Країна аніме та божевільних телевізійних шоу, держава, яка поєднує передові технології та давні традиції у неповторній гармонії, – все це Японія. Але яка особливість є вирішальною для більшості туристів, що її відвідують? Звичайно, це японська кухня.
У японській кухні переважають натуральні, мінімально оброблені продукти. Основними складниками є рис, суп та декілька гарнірів, таких як овочі, риба та інші морепродукти. Страви зазвичай подаються невеликими порціями, щоб людина могла наїстися, але не переїсти. Особливостями японської кухні є сезонність та особлива увага до оформлення їжі. Все Ви зможете побачити у п’яти стравах, про які ми Вам розповімо.
Набе
Набе – назва супу, який японці їдять переважно взимку. Готується він у спільному горщику, з якого його і їдять. Вважається, що ця страва зближує людей. Складається суп із великої кількості овочів, риби та м’яса. Єдиного рецепту у страви немає, її різновиди варіюються залежно від регіону.
Проте існує декілька основних варіантів набе. Перший має назву йосенабе. Це найбільш популярний різновид, туди кладуть все підряд: м’ясо, морепродукти, водорості, овочі, яйця, залежить від вашої фантазії чи того, що є під рукою. Тянконабе – другий вид. Спочатку це була страва сумоїстів. У тянконабе багато поживних інгредієнтів, особливо м’яса і риби. Головна особливість – наваристий бульйон, щоб сумоїст міг швидко набрати вагу. Оден – третій різновид набе. Містить японську редьку, варені яйця, рибні котлети, бульйон дасі і рослину, яку японці називають «диявольський язик».
Зазвичай набе готується безпосередньо на столі, і через надлишок інгредієнтів, вони всі не вміщуються в горщик. Тому часто спочатку вариться тільки частина овочів, а коли їх з’їдають, то варяться всі інші.
Споживати цю страву прийнято двома наборами паличок. Першими можна брати їжу з горщика, але з них не можна їсти. Це робиться через гігієну, адже, як ми вже зазначали, набе їдять зі спільного горщика.
Рамен
Рамен – це теж суп, до якого входять лапша, гриби, імбир, свинина, часник, цибуля, соєвий соус, мариновані яйця та риба. Багато хто може знати цю страву із культового аніме «Наруто». Адже це улюблений суп головного героя. Дивлячись, з яким апетитом він його поїдає, неможливо залишитися байдужим. До того ж рамен напрочуд красиво виглядає.
Назва пішла від двох ієрогліфів, що означають «лапша» і «витягувати». Ця страва є популярною також в Китаї та Кореї. Не в останню чергу через її велику енергетичну цінність. Єдиний мінус: якщо ви вирішите її приготувати самостійно, то на це піде доволі багато часу, але це однозначно того варте.
Місошіру
Місошіру або місосуп – суп з пастою місо. Місо – густа паста, яка складається із соєвих бобів, рису, і спеціальних пліснявих грибів. Також є багато другорядних інгредієнтів, які залежать від регіону і сезону. Це можуть бути гриби, морква, картопля, тофу, риба, м’ясо тощо. Важлива особливість страви – це зовнішній вигляд і структура. Часто з’єднуються плаваючі інгредієнти (тобто ті, що перебувають зверху страви) і тонучі, щоб надати страві більш естетичного вигляду.
Місошіру є традиційною стравою, яку їдять на сніданок. Страву їли сотні років як знать, так і звичайні люди.
Місоширу подають в лакованій мисці, з якої суп потрібно випити, а тверді інгредієнти варто їсти паличками.
Також справжній японський місошіру готують на завчасно приготовленому бульйоні камбудаші, а не на воді. Бульйон цей готується на основі водоростей комбу і хандаші. Особливість цього бульйону в тому, що він повинен настоятися мінімум 12 годин, щоб набути найбільш насиченого смаку.
Суші
Ми просто не могли не згадати цю страву. Традиційні суші готуються із рису, оцетової приправи і морепродуктів. Рис готують зі спеціального оцетового соусу, цукру, солі. Такий рис називається сумесі.
Суші з’явилися в Південній Азії, як спосіб консервації риби. Рибу посипали сіллю, загортали в рис, і завдяки цьому вона могла зберігатися протягом року. Рис згодом ставав клейким і несмачним, тому від нього позбувалися. Згодом у суші стали додавати оцет, що значно зменшило час приготування. А в 19 столітті кухар Йохей Ханай став готувати суші, використовуючи сиру рибу, а не мариновану. Цей спосіб одразу став дуже популярним і використовується донині.
Крім риби в суші можна заправляти овочі, водорості, червоне м’ясо та яйця (у вигляді омлету тагамоякі).
Перед тим як їсти суші, треба вжити трохи імбиру, щоб очистити смакові рецептори і щоб почав вироблятися шлунковий сік, що допоможе легше перетравити суші, які прийнято вживати саме цілими шматками, не розділяючи на частини. Також суші вживають із васабі, який краще розкриває смак риби та виконує роль дезінфекції.
Ще одна порада – краще вмочувати суші в соєвий соус саме рибою, а не рисом, що вони не розвалювалися. Зазвичай суші вживають із зеленим чаєм або саке.
Онігірі
Онігірі – остання страва, про яку хочемо розповісти. Це трикутники або кульки, зліплені з рису і загорнуті в сушені водорості норі, та мають начинку (зазвичай, це м’ясо або риба).
Назва пішла від слова «стискати», яке описує спосіб приготування страви. Адже начинку обліплюють теплим рисом і стискають. Важливо – стиснути не надто сильно, щоб зберегти потрібну структуру і смак, але і не надто слабко, щоб страва не розсипалася.
Попри зовнішню схожість, онігірі не є різновидом суші. Адже суші виникли як спосіб зберігання риби, а онігірі – як спосіб зберігання рису.
Звичайно, це далеко не всі відомі і традиційні страви Японії. Але почати знайомство із кухнею цієї незвичайної країни, на нашу думку, варто саме з них.
Смачного Вам. Як кажуть японці: “Itadakimas!”
Євгеній Яковенко
