Місто Бережани, що в Тернопільській області, – це справжня скарбничка неймовірних пам’яток української історії. Одна з найбільших та найстаріших його перлин – Бережанський замок.
Якщо просуватись площею Ринок з легкістю зустрінете цю грандіозну стародавню споруду. Вона була обгороджена жовтими стрічками для запобігання зайвих контактів, адже старий пісковик постійно обсипається. Де-не-де на камені можна побачити багатолітні барельєфи та декоративні вікна. Верхівка вже давно вкрилася травою, а стіни, такі крихкі, немов добровільно віддають частинку себе кожному щонайменшому пориву вітру. Це й є Бережанський замок.
У 1530 році воєвода та гетьман коронний Микола Сенявський отримав від польського короля право володарювати на території тернопільських Бережан. Через 10 років тут постав замок, що зайняв проміжне становище між подільськими бойовими фортами та ренесансними резиденціями Галичини. Бережанське укріплення було одним із найнеприступніших та найміцніших у Західній Україні. Династія Сенявських постійно вдосконалювала його, а в другій половині XVII ст. була проведена масштабна реконструкція, після якої були добудовані бастіони та система мурів. Відтоді замок перетворився на оборонний комплекс, а його площа збільшилася майже в шість разів.
Фортеця витримувала козацькі облоги та численні напади татар. Зокрема, у 1675 році татаро-турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана знищила місто, однак, замок так і не скорила.
Також в Бережанському замку часто гостювали відомі політики. Зокрема, великий коронний гетьман Адам Микола Сенявський, який здобув славу відомого політичного авантюриста. У Бережанській резиденції він часто приймав Петра І, і водночас переписувався з польським королем Станіславом Лещинським — ворогом царя.
Але його перевершила власна дружина — Ельжбета Сенявська. Польська шляхтичка листувалася з Петром І, та була посередницею в перемовинах Івана Мазепи зі Станіславом Лещинським. А коли в 1707 році в польському сеймі постало питання обрання короля, вона підтримала свого коханця — князя Ференца Ракоці. Чоловікові же пригрозила розлученням у випадку, якщо він не зніме своєї кандидатури.
На дворі розташовується костел святої Трійці, що став родовою усипальницею Сенявських. Його центральну частину з елементами готики спорудили водночас із замком, а дві бічні каплиці добудували пізніше. Цей костел почали реставрувати найзавзятіше, але роботи припинилися.
Всередині на сьогодні знаходиться невеликий музей зі старими елементами побуту: ліжками, комодами, шафами. Вони виставлені в порожніх кімнатах з холодними кам’яними стінами, які колись були вкриті шовком та слугували родовими покоями.
У дитинстві, я з мамою та бабусею частенько гуляла навколо замку. І зараз, оминаючи його стіни, що віддаються приємними спогадами, я звернула увагу, що частково конструкція вже була зруйнована: їх забрав з собою вітер, відніс маленькі частинки каменю кудись далеко. Цікаво виходить: ми беремо камінь зі скелі, аби обробити його задля своїх потреб, але з часом, камінь повертається на волю, у свій природній, вільний стан. Тим не менш, мені сумно спостерігати, як місце, що свого часу запросило мене у свій незабутній світ чарівних мрій, рано чи пізно має зникнути. Саме тому я раджу всім, хто не байдуже ставиться до власної культури та історії, обов’язково відвідати.
Юлія Кадук
Головне фото: realno.te.ua
