Тут створюють шедеври: карпатське село Криворівня

Статті

Коли бракує творчого натхнення, хочеться бігти світ за очі в надії його дошукатися. Але так далеко не треба. Можна спробувати віднайти енергію у місці, перевіреному українськими митцями — у гуцульському селі Криворівні, що за знайомою зі школи назвою береже незвіданий і такий звабливий колорит.


Гірське повітря, шум Черемошу і гуцульська, наче законсервована часом, автентика давали творчий імпульс не одному шукачеві нових вражень і душевного відпочинку. Атмосфера Криворівні подарувала світові повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» та її геніальну екранізацію, зняту Сергієм Параджановим. Туристам обов’язково запропонують відвідати пам’ятні місця, пов’язані зі зйомками фільму чи написанням літературного першотвору. Але й окрім цього тут є ще на що подивитися.

Вам куди? До Кривого на рівню!

Щоб пояснити незвичне, оксиморонне поєднання двох частин назви села, висували кілька версій. Дехто пов’язує це з особливостями русла Чорного Черемошу біля Криворівні. Мовляв, тут воно то пряме, то дугоподібне. Письменник Іван Драч, що теж обожнював Криворівню, запропонував своє, поетичне пояснення. Для нього назва мала символічний зміст: коли щось у житті не гаразд, «криво», треба лише приїхати сюди — і все налагодиться, «вирівняється». Хай там як, але найбільш вірогідною вважають історію про чоловіка на ім’я Кривий, першого жителя села, який жив у долинній рівнині. Коли хтось до нього йшов, казали «до Кривого на рівню», яке потім спростили, об’єднавши в одне слово.

Тепер добратися до села, яке започаткував напівлегендарний Кривий, можна із районного центру — селища Верховини — маршруткою «Верховина – Косів», яка робить зупинку у Криворівні.

Архітектура по-гуцульськи

Гуцули вирізняються не тільки своєю впізнаваною говіркою і традиційним одягом. У них є свій власний архітектурний стиль. Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні якраз і є зразком цього стилю: має один купол і, якщо подивитися згори, схожа на хрест. Хоч церкві більше трьох століть, усередині досі проводять богослужіння. Там, до речі, знімали і сцени служби із «Тіней забутих предків».

Житлові будівлі гуцулів теж відрізняються від традиційних будинків інших етнічних груп. Їх будують у вигляді замкненого прямокутника, на сторонах якого розташовують хату, сіни, інші господарські будівлі. Таким чином усередині утворюється закритий дворик, який часто вимощують плиткою. Такі садиби-фортеці звуться «ґраждами», що, ймовірно, означає «огорожа». У Криворівні є музей, який так і називається «Хата-ґражда», де можна подивитися не лише на зовнішній вигляд гуцульського дворища, а й зазирнути всередину, де зберігають традиційні предмети побуту гуцулів.

Христос ся рождає!

Якщо їхати у Криворівню на Різдво, то неодмінно треба побачити місцеву коляду. Тут її святкують як і в давнину: із колядками біля кожної хати, 4-годинними застіллями в особливо гостинних господарів, традиційними танцями і підкиданням барток — гуцульських сокир із довгим держаком. Коли дивишся на все це, складається враження, що, їдучи в гори, заїхав у минуле — настільки все традиційно і нетипово для сучасного комерціалізованого Різдва.

«Кохання гуцулки» і настій із гадюки

Є у Криворівні і музей, що на перший погляд здається житлом мольфара: скрізь розвішані якісь трави, стоять карафки з дивним вмістом, і, якби не добродушна назва — «Дідова аптека» — їй-богу, можна було б подумати, що саме тут мольфар Юра із повісті Коцюбинського проводив обряди, аби звести Івана зі світу. Насправді тут просто проводять екскурсії і розповідають про лікувальні практики наших пращурів. Лікарські трав’яні чаї та настої із претензійними назвами можна скуштувати і купити як сувенір.

Містика, навіяна горами, яку підкріплює ажіотаж навколо відомого літературного і кінематографічного твору, — це, мабуть, саме те, що необхідно для розгублених подорожніх. Хто знає, може, саме це місце — відома і невідома Криворівня — стане джерелом натхнення, і саме тут почнеться нова історія, гідна найкращого мистецького втілення.

Юстина Лісова