Паливний туризм набирає обертів за кордоном

Нідерландці їздять на вихідні по бензин до Німеччини, бо там він коштує дешевше. На заправках утворюються черги, тож поки одні чекають на паливо, інші знаходять час відвідати ще й визначні місця та поласувати німецькими наїдками.

Паливний туризм – унікальне явище. Бо для того, щоб стати туристом, а заразом і мисливцем за паливом, не потрібно купувати свій тур або заздалегідь планувати мандрівку. Найважливіше тут точно знати, де є бензин. А ще не прогадати. Бо трапляється так, що проїдеш кількадесят кілометрів, відстоїш чергу на АЗК, а палива заправитися, як на зло, не вистачить. Мабуть, тоді і з’являється час на справжній туризм: відвідування музеїв, галерей, парків, театрів та інших дестинацій.

Якщо ж без жартів, то Нідерланди припинили виплачувати росії за паливо рублями. Відтоді російський бензин до країни не доправляють. Тим часом, у Німеччині скасували податок на бензин. А це означає, що, як для німців, так і для нідерландців він став дешевшим. Якщо говорити мовою чисел, то десь на 30-40 центів. Завдяки цьому мандрівки по бензин на вихідних для нідерландців стали нормою. Вони приїжджають на кілька днів. І окрім палива додому забирають із собою ще й сувеніри та пам’ятні речі, які купують під час екскурсій та прогулянок містами. 

Звісно ж, в Україні паливний туризм має дещо інший вигляд. Бо дефіцит пального в нас стався після того, як окупанти знищили або пошкодили близько 15 українських нафтобаз. До того ж вони зруйнували Кременчуцький нафтопереробний завод, який вважається одним з найбільших виробників палива в Україні. Через це пального почало бракувати, ціни на нього значно поповзли вгору, а на заправках щоранку можна спостерігати справжнє паломництво автомобілістів. Здебільшого в пошуках бензину українці не виїжджають далеко і стараються заправлятися в межах рідних міст. І хоч в них є достатньо часу під час очікування в чергах, людям не хочеться такого туризму. Вони мріють мандрувати непереможеною країною у пошуках вражень, а не бензину.

Святослав Родюк