Довгі століття стародавні парфумери в Каннауджі використовували свою алхімію для створення рідкого золота – автентичних ароматів Індії.
Шекспір у своїй поезії не припиняв захоплюватися ароматами дамаських троянд, проте їхню справжню цінність як ніхто інший ще здавна зрозуміли індуси. Вони збирають найкращі квіти, складають ніжно-рожеві пелюстки до мішку та прямують до парфумерної столиці Індії.
Каннаудж – індійське місто, що розташоване на березі Гангу – однієї з найдовших річок Південної Азії. Її в Індії вважають священною. Протягом віків саме у цьому місті створювалися ботанічні пахощі на масляній основі. Ця основа називається «аттар» і користувалася попитом як у членів королівської родини, так і у простих людей. За допомогою нього ароматизували майже все: зап’ястки, їжу, фонтани й будинки.
Індуси вірні своїм традиціям, тому, коли у 20-му столітті аттар вийшов із моди, корінне населення продовжувало його використовувати й нещодавно створило нове покоління ароматів, давши змогу людям вдома й закордоном насолоджуватися автентичними чуттєвими ароматами.
Аттар – основа східної парфумерії
Аттар – те, на чому тримається стародавня парфумерія. Він утворився після того, як люди подрібнювали пелюстки рослин та вливали їх прямо у воду.
В основі більшості сучасних парфумів лежить спирт – він недорогий, нейтральний та легко розпилюється. Однак в аттарах переважно в основі лежить сандалова олія – вона дає глибокий, насичений запах, робить парфуми маслянистими та забезпечує хороше поглинання їх шкірою. Запах однієї краплі такого виробу може залишатися на шкірі протягом кількох днів.
Аттари відміно пасують як чоловікам, так і жінкам, адже вони мають андрогінні (ті, що підходять обом статтям) властивості. Вони випромінюють інтенсивні квіткові, деревні, мускусні, димні або трав’яні ноти. Сезонні аттари можуть бути теплими (пахнути гвоздикою, кардамоном, шафраном) так і охолоджуючими ( мати запах жасміну й календули).
Існує багато різновидів цих парфумів. Скажімо, аттар «мітті» насичує простір навколо запахом землі після дощу. Такий ефект забезпечує технологія обпікання глини в процесі виробництва.
Інший вид – «шамама». Цей винахід являє дистильовану суміш із більше ніж 40 квітів, трав і смол, а процес виготовництва такого аромату триває місяці. Він вдало поєднує в собі солодке та пряне, димне та вологе, миттєво переносячи вас у східну казку.
Відомі парфумерні будинки Європи є справжніми прихильниками каннауйського аттару. Вони використовують аромати троянди, жасміну та золотобородника в ролі основи та незамінного акорду композицій сучасної парфумерії.
Мистецтво створювати неповторне
Каннаудж винайшов аттар більше 400 років тому. Це відбулося за 200 років до того, як славнозвісний Прованс прославився своєю роллю для виробництва парфумів. Метод, яким виготовляють ці східні аромати відомий на гінді як «деґбхапка» й використовує спеціальні мідні перегонні куби.
Каннаудж розташований у двох годинах їзди від Лакхнау – колишнього князівства. Як і багато маленьких індійських містечок, Каннаудж завмер між колишнім та теперішнім. Час тут не рухається, а, скоріше, накопичується.
Вузенькі вулички головного ринку Бара-Базар повністю занурюють туристів у Середньовіччя. У цьому лабіринті магазини заповнені дрібними скляними пляшечками, в яких містяться насичені аттари та ефірні колії, кожна з яких пахне краще за попередню.
Чоловіки сидять, схрестивши ноги на м’яких килимках ручної роботи, нюхають флакони та потирають зону за вухами довгими ароматними ватними паличками. Гості парфумерних лавок насолоджуються й аттаром «саж», яким свого часу користувалися самі імперські алхіміки.
«Найкращі у світі парфумери блукали цими вузенькими вуличками, проходячи повз бруд та коров’ячий гній, аби отримати аттар з Каннауджу. Дійсно, нічого подібного до нього у світі не існує»,- зазначає Пранджал Капур, партнер у десятому поколінні компанії ML Ramnarain Perfumers, одного з діючих традиційних підприємств.
Майстри, що виготовляють аттар, після збору квітів та поїздки до міста вивантажують квіти на обійсті пана Капура, що являє собою кам’яний двір просто неба, що служить винокурнею. Після цього майстри складають пелюстки до випуклого мідного перегонного кубу та заливають його прісною водою. Перед тим, як накрити конструкцію кришкою, парфумери набивають на краї глиняно-бавовняну масу, що невдовзі стає твердою та забезпечую швидку герметизацію.
Коли квіткова суміш починає кипіти, пар виходить із кубу через бамбуковий очерет до мідного горщика із сандаловою олією, що легко вбирає в себе насичену трояндами пару.
Для того, щоб троянди перетворилися на аттар потрібно від п’яти до шести годин. Протягом цього процесу парфумери стоять буквально навшпиньках, обережно стрибаючи між перегонним кубом та мідним тазом, постійно перевіряючи температуру води руками та дослухаючись до шипіння пари, аби зрозуміти, чи можна додавати дрова у вогонь.
Наступного дня процес повторюється з новою партією пелюстків троянд для досягнення бажаної ефективності. Після цього трояндова олія витримується протягом кількох місяців у пляшці з верблюжої шкіри, що поглинає вологу. Готовий трояндовий аттар стає справжнім рідким золотом. Адже за 1 його кілограм можна отримати до 3 тисяч доларів.
«Тут немає ні датчиків, ні лічильників, ні електроенергії», – говорить Пранджал Капур, з гордістю додаючи, що його скромні вироби можуть конкурувати з провідними сучасними парфумерними будинками Франції.
Різниця схожа на приготування даалу (індійської страви із сочевиці) у селі, на місцевій кухні просто неба у порівнянні з газовою плитою чи мікрохвильовою піччю. Смак ніколи не можна буде порівняти.
Прадавня історія
Найперші відомі ботанічні парфуми створювалися в Стародавньому Єгипті, коли рослини подрібнювали та створювали з них олію. Хоча перша гідродистиляція парфумів приписується персидському лікарю Ібн Сину, археологи знайшли на території Індії праобрази перегонних кубів. Це свідчить про те, що виробництво парфумів виникло значно раніше, а Батьківщиною цієї справи була саме Індія.
У 16 столітті цими землями прийшли правити моголи. Їхній перший правитель наголошував на нерозривному зв’язку ароматів із духовною насолодою, і ці твердження панували у палацах упродовж наступних двох століть.
Син правителя мав власну «лабораторію», присвячену виключно створенню ароматів для тіла та кулінарії. У прадавніх писаннях, що збереглися, детально описується схильність імператора мастити власне тіло різноманітними аттарами, спалювати пахощі та змащувати меблі щедрою кількістю парфумів. Тим часом королеви носили аттари в мініатютних пляшечках на шиї.
Батьки Шаха Джахана, що збудував Тадж-Махал, є першими королівськими покровителями Каннауджу. Місцевий фольклор розповідає, що королева стала прихильницею трояндової олії після того, як була зачарована ароматом місцевих троянд у ванній кімнаті.
Відродженя аромату
Каннаудж – місто, що побудовано на плодовитому ґрунті на березі ріки Ганг, особливо сприятливе для вирощування жасміну, ветивера й дамаської троянди. Тому й не дивно, що саме ця територія ще здавна особливо славилася парфумерною справою.
Невдача спіткала Індію, коли до влади прийшла Велика Британія: вартість сандалу завжди була високою, а коли правління у 90-х роках обмежило вирощування сандалових дерев, то ціна аттарів різко зросла.
У той же час місцеві, що прагнули репутації сучасних людей, перейшли на модні імпортні парфуми та дезодоранти, а замість сандалу використовували дешевий аналог – рідкий парафін.
Через те, що ціна парфумів зросла, а якість знизилася, ринок значно збіднів та переживав не найкращі часи. Утім, сьогодні виробники налаштовані оптимістично. За їхніми словами, західні смаки зараз спрямовані на Схід. «Зазвичай Захід надає перевагу легким цитрусовим нотам, але ми бачимо, як Dior, Hermès і, звісно, парфумерні компанії Середнього Сходу усе більше тяжіють до автентичних насичених східних ароматів”, – запевняють виробники.
Каннаудж – дійсно унікальне місце на планеті. Воно подарувало нам чаруючі аромати Сходу та вивело людську майстерність на новий рівень. Сьогодні туристи можуть завітати до міста й придбати собі чаруючі парфумовані олії, із першим подихом переносячись до східної казки та старих імператорських палаців.
Анастасія Зіміна
