Нідерландці їздять на вихідні по бензин до Німеччини, бо там він коштує дешевше. На заправках утворюються черги, тож поки одні чекають на паливо, інші знаходять час відвідати ще й визначні місця та поласувати німецькими наїдками.
Паливний туризм – унікальне явище. Бо для того, щоб стати туристом, а заразом і мисливцем за паливом, не потрібно купувати свій тур або заздалегідь планувати мандрівку. Найважливіше тут точно знати, де є бензин. А ще не прогадати. Бо трапляється так, що проїдеш кількадесят кілометрів, відстоїш чергу на АЗК, а палива заправитися, як на зло, не вистачить. Мабуть, тоді і з’являється час на справжній туризм: відвідування музеїв, галерей, парків, театрів та інших дестинацій.
Якщо ж без жартів, то Нідерланди припинили виплачувати росії за паливо рублями. Відтоді російський бензин до країни не доправляють. Тим часом, у Німеччині скасували податок на бензин. А це означає, що, як для німців, так і для нідерландців він став дешевшим. Якщо говорити мовою чисел, то десь на 30-40 центів. Завдяки цьому мандрівки по бензин на вихідних для нідерландців стали нормою. Вони приїжджають на кілька днів. І окрім палива додому забирають із собою ще й сувеніри та пам’ятні речі, які купують під час екскурсій та прогулянок містами.
Звісно ж, в Україні паливний туризм має дещо інший вигляд. Бо дефіцит пального в нас стався після того, як окупанти знищили або пошкодили близько 15 українських нафтобаз. До того ж вони зруйнували Кременчуцький нафтопереробний завод, який вважається одним з найбільших виробників палива в Україні. Через це пального почало бракувати, ціни на нього значно поповзли вгору, а на заправках щоранку можна спостерігати справжнє паломництво автомобілістів. Здебільшого в пошуках бензину українці не виїжджають далеко і стараються заправлятися в межах рідних міст. І хоч в них є достатньо часу під час очікування в чергах, людям не хочеться такого туризму. Вони мріють мандрувати непереможеною країною у пошуках вражень, а не бензину.
Святослав Родюк
