Іран – це древня й одна з найкрасивіших держав Близького Сходу, яка має багату історичну та культурну спадщину. На жаль, після Ісламської революції 1979 року іноземні туристи майже перестали приїздити до цієї країни. Політична та економічна ситуація в Ірані посприяла тому, що на довгий час держава стала «білою плямою» на картах навіть досвідчених мандрівників. Однак, тепер вітер змін торкнувся і цієї країни: після скасування світових санкцій древня Персія переживає відродження і відкрита для світу та мандрівників.
Іран туристичний
Впродовж останніх років туристична індустрія Ірану стрімко відновлює свій розвиток. Потік туристів до Персії невпинно зростає. Сьогодні державні організації Ірану фінансують кількадесят великих туристичних проектів, що сприятимуть розвиткові національної індустрії подорожей і гостинності. Інвестиції насамперед спрямовані на будівництво нових сполучних шляхів між містами, а також готелів, гостьових будинків і кемпінгів, які поступово з’являються по всій країні.
Іран – країна консервативна і має свою специфіку, однак, вона є більш ніж безпечною для туристів. Так, рівень злочинності в Ісламській Республіці дуже низький. Наприклад, на вулиці ви вкрай рідко можете стати свідком крадіжки чи п’яного бешкету.
Багатьох потенційних туристів турбує суворість звичаїв цієї мусульманської країни. Безперечно, як і в кожній державі, в Ірані є свої закони, які гостям Ісламської Республіки слід поважати. Однак, ті мандрівники, яким вже доводилося бувати в Ірані, відзначають, що в цій державі панує дружня та лояльна до іноземців атмосфера. Принаймні туристам багато пробачається з того, що не дозволено місцевим жителям. Тож незначні порушення і недотримання норм ісламського етикету вам, скоріш за все, зійдуть з рук, головне цим не зловживати.
В країні заборонені казино, немає легальних нічних клубів. Паління та розпивання алкогольних напоїв в Ірані знаходиться під забороною закону. Однак у ресторані турист може замовити собі келих вина, сказавши, що він, наприклад, з України.
Сьогодні Іран перестає бути закритою країною. У державі запустили 3G-зв’язок, у туристів вже є доступ до англомовних каналів та соціальних мереж.
Раніше й сама англійська мова була явищем мало поширеним серед іранців, а до її іноземних носіїв в Ісламській Республіці ставилися з підозрою та обачністю. Це було зумовлене закритим режимом та специфічними відносинами країни зі США. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася: іранська молодь масово вивчає мову, навіть у відносно глухих курдських селах траплятимуться люди, які зможуть щось пояснити англійською туристові.
Що ж до місцевої мови – іранці розмовляють на фарсі (перська мова). А якщо ви були в Таджикистані або Афганістані та зможете згадати декілька тамтешніх слів, то, скоріш за все, іранці їх також зрозуміють.
Пригноблена жінка сходу: розвінчання міфів
Мусульманський світ відомий і своїм особливим ставленням до жінки.
Самотній представниці прекрасної статі віком до 35 років візу до Ірану навряд чи відкриють. Заміжня ж пані може в’їхати в країну лише зі своїм чоловіком.
Перше, що впадає в очі, коли ви йдете іранськими вулицями – це, звісно ж, зовнішній вигляд східної жінки. В аеропорту іранської столиці Тегеран написано: “Hijab is a law in our country”. Хіджаб або одяг скромності – це своєрідна хустка, яку обов’язково потрібно носити під час поїздок по містах, при здійсненні покупок на базарах і особливо при відвідуванні мечетей. Традиційно у мусульманських жінок хіджаб має поєднуватися з одягом, що закриває руки до зап’ястя і ноги до щиколотки. Щоправда, звичаї в Ірані за останній час дещо змінилися, і тепер туристкам не обов’язково кутатись в паранджу для відвідин Ісламської Республіки – на вулицях іранських міст все частіше можна побачити іноземців, одягнених у досить вільному стилі.
Пляжі в Ірані поділяються на чоловічі та жіночі. Поділ на дві частини зберігається і в метро. Два крайні вагони з кожного боку відмічені як жіночі. Насправді жінка може їхати в будь-якому вагоні, але в «жіночі» не можуть заходити чоловіки. У міжміських автобусах пасажирів стараються розсадити так, щоб жінки не сиділи поряд з чужими чоловіками.
Серед ісламських країн Іран є лідером з активності жінок у суспільному житті. Тут жінка вільна бути бути і науковцем, і підприємницею, і громадською діячкою. Місцеві жінки водять автомобілі, розмовляють по мобільних телефонах, працюють в офісах, знімаються в кіно. Однак, деякі професії, які в нас вважаються цілком жіночими, для іранок є забороненими. Вони не кладуть асфальт, не трудяться на будівництві, не водять трамваї та не працюють офіціантами. Така робота вважається занадто тяжкою. Також жінок не пускають на футбол, бо у мусульманських країнах побутує думка, що це явище недостойне жінки.
Автостопом чи літаком?
Іран вражає розгалуженою мережею шляхів та високоякісних доріг. Система громадського транспорту країни не лише різноманітна, але й має відносно демократичні ціни. Пересуватися в межах Ірану можна на таксі, маршрутках, автобусах, поїздах і літаках. У випадку довготривалих переїздів у державі поширене завчасне бронювання квитків онлайн.
Крім традиційного транспорту, туристи можуть скористатися послугами приватних перевізників. Робочий день в Ірані, як правило, закінчується не пізніше 18.00, після чого багато місцевих жителів сідають за кермо власних авто і підпрацьовують водіями.
Теоретично в Ірані немає перешкод і для самостійної оренди авто. Для цього туристові достатньо мати міжнародні права і водійський стаж не менше 1 року. Однак, на практиці все-таки рекомендується брати напрокат машину з водієм, а не намагатися самостійно розібратися в хаосі іранського дорожнього руху. До того ж, у такому випадку ви не будете змушені стежити за дорогою і зможете спокійно споглядати пейзажі за вікном.
Гостинні не лише на словах
Попри наявність готелів, найкращим варіантом проживання для туриста в Ірані залишається каучсерфінг, тобто пошук тимчасового житла у місцевих жителів. Як виявляється, є дуже багато іранців, які готові радо прийняти у свій дім іноземця.
Перевагою каучсерфінгу є, по-перше, безпосереднє спілкування з жителями країни, які покажуть вам найцікавіше з життя, побуту і культури країни. По-друге, бюджетність такого проживання.
«Напевно кожного, хто їде до ісламських країн, хвилює проблема занадто нав’язливості місцевих мешканців і бажання надурити туриста, розвести його на гроші. Забудьте про це: іранці – далеко не араби. Якщо іранці й будуть залицятися до вас на вулиці, то з ціллю дійсно щиро допомогти вам, без всілякого розрахунку на грошову подяку», – розповідає український мандрівник Андрій Бондаренко.
Коли іранці запрошують вас додому, будьте готові, що на період перебування у цій родині ви будете під повною опікою господарів. Вони годуватимуть вас, робитимуть подарунки, охоче подбають про культурну програму для вас – відведуть до музею чи на допрем’єрний показ вистави, а також покажуть своє місто. При цьому хазяїн будинку не дозволить вам жодного разу заплатити за себе самостійно.
Мабуть, чи не єдиний недолік такого іранського каучсерфінгу – це почуття боргу через надмірну опіку, яке з’явиться у туриста після кількох днів гостювання в мусульманській родині.
Як смакує іранська кухня
В Ірані немає проблем із громадським харчуванням: на кожному кроці туриста чекають заклади будь-якого рівня: від дешевих фаст-фудів до вишуканих ресторанів.
Щоб отримати загальне уявлення про іранську кухню, варто згадати кухню середньоазійську: найпопулярнішим гарніром є рис, у великій кількості готуються м’ясні страви, особливо з баранини та курятини. Так, наприклад, лише різновидів кебабу в Ірані налічується понад два десятків. Заслуженою любов’ю іранців користуються також м’ясні та овочеві рагу. В перській кухні поширені різноманітні кисломолочні продукти та овочі в сирому вигляді. Цікаво, що крім фруктів в Ірані на десерт подають ще й огірки.
Кожна страва, як і належить східній кухні, щедро приправляється різними спеціями, найпопулярніша з яких – шафран – його кладуть в м’ясо, рибу, салати, соуси і навіть морозиво. Шафран додають і в традиційний іранський чай, що готується в самоварі… таке ось несподіване змішання культур.
Традиційний хліб в Ірані має вигляд коржика, печуть його у примітивних печах. Поряд з ним поширені також всілякі хали і французькі багети.
Іранська кухня вважається однією з найбільш древніх та смачних у світі, однак, пересічний турист в Ісламській Республіці зможе спробувати тільки невеличку частинку з усього асортименту національної їжі: у Персії величезна кількість страв готується лише на свята або під час особливих подій у житті іранської родини.
Із сувенірної ятки
Численні ринки Ірану багаті на сувеніри і твори мистецтва. Тут процвітають народні ремесла та промисли. Все, що може обробляти людина – дерево, тканина, метал – в Ірані зведено до розряду шедеврів. Майстернi розташованi просто на ринках великих міст, серед торгових рядів, тож туристи можуть простежити весь процес виготовлення сувенірних виробів наживо.
Найбільшим попитом серед мандрівників користуються персидські килими. Вибір зробити непросто, бо пропозиція вражає навіть найбагатшу фантазію. Всупереч поширеній думці, такі килими цінуються зовсім не на вагу золота: завжди можна знайти прийнятний за ціною варіант.
Також іранські мандрівники звертають увагу на вироби з високоякісної емалі, кераміки та глини. Туристи можуть придбати предмети для домашнього вжитку, прикрашені ажурною різьбою, інкрустацією по дереву та слоновій кістці. Жінкам особливо будуть до вподоби набивні тканини, квітчасті хустки, а також золоті прикраси з Нішапурською бірюзою.
З їстівних сувенірів туристам варто придбати іранські солодощі, сухофрукти, спеції і дорогоцінний шафран з Хорасана.
Батьківщина древньої релігії та культових споруд
Знайомитись з Іраном традиційно починають зі столиці. В Тегерані на увагу заслуговує Палац шаха Пахлеви, музей Фарш, у якому зберігається найбільша в світі колекція килимів, а також дім Аятоли Хомейні – релігійного лідера, який неабияк вплинув на іранське суспільство. Туристів, що завітали до оселі Аятоли, зазвичай вражає простота житла цієї людини. Варто додати, що на честь діяча також споруджено грандіозний мавзолей, що знаходиться на околицях Тегерану.
Від перської столиці рукою сягнути до старовинного Ісфагана, який славиться своїми мечетями і медресе – релігійними навчальними закладами. Місто відоме ще й завдяки величезним східними ринками, де знайдуться сувеніри на будь-який смак.
Приблизно за 900 км від Тегерана знаходиться Шираз – місто найбільш відвідуване після столиці. Шираз відомий серед іранців як осередок національної літератури і культури загалом. Саме тут писали свої твори Хафіз та Сааді. У Ширазі знаходяться і мавзолеї цих національних поетів.
Персеполіс – ще одна історична пам’ятка Ширазу. Це древнє місто, яке виникло в VI-V століттях до нашої ери і стало столицею величезної імперії Ахеменидів. В Персеполісі збереглися залишки палацового комплексу і велика кількість культових споруд. Неподалік знаходиться і могила великого Кіра, легендарного перського правителя.
Останнім часом багато туристів відвідують Язд, місто за 400 км на північний схід від Шираза. Інтерес до нього пояснюється не тільки унікальними мечетями, а й тим, що Язд – центр зороастризму – надзвичайно давньої релігії вогнепоклонства, яка існувала в Ірані до мусульманства.
З Язда туристи можуть вирушити в Керман, світову столицю килимів. Вважається, що кращі перські килими ручної роботи роблять саме тут, і тут же їх найвигідніше купувати.
Важко оминути увагою природні пам’ятки Ірану, до яких відноситься печера Алі-Садр, водоспади Шеви і Біше, природний заповідник Голестан, ліси Гілан і Тебрізька гора.
Серед поціновувачів активного відпочинку користуються популярністю екскурсійні тури у внутрішні пустельні райони Ірану, що здійснюються на верблюдах або джипах.
Аліна Луценко
