Подорожі – це не лише про нові враження, але й про нові ідеї. Цікаві місця можуть приносити натхнення створювати дещо неповторне. А хто, як не сучасна молодь, сповнений наснаги на те, щоби вигадувати. У цьому матеріалі ми познайомимося з деякими представниками творчої української молоді. Дізнаємося, які місця надихають юних митців і куди варто сходити, щоб вхопити за хвіст вдалу ідею.
Ніна Щур, дизайнерка, верстальниця, очільниця літературного журналу «Легіт»
«Останні декілька років місцем мого натхнення і сили є національний центр “Український дім”, що в Києві. Там часто проходять різноманітні мистецькі виставки, і кожна з них для мене є відкриттям нової частини нашої культури. Це одне з небагатьох місць, де можна не думати ні про що, окрім тематики виставки. Ця концентрація допомагає тренувати надивленість, що є важливою складовою частиною натхнення для дизайнера.
Це місце особливе своїм інтер’єром: високими стелями та круговими балконами. А також унікальним його роблять люди. Коли мені просто хочеться побувати серед красивих та розумних людей – тоді в планах виникає поїздка в “Український дім”».
Аліна Покралія, письмениця-початківиця, редакторка літературного журналу «Легіт», тікток-блогерка
«Місце моєї сили – Карпатські гори, західний регіон нашої країни. Ця місцевість мені приносить нові ідеї через неймовірну енергетику, що панує там: могутність і краса природи, сила та спокій карпатських лісів. Це все наповнює мене відчуттям піднесення й захоплення – і одразу виникає бажанням виплеснути це сильне відчуття на папір.
Також мене надихає Київ – моє рідне місто. Особливо затишно в ньому стає у весняний та літній періоди, коли багато людей гуляють, сидять у двориках, кав’ярнях, розмовляють про щось таке буденне і водночас чарівне, сміються. Це мене мотивує, наповнює моє серце теплом. Це тепло і є натхненням: тепло від споглядання людей на вулицях Києва. Кияни ніби передають це натхнення мені, і я починаю творити.
Тому коли я шукаю нових ідей та думок, я йду гуляти Андріївським узвозом, Пейзажною Алеєю, Хрещатиком, або ж місцевістю Золотих воріт. На цих вулицях мов концентрується життєва сила»
Євген Кушнирік, письменник-початківець, автор телеграм-каналу «між хвилями абсурду»
«Ідеальне місце, яке мене надихає – це простір, позбавлений зовнішнього втручання – тобто будь-яких звуків та рухів. Такими іноді є парки, позбавлені вранці людських голосів та шурхотіння, покинуті стежки, які більше нікуди не ведуть, вечірні двори, невеликі ліси в передмістях. Наприклад, особливо полюбляю вранішні прогулянки в Центральному міському парку імені Леонтовича, що у Вінниці. У ньому гарно, зокрема, саме там є багато об’єктів садово-паркового мистецтва. Вони надають місцю краси й затишку.
Тут розташований один із п’яти стаціонарних планетаріїв України, а неподалік – комплекс «Міні-Вінниця», що демонструє історичні будівлі міста в мініатюрі. А ще тут панує цілковитий спокій.
У місцях, де навколо лиш самотнє мовчання, відступає тривога, а думки більше не мають жодної влади. Мені приносить естетичне задоволення спостерігати за світом у його справжньому вигляді. Кожна річ, що складає простір – тепер ноумен за Кантом, вона відкриває мені дрібну частину власної сутності, від якої до мене приходить натхнення»
Сосновська Єлизавета
Головне фото: osvitoria.media
