Лісабон – ворота до Атлантичного океану

Важко зрозуміти місто, відвідуючи лише музеї та історичні пам’ятки. Історію міста можна прочитати і в підручнику, а от душу його Ви відчуєте лише під час подорожі.

Лісабон нагадує старенького дідуся із повісті Гемінґвея «Старий і море»: місто розкинулось на побережжі Атлантичного океану та щосезону чекає на рибу – туристів. Найстаріше місто Західної Європи завжди радо вітає іноземців, які приїжджають ознайомитися з культурою столиці, її традиціями та особливостями. На відміну від «молодших» європейських міст (Лондон, Париж, Стокгольм, Мадрид та інші), у Лісабоні більше хочуть задовольнити гостей, ніж заробити на них.

Частина 1. Справжнє португальське азулежу

Азулежу — це звичайнісінька керамічна плитка, але у Португалії вона перетворилась із простого будівельного матеріалу на витвір мистецтва. Крокуючи вузенькими вулицями міста, Ви побачите розмаїття будинків, фасади яких вкриті блакитно-білою плиткою (тобто азулежу). Такі мозаїки є на фасадах церков, палаців, звичайних будинків та навіть станціях метро. На глазурованих плитках пишуть нумерацію будинків, з них роблять вивіски та навіть обрамлюють вікна.

З португальської «azul» перекладають як «синій», тому одразу зрозуміло, чому будинки блакитні. Хоч кольори і схожі, але будинки різняться формою плитки, візерунком або товщиною ліній.

«Найперше, що здивувало у Лісабоні — особлива архітектура. Привертає увагу плитка азулежу, яка прикрашає майже кожен будинок. Я прихильниця східних стилів, тому захоплювалась кожним будинком, який бачила. Робила фотографії, порівнювала кожну будівлю з іншою. Дивно, але ця керамічна плитка надихала мене своїм кольором та своїм стилем виконання», — Лілія, студентка.

Сонячна Португалія — це країна, в якій перетинаються кілька релігій, але найбільш поширене католицтво. Саме тому ви можете побачити церкви, монастирі та кафедральні собори, виконані у різних стилях. Будь-хто має можливість увійти за умов збереження тиші та вимкненої камери.

Вузенькі вулиці, бруківка, різноманіття будинків, вкритих керамічними азулежу, релігійна архітектура, запах океану та теплі промені сонця — усе це ідеально поєднується в один спільний пазл для поціновувача західної культури.

Частина 2. Хто сказав, що їжа не мистецтво?

Традиційна їжа у Лісабоні по-домашньому проста, смачна і дешева. Наприклад, неподалік від площі Фігуейра майже щодня відкритий ярмарок, де ви можете скуштувати домашні сири, смажені традиційні ковбаски чорос, свіжоспечений хліб та гарячу або холодну сангрію. Якщо бажаєте насолодитися трапезою в тиші, то доведеться попростувати крізь вузенькі вулички у пошуках ідеального місця. Практично кожні півкварталу пахнуть то випічкою, то рибою на грилі, то штруделем.

У невеликих кафе завжди присутній власник закладу, який часто працює офіціантом або адміністратором, дає вказівки кухарю та веселить клієнтів. Саме так і візуалізується душа ресторану — через душу керівника. Загалом такі невеликі заклади приваблюють художників (шаржистів переважно), танцівників та музикантів, які прагнуть усамітнитися за келихом вина та смачним доповненням. До речі, саме у таких ресторанах Ви зможете отримати запрошення на виставку та ознайомитися з проблемами сучасності крізь призму мистецтва.

«Для мене сучасне мистецтво — це візуалізація тих проблем та питань, які турбують автора, інтерпретація його поглядів на життя. У сучасного мистецтва не існує канонів, «інструкцій для використання», тому повністю зрозуміти його неможливо», — Катерина, студентка.

Частина 3. Кінцева. Трамвай №28 далі не їде

Якщо Ви планували поїхати до Лісабону, то у Вашому переліку визначних місць та пам’яток має бути поїздка легендарним жовтим трамваєм №28. Це один із найдовших маршрутів у Лісабоні. Він робить коло на сході, проїжджаючи Байша, Граса і Алфама, перш ніж податися в Ештрела і Кампо-де-Оуріко. Перший відрізок шляху найбільш популярний серед туристів, адже трамвай зі свистом летить через Алфама, минаючи собор Се і оглядовий майданчик Санта Лусія. Якщо вам пощастило зайняти місце біля вікна, 28 трамвай «подарує» вам незабутню подорож містом за ціною, яка дорівнює вартості квитка на автобус.

Лісабон — це місто з тихою атмосферою, насолодитися якою можна, гуляючи невеличкими вуличками португальської столиці, розглядаючи милі будиночки з червоними дахами, вікнами, прикрашеними квітковими горщиками, невеликими балкончиками і божественними кахлями на стінах. Це прекрасне місто на семи пагорбах, яке чекає на тебе як влітку, так і взимку.

Анастасія Вознюк