодо зустрічі з Мачу-Пікчу
1. Важливо правильно зібрати аптечку: не забудьте ліки від гірської хвороби, печії та болю в шлунку, а також сонцезахисний крем.
2. З англійською мовою в Перу справи кепські, тому обов’язково варто завантажити собі на телефон офлайн-перекладач й іспанський розмовник.
3. Вхідні квитки на Мачу-Пікчу слід купити заздалегідь на онлайн-платформах, на сайті Міністерства культури Перу або ж на спеціальних майданчиках, які займаються продажем офіційних квитків.
4. При вході в Мачу-Пікчу є обмеження щодо води та їжі. Максимум, що можна взяти із собою – декілька пляшок води, пакетик горіхів/сухофруктів або ж трохи фруктів.
5. Якщо обрали потяг для того, щоб добратися до Мачу-Пікчу, у вагоні Вам обов’язково пропонуватимуть різні вироби з вовни альпака. Але краще їх тут не купувати, оскільки ціна, як правило, завищена в 7-8 доларів. Раціональніше, повернувшись до Аґуаскальєнтеса, пройтися невеликими місцевими ринками та знайти сувеніри за нижчими цінами.
6. Якщо ж добиратись автобусом, квитки краще купити напередодні, адже вранці тут можлива величезна черга і, як наслідок, купа втраченого часу.
7. Виїжджати до історичної пам’ятки слід до 8-9 ранку.
8. Для повноти враження варто піднятися на гору Уайна-Пікчу, причому, до відвідування Мачу-Пікчу. Такий вхідний квиток називається «Machu Picchu + montana». Після підйому на гору можна легко втомитися, а тому можна відпочити, спокійно прогулюючись по Мачу-Пікчу.
9. Праворуч від входу в Мачу-Пікчу стоїть столик із печаткою, де пропонується поставити собі в закордонний паспорт штамп про відвідини цієї пам’ятки. Варто врахувати, що при подальших відвідинах інших країн у прикордонників можуть виникнути запитання. Адже, за правилами, в закордонні паспорти не можна ставити неофіційні позначки.
10. Вхідний квиток надає можливість зайти в місто двічі, а тому, у мандрівників є можливість вийти на обід і повернутися до своєї екскурсії.
11. Усього в Мачу-Пікчу є чотири варіанти маршруту. Обрати їх на карті треба заздалегідь і з розумом, адже повертатися своїм шляхом назад тут заборонено.
12. Бувалі туристи радять не брати екскурсію, а розпланувати свій похід у Мачу-Пікчу самостійно. Але робити це, мабуть, варто лише в тому випадку, якщо ви – досвідчений мандрівник, котрий має досвід прогулянок на високогір’ях.
Дарія Панченко
Головне фото: unian.ua
