Такий помпезний та вражаючий Пекін

Усе думаєш, куди б податися за новими неймовірними враженнями? Якщо душі кортить чогось екзотичного, варто відвідати Китай. Ця країна відкриє перед тобою незабутній світ азіатської культури, що так гармонійно поєднує модерн і стародавні традиції.

Дещо про путунхуа та женьмінбі

Перш ніж говорити про видатні місця Пекіна, опануймо деякі туристичні тонкощі. Ми ж хочемо, щоб наша подорож стала приємним відпочинком, а не розгрібанням гори незрозумілих проблем у чужій країні?

Китай – надзвичайно розвинена держава, однак є одне «але». Китайці погано володіють англійською. У центральних районах Пекіна молоде покоління ще зможе щось пояснити ламаним суржиком, а в нетуристичних місцях справи вельми кепські. Без гіда краще з Пекіна не виїжджати. Якщо твоє знання китайської обмежується фразою Ні Хао – шукай перекладача або заводь надійних китайських друзів. Інакше розібратися з системою транспорту і, тим паче, зловити таксі не вийде. Таксисти зовсім не говорять англійською. А хто говорить – вправно вдає, що нічогісінько не розуміє. Тебе можуть покатати Пекіном на кругленьку суму, виправдовуючись тим, ще не второпали, куди тебе треба було везти.

Щодо валюти, то вона називається женьмінбі, або китайський юань. У розмовній мові ще часто трапляється назва куай. Краще обміняти юані в Україні, оскільки в Китаї ти не знайдеш обмінників у супермаркетах або переходах. Цю процедуру проводять централізовано лише в банках, і вона може забрати цілу годину. Якщо натрапиш на велику чергу, що в Пекіні дуже імовірно, – згаєш у банку щонайменше години дві. Тому, аби не ходити без грошей, краще вирішити це питання ще в Україні. Курс, до речі, практично не відрізняється – ти нічого не втратиш, обмінявши гривні на юані вдома. Інакше матимеш подвійний клопіт: доведеться обмінювати гривні на долари, а долари – на юані. У Пекіні гривні навряд чи приймуть.

Безкрая Тяньаньменська площа

Пекін – місто з довгою, складною і неймовірно цікавою історією. Усі події, які коли-небудь тут відбувалися, так чи інакше були пов’язані з площею Тяньаньмень.

Приїхати в Пекін і не побувати на Тяньаньмені – це просто туристичне святотатство. Ця площа – найбільша у світі. Колись вона займала всього 110 тисяч квадратних метрів. З часів падіння феодалізму в Китаї площа збільшилася рівно в 4 рази. Сьогодні площа Тяньаньмень займає 880 метрів завдовжки і 500 метрів завширшки. Тут водночас може вільно розміститися понад мільйон людей – наприклад, третина всіх киян.

Ранковий та вечірній променад площею Тяньаньмень мусить стати пунктом номер один у списку обов’язкових туристичних маршрутів. Зранку ця площа овіяна серпанком ніжності. У цей час ти зможеш спостерегти маленьку традиційну урочистість – підняття прапора КНР. Як не дивно, але о шостій ранку тут вже надзвичайно людно: китайці вважають споглядання підняття прапора мало не священним ритуалом. Увечері площа сяє тисячами яскравих вогнів – життя кипить, як у вулику. Тому сюди варто навідатися щонайменше двічі.

Найпростіший і найзручніший для бюджетного туриста спосіб – доїхати на метро. Це коштуватиме всього 2 юані (близько 8 гривень). Однак і тут є нюанс. Станцій Тяньаньмень дві: східна і західна. Аби одразу потрапити на площу, їхати треба на східну станцію.

Особливу увагу на площі Тяньаньмень привертають Передні ворота. Вони утворюють комплекс химерних будівель на півдні площі. Китайці частенько називають їх Сонячними Воротами. Поруч розташована Вежа Стрільців. У давнину користуватися Сонячними Воротами дозволяли тільки членам імператорської сім’ї. Інші мешканці Китаю могли лише торкатися до них або ходити поряд, але заходити ніхто не мав права. Порушників нещадно карали смертю.

Відвідати цей чудовий комплекс туристи можуть щодня з восьмої ранку до четвертої вечора. Вежа Стрільців – зовсім поруч, її легко впізнати. Будівля виконана з цегли і досягає близько 35 метрів заввишки, складається з 94 бійниць. Її збудували 1439 року. Біля вежі розташована невелика триповерхова будівля – музей Сонячних Воріт та Вежі Стрільців.

Одна з головних пам’яток Пекіна – Заборонене місто. Сьогодні воно більш відоме як Гугон. Це – цілий палацовий комплекс імператора, в якому є 8707 кімнат (за легендою – 9999). Заборонене місто оточене величезною стіною завдовжки 3400 метрів і ровом із «Золотою водою». Для зведення Гугона залучили близько мільйона будівельників і 100 тисяч інших фахівців – майстрів різьблення по каменю, дереву, художників… Увійти до палацового комплексу можна з площі Тяньаньмень через Ворота Небесного Спокою.

Мавзолей великого Мао

За бажанням відвідай мавзолей Мао Цзедуна. Приміщення мавзолею ділиться на три частини, починаючи із входу. Перша – широкий зал, у центрі якого стоїть пам’ятник Мао Цзедуну. У цьому залі спокійно можуть перебувати до 600 гостей одночасно. Незважаючи на це, через величезну кількість охочих тут завжди людно. Відразу за статуєю ти побачиш химерний гобелен ручної роботи. Його розміри – 24 х 2 метри. У центральній частині меморіалу лежить тіло Мао Цзедуна, укладене у кришталеву труну. Останки політика забальзамовані і обгорнуті в червоний прапор країни. На стіні поруч – напис, що в перекладі означає: Вічна пам’ять Великому вождю і вчителю Голові Мао Цзедуну. У третій кімнаті зберігається поема, написана колишнім лідером КНР. Увіковічнено це творіння рукою знаменитого каліграфа того часу Го Мо Жо. Дітище Мао Цзедуна оповідає про надії та очікування автора щодо бажаного щасливого майбутнього китайців.

У мавзолеї неперевершена служба безпеки – щоправда, часом дещо абсурдна. Зупинятися довше двох хвилин ніде не можна. Необхідно постійно бути в русі, тому перетнути всю будівлю вдасться за п’ять хвилин. На вході відвідувачів дуже ретельно оглядають, тому приготуйтеся до цієї не найприємнішої (але обов’язкової для всіх) процедури. Повторний огляд доведеться пройти безпосередньо перед мощами Мао. Тут слід здати на зберігання всі сумки, камери, телефони та будь-яку техніку. Звичайно, ти матимеш певні незручності, але воно того варте. Камери схову можна знайти у східній частині комплексу. Мавзолей відкритий щодня, крім понеділка. Платити за відвідування не потрібно.

Пам’ятник Народним героям

Він не менш популярний за мавзолей Мао Цзедуна. Монумент створений на честь мешканців Китаю, які загинули в боротьбі за незалежність країни. Місце встановлення кам’яного монументу обрали не випадково. Камінь фундаменту поклали точно посеред колишнього імператорського шляху, що стало яскравим символом остаточного прощання з феодальним минулим Китаю. Урочиста церемонія відкриття пам’ятника відбулася 1 липня 1958 року.

Площа, яку займає монумент, становить близько 3 тисяч квадратних метрів. Брила, з якої викарбовували пам’ятник, важила більше ста тон. Після тривалої роботи з каменем вага зменшилася до 60 тон. Висота обеліску – майже 38 метрів. Для його створення використали понад 400 цілих гранітних блоків і 10 тисяч тон білого мармуру, граніту і каміння. Тому немає сумніву, що пам’ятник приваблюватиме туристів дуже довго.

Обходити пам’ятник краще за годинниковою стрілкою. Так усі події, відображені на поверхні каменю, можна буде роздивитися у правильному хронологічному порядку. Скульптуру присвятили повстанню у селищі Цзинань, що відбувалося під час Опіумних воєн (сцена спалення наркотиків); революційній течії в Учані; демонстраціям 4 і 30 травня; опору японській агресії 1937–1945 років та зустрічі Народної Визвольної Армії на річці Янцзи. Фасадну частину монумента знаменує надпис Вічна слава Народним Героям. Не оминай увагою цю пам’ятку – ти ще довго згадуватимеш її велич, помпезність і красу.

Храм Неба

Храм Неба існує вже близько шести століть. Його збудували 1420 року в епоху правління імператора Юн Ле династії Мінь. Тьєнтан розташований у південному Пекіні і вважається одним із символів міста.

Південна частина Храму Неба має квадратну форму, а північна – округла. За переказами, коло символізує сили неба, а квадрат – Землі. Комплекс культових споруд розташований серед садів та оточений давніми сосновими насадженнями. Дахи головних будівель храмового комплексу вкриті синьою черепицею, що імітує колір неба. Як ти вже здогадався, храм символізує відносини між землею і небом – світом людей та світом Бога.

Спочатку храм називався Храмом Землі і Неба. Після будівництва 1530 року на півночі Пекіна окремого Храму Землі він став місцем поклоніння імператорів Небу. За часів імператорів ритуал жертвоприношення Небу був однією із найважливіших подій у державі: вважали, що від Неба залежить усе на Землі, зокрема щастя і біди людей.

Жертвопринесення Небу вимагали від імператора та його свити певних заборон. За три дні до початку дійства з придворних кухонь вилучалися вино, цибуля та часник. Не можна було відвідувати могили та хворих родичів, слухати музику, брати участь у судових справах. Хворі або ті, хто перебував у траурі, не сміли навіть наблизитися до храму.

Сьогодні ритуал намагаються максимально точно відтворити за історичними свідченнями. Дійство демонструють відвідувачам храму на свята.

Доїхати до Храму Неба також можна на метро – станція Tiantandongmen. Ти одразу опинишся побіля східних воріт, де розташований вхід до парку. Тут є каси, де можна придбати квитки. Вартість повного квитка – 30–35 юанів. Та враження від відвідування цієї пам’ятки – безцінні.

Пекін – щедра культурна скарбниця

Не вистачить навіть цілої книги, аби описати все розмаїття цікавих місць Пекіна. Аби пірнути в бурхливе життя столиці Китаю і все ретельно роздивитися, потрібен не один місяць. Однак навіть обмежений у часі турист зможе відчути незабутню атмосферу міста, відвідавши кілька пам’яток культури. Сподіваємося, Північна Столиця – саме так перекладається назва міста Пекіна з китайської – подарує тобі незабутні щасливі спогади.

Ярослава Бреус