Ніагарський водоспад: краса і велич природи

До речі, немає водоспаду під назвою «Ніагарський водоспад». Це загальна назва групи з трьох водоспадів: Американського водоспаду (висота 21 м, ширина 323 м), ”Підкова” (висота 53 м, ширина 792 м), і зовсім маленького ”Фата” .Останній отримав таку назву через те, що дуже схожий на фату, яку носять наречені.

Водоспад перетворився на популярне місце відпочинку молодят з тих пір, коли брат Наполеона Бонапарта, Джером, приїхав сюди зі своєю нареченою. Існує теорія, згідно з якою іони, утворені в результаті падіння величезної маси води, роблять проведення медового місяця настільки сприятливим, що, в середньому, 50 000 молодят одружуються тут щороку.

Особливої популярності він набув після виходу на екрани фільму ”Ніагара” Мерилін Монро у головній ролі. Будівництво казино, ресторанів, готелів, всіляких атракціонів для туристів сприяли утворенню двох міст з однаковою назвою Ніагара-Фолс, один на американській стороні і інший на канадській. Ніагару стали називати ”маленьким Лас-Вегасом” і ”світовою столицею Наречених”.

Ніагарський водоспад виглядає дуже видовищно, але на сьогоднішній день від 50% до 75% обсягу річки відводиться на потреби американських і канадських електростанцій. Вода проходить через турбіни електростанцій і повертається в річку нижче водоспадів. Відповідно до міжнародних договорів, потік води через водоспад зменшується вночі для збільшення вироблення електроенергії в цей час. Максимальний потік 5720 м3 / с припадає на період між 8:00 ранку і 22:00 вечора з квітня до середини вересня, і з 08:00 до 20:00 з середини вересня до 31 жовтня. В інший час,кількість води зменшується в два рази, але не опускається мінімально рівня, встановленого договором 1950 року.

Пік відвідування Ніагарського водоспаду – з травня по вересень. Але міжсезоння не перетворює канадський Ніагара Фолс в покинуте місто; Зимовий Фестиваль Вогнів (з початку листопада по кінець січня) приваблює туристів концертами, феєрверками та іншими заходами. Але головною визначною подією є захоплююче світлове шоу з трьома мільйонами блискучих вогнів вздовж дороги довжиною 6 км. Зимовий Фестиваль Вогнів став традицією для більш ніж одного мільйона місцевих жителів і туристів зі всього світу на період зимових відпусток.

Ще сто років тому, Ніагарський водоспад був одним з кращих місць в світі для спостереження за нічною веселкою, утвореною світлом місяця. На жаль, нічну веселку неможливо побачити сьогодні, з кількох причин. По-перше, з 1925 року водоспад висвітлюється щоночі. По-друге, з 1950-х років через водоспад протікає менше води у вечірній час (велика частина річки відводиться для виробництва електроенергії), в результаті чого утворюється менше водяного туману. І, нарешті, вночі небо над Ніагарським водоспадом не таке темне, як сотню років тому через яскраве освітлення двох сусідніх міст. Хоча нічна веселка більше не утворюється, звичайні веселки можна регулярно спостерігати удень упродовж року.

З тих пір, як Ніагарський водоспад став популярним місцем, багато чоловіків і жінок кидали виклик Ніагарському водоспаду в ім’я слави та багатства. Як гігантське колесо рулетки, багато підкорювачів Ніагарського водоспаду добровільно грали зі своєю смертю. Більшість з них втратили свої життя, але є і ті, хто зумів вижити:

• 63-річна шкільна вчителька Енні Тейлор вирішила, що подолання Ніагарського водоспаду прокладе їй шлях до слави і багатства. 24 жовтня 1901 роки її прив’зали запобіжними ременями всередину бочки. Маленький човен відбуксирував бочку на середину річки Ніагара і відпустив вниз за течією. Через сімнадцять хвилин після падіння з Ніагарського водоспаду, бочку витягли на берег річки. Пані Тейлор стала першою людиною, що подолав могутній водоспад.

• Жан Луссьер винайшла двометрову гумову кулю з подвійним сталевим каркасом. 4 липня 1928 року, спроба Луссьер подолати водоспад зібрала величезні натовпи людей. Приблизно через годину після падіння, Луссьер зійшла на берег. Протягом багатьох років вона демонструвала свою кулю у Ніагара Фолс, і продавала всім бажаючим невеликі шматочки на сувеніри по 50 центів за штуку.

• Жан-Франсуа Гравлена став першим чоловіком, що пройшов над ущелиною поруч з Ніагарським водоспадом по канату, завдяки чому ввійшов у історію. Потім він повторював свою трюк багато разів: на велосипеді, з зав’язаними очима, штовхав перед собою тачку, їв омлет на півдорозі. Але навіть ці трюки не задовольнили Гравлена. 19 серпня він перетнув ущелину зі своїм менеджером Гаррі Колкордом на спині.

• Здається неймовірним, що хтось міг подолати найпотужніший водоспад Підкова без будь-якого захисту і вижити. І все ж це сталося двічі: перший раз був випадковий, а другий – навмисний.

9 липня 1960, Джим Ханікатт катався на човні з дітьми свого колеги з роботи, Дінною та Роджером Вудворд. Джим хотів показати дітям пороги річки, але, надто захопившись, упустив момент, коли швидка течія невблаганно почала тягнути човен до обриву, двигун відмовив, розв’язка наближалася стрімко. У декількох метрах від краю водоспаду Дінн вихопили рятувальники, а Джим і Роджер захопило у прірву. Через кілька хвилин капітан корабля ”Діва Туману” не міг повірити своїм очам, коли побачив помаранчевий рятувальний жилет у воді біля основи водоспаду. Хлопчик був живий і через кілька хвилин був благополучно піднятий на борт. Він став першим, хто зумів вижити після падіння з водоспаду Підкова без захисної капсули. На жаль, Джим Ханікатт загинув.

У жовтні 2003 року Кірк Джонс став другим, хто пройшов водоспад без будь- якого спорядження і зумів вижить. Він відбувся поломаними ребрами і великим штрафом. Всі, хто вижив, проходили водоспад ”Підкова”. Ніхто не вижив після падіння з ”Американського водоспаду”.

Валерія Осадча