Психологи і вчені вже давно довели, що найкращий спосіб зняти стрес – це заняття спортом, особливо екстремальним. Мабуть, саме тому дедалі більше українців захоплюються роуп-джампінгом. Що це таке – роуп-джампінг? Якщо коротко – стрибок з мотузкою з певної висоти: найчастіше зі скель, висотних будинків, мостів, вишок тощо.
Частенько його плутають з баджі-джампінгом, тому ми зупинемося на поясненні відмінностей між цими видами екстрім-стрибків детальніше.
Словник слів іншомовного походження пояснює термін роуп-джампінг як «напрям екстримальної активності, що полягає в стрибку і подальшому вільному падінні (польоті вниз) з високого об’єкту». На відміну від баджи-джампінгу (тобто стрибка вниз головою, до ніг прив’язаний гумовий трос), роуп-джампінг використовує цілу систему альпіністського спорядження. Це карабіни, мотузки тощо. Учасник стрибає з двома закріпленими на поясі мотузками, а вже опісля стрибка розгойдується як маятник, з боку в бік. До того ж, за рахунок фіксації спорядження та альпіністської мотузки, відбувається полегшення навантаження від різкої «зупинки в повітрі» (коли натягується мотузка), що запобігає травмуванню хребта та робить стрибок більш-менш комфортним. Таким чином, людина не відчуває надмірного навантаження.
Хто ж був першострибачем і як йому спала на думку така ідея?
Відомо, що цей вид спорту вигадав скелелаз-альпініст Ден Осман. Одного разу, не втримавшись, він зірвався зі скелі і полетів униз. Врятувала екстремала саме страховка. На певній висоті Ден завис у повітрі і ще хвилини зо дві розгойдувався з боку в бік. Саме тоді в його божевільній голові виникла ідея стрибати зі скель на альпіністській мотузці задля того, аби подолати свій страх, або ж просто для своєрідної забави, яка пізніше навіть переросла у вид спорту.
За іншими ж джерелами, першими, хто відчув «смак» адреналіну у такий незвичний спосіб, були аборигени острова Пентакос. До своїх ніг вони прив’язували ліани і падали вниз із тридцятиметрової висоти. Це був своєрідний ритуал посвяти в чоловіки.
В Україні цей вид спорту набуває дедалі більшої популярності. Стрибуни їдуть з усього світу у Карпатські та Кримські гори. Минулого року на кримському півострові навіть відбулися змагання з роуп-джампінгу.
Проте не завжди є можливість стрибати зі скелі. Та й це, як виявилося, не біда. Місця для стрибків знайти насправді неважко. «Немає поблизу гір – стрибайте з дев’ятиповерхівки», – жартують роуп-джампери. Частіше стрибки з висоти у такий спосіб і справді відбуваються не зі скель, а з телевеж, висоток, мостів. Наприклад, у Києві популярним серед роуп-джамперів є пішохідний міст, де перевірити себе на сміливість та здійснити політ може кожен охочий. Ціна такого задоволення зазвичай залежить від висоти, з якої здійснюється стрибок, і починається від 100 гривень.
Менше п’яти секунд вільного польоту
Досить цікаво, що у світі є всього п’ять найпридатніших та найекстремальніших місць для цього виду спорту, а саме: скелі Похилена вежа у США і Кьєранг в Норвегії, Стіна Великого Вітрила у Канаді, гірський масив у Італії та скеля Шаан-Кая в Алупці. Час вільного падіння з останньої триває аж… 5 секунд. Проте вражень вам вистачить надовго!
Аби долучитися до занять таким неординарним видом спорту особливих навиків та знань не потрібно. Перед «польотом» з вами проведуть роз’яснювальну роботу інструктори, ви підпишете довідку, що ознайомлені з технікою безпеки і гайда летіти «вниз»! Обмежень тут майже не існує, єдине – ти маєш бути повнолітнім і важити менше 140 кілограмів, так як спорядження розраховане на певну вагу. А ще, зрозуміло, не бажано займатися роуп-джампінгом вагітним та особам, які страждають на серцево-судинні захворювання.
Щодо правового аспекту та статусу цього виду спорту, то в багатьох країнах світу, включаючи Україну, він не визначений і, можна сказати, кожен стрибає на власний страх і ризик.
Безпека
Говорячи про людей, для яких це не просто розвага, але своєрідний спосіб життя і серйозний вид спорту, слід сказати, що вони, як ніхто інший, знають, що потрібно до таких стрибків відноситися дуже відповідально та зважено. В екстремальних розвагах завжди бувають непередбачувані наслідки, часто трапляються й травми. Але ризик їх отримати у цьому виді спорту насправді мізерний: де-юре можливі й фатальні пошкодження, де-факто – незначні синці та подряпини. Безпосередньо беруть участь у самій підготовці до стрибка близько дев’яти осіб, технічну ж частину забезпечують п’ятеро професіоналів. Перед стрибком організатори ретельно досліджують місцевість, роблять численні розрахунки (як саме потрібно натягнути страхувальні троси), до того ж обов’язково оформлюють страхування.
Головне – наважитися
Люди, які вперше наважилися на стрибок, говорять, що найважче – це подолати страх. Ті, хто вже давненько займаються роуп-джампінгом розповідають, що перед першим своїм «падінням» вони подумки прощалися з життям. Ще не стрибнув, а емоції вже переповнюють тебе! Найважче стати на інший бік мосту, побачити ту висоту, яку ти повинен подолати, і зробити крок вниз.
Деякі лікарі наполегливо радять людям, котрі часто перебувають у стані депресії, зробити цей вид спорту своїм хобі. Проте не варто одразу ж підкорювати «неземні вершини». Якщо все-таки наважився – стрибай з незначної висоти.
Пам’ятай, страх – найбільший ворог справжніх емоцій. Варто лише остаточно наважитися і… – стрибок, політ, вічність (насправді ж секунди 4), зупинка, рухи маятника, адреналін, стан апатії, блаженство. Кажуть, що після пережитого, спиш немов убитий. Згодна, невдале порівняння, краще, як немовля.
Коментар експерта
В’ячеслав Воронюк, організатор стрибків з роуп-джампінгу та баджі-джампінгу:
Існують певні табу в роуп-джампінгу. Це досить прості правила стосовно безпеки: найголовніше – не триматися за спорядження руками, особливо не чіпати карабін, який зафіксований досить вільно і під час стрибка може вдарити, а також не варто триматися за канат. Власне це й усе.
Роуп-джампінг – це той вид спорту, коли основними якостями учасника є сміливість та рішучість. Себе побороти найважче, але варто спробувати! Вам неодмінно сподобається і на одному стрибку зупинитися вже буде важко!
Тетяна Гаврилюк
