Не гори і не море: каньйонна Грузія

Статті

Раніше у цьому місці жили динозаври, а тепер маленька річка вимила тут у скелях своє русло. Щороку сюди приїжджають туристи, аби пропливти цією річкою на човні і побачити з десяток водоспадів. Це місце — справжній каньйон, і попри різні назви найчастіше зветься так само, як і розташоване поруч грузинське містечко — Мартвілі.


Щоб побачити його, треба вирушити у Західну Грузію — регіон Самеґрело. Донедавна лише місцеві допомагали туристам побачити каньйон, здаючи в оренду свої човни, але із 2016 року держава взяла під опіку це місце, створивши тут інфраструктуру — із причалом, хоч і маленьким, кількома десятками надувних човнів і туристичними доріжками.

Для тих, хто має у своєму розпорядженні авто, дістатися до каньйону найпростіше. Головним орієнтиром є селище Мартвілі, звідки треба подолати лише 5 кілометрів — і ви на місці. Громадським транспортом добиратися буде довше, але теж зручно: маршрутка із Кутаїсі довезе прямо до входу в каньйон.

Один каньйон — чотири назви

Крім основної назви, каньйон має ще три. Звуть його і за річкою Абаша, яка його створила своєю тисячолітньою працею, і за сусіднім селом Гачеділі. Ну, а найнесподіванішою серед назв є така — Каньйон Динозаврів. Спершу вона викликає багато запитань, поки хтось із місцевих не розкаже, що науковці тут справді знайшли рештки давніх рептилій і, крім них, сліди проживання первісних людей.

Вийти сухим із води

Загальна довжина каньйону — близько 2,5 кілометра. Його поділяють на дві частини: Верхній і Нижній. У Верхньому туристам пропонують пропливти на човні річкою, обабіч якої на 20-40 м височать скелі. Попри загрозливе поєднання слів «річка-скелі» про рафтинг тут не йдеться: річка Абаша, хоч і спромоглася за тисячі років вимити цей каньйон, зараз не видає свого бурхливого завзяття, тому мокнути під бризками не доведеться. А от повеслувати таки треба буде: першу частину маршруту човни пливтимуть проти течії. Зате на зворотному шляху можна відкласти весла і дозволити самій річці задавати швидкість.

Найтуристичніша пора для каньйону — літо. В особливо людні дні річка перетворюється на метушливу трасу із двостороннім рухом: одні човни лише вирушають у дорогу, а інші вже повертаються. Однак заторів можна не боятися через достатню ширину русла, тому особливих навичок водного маневрування ви не потребуєте.

Правила для того, щоб їх дотримуватися

Відвідувачам каньйону доведеться змиритися із кількома обмеженнями. По-перше, тут заборонено плавати на своїх човнах. По-друге, тут заборонено купатися. Останнє не викликатиме жалкувань, якщо знати, що вода у річці холодна навіть улітку, тому приємніше нею насолоджуватися сидячи у човні. Ще одне зауваження стосується дітей. Зовсім маленьких, зокрема тих, хто зростом менший за 100 см, не беруть у човни, оскільки рятувальні жилети для них завеликі. Хоч прогулянка річкою не передбачає жодного екстриму, навіть у найбільш безпечних речах варто перестрахуватися. Комусь із дорослих доведеться залишитися з дитиною на березі.

Постояти під над водоспадом

У Нижній каньйон туристи йдуть, щоб подивитися на каскад водоспадів. Для цього на скелястих виступах прилаштували оглядові майданчики, підлога яких нагадує металеві ґрати, через які, коли на них стоїш, видно потоки води, що зриваються зі скелі внизу. Через обидва краї каньйону перекинули місточки, на яких любителям красивих фотографій гарантовані чудові кадри. Найкраще, звісно, сюди приїжджати влітку: тоді навколишня зелень, що густо нависає над каньйоном, скидається на дикі зарослі джунглів і викликає ще більший захват.

Тому, плануючи відпустку на наступне літо, візьміть до уваги це місце. Усі принади каньйону можна обходити вздовж і впоперек за один день, але він точно вартий того, щоб витратити на нього час — кілька годин із тих насичених, хоча і скороминущих днів у Грузії.

Юстина Лісова