«Вірити по-грузинськи» або Пустеля, яку не хочеться залишати

Українка, яку пам’ятають в Тбілісі, святий будівельник та молитва жестовою мовою. Про наше знайомство з живою християнською культурою Сакартвело читайте далі.

Цмінда Самеба

Таку милозвучну назву має храмовий комплекс на честь Святої Трійці. Він збудований в Авлабарі, одному з найдавніших районів Тбілісі, що на лівому березі ріки Кури.

Головний собор, порівняно із іншими пам’ятками архітектури, дуже молодий. Незважаючи на це, він зведений у традиційному стилі. Стриманий і величний. У соборі відсутні фрески, звичні українському окові. Увага зосереджена на вівтарі. Саме тут служить грузинський Патріарх.

У монастирі є церква на честь Іверської Божої Матері, де щонеділі в ній відбувається літургія для глухих (із перекладом жестовою мовою).

Із майданчика над брамою можна зробити вдалі світлини на фоні кафедрального собору. Кілька прольотів залишаються позаду, і нас чекає кращий у Тбілісі лимонад із кафе “Води Лагідзе”. Вирушаємо далі.

Канатна дорога

Парк Ріке – фортеця Нарікала. Таким маршрутом щодня рухаються 8 підвісних кабінок. Знизу відкривається панорама яскравого міста із червоними пласкими дахами, ріка та пам’ятник королю Вахтангу.

Через дві хвилини “польоту” ви опинитесь у старому місті. Музики зустрінуть розповіддю про українку, яка закохала грузинського парубка, а потім “підманула, підвела…”. Батьківщину Шота Руставелі неможливо уявити без любові. Але тут досі обходяться без світлофорів і пішохідних переходів.

У фортеці є храм святого Миколая, що зведений на фундаменті, знайденому під час розкопок. До грузинських храмів швидко звикаєш. Однак, яскраві ікони у церковних лавках, незвична форма хрестиків та завитки літер на металевих браслетах і каблучках привертають увагу допитливих туристів.

Храм отця Гавриїла (Ургебадзе)

Із книгою “Діадема старця” знайомі чимало українських вірян. Отця Гавриїла ще 30 років тому можна було зустріти на вулицях Тбілісі. Народжений для проповіді, він був живим прикладом віри у часи войовничого атеїзму.

Відомо, що у дошкільному віці він полюбляв будувати церкви із сірників, а в пісні дні не їв молочної каші. В юнацькому віці молодий сповідник почав збирати на сміттєзвалищах ікони та предмети релігійного призначення. Він зносив їх до невеличкої саморобної церкви серед двору. Будівлю намагалися зруйнувати, але щоразу цей “притулок покинутих святих” відбудовувався. Це доводить, що віру неможливо знищити, поки у неї є захисники. Приклад мужності монаха Гавриїла, у складний для української Церкви час, надихає та дає сили.

На власні очі незвичайний храм можна побачити за адресою Сидонієвський провулок 11, Тбілісі. Поруч досі проживають родичі отця Гавриїла. І, якщо Вам пощастить, від них можна почути незаписані історії.

Кахетинська сім’я

Якщо поталанить з туристичним провідником, Ви повною мірою відчуєте на собі гостинність цього народу.

Місцеві жителі вміють приймати нових друзів. Вони навчать радіти, не втрачаючи голову, підіймати тост, згадуючи святого Георгія (бо він, як рідний). Навчать співати про чисті почуття і гідні вчинки. Щодо шлюбу, то в місті кохання – Сигнахі, його можна зареєструвати цілодобово.

Якщо завітати у дім №15 по вулиці Еки Бежанішвілі, виявиться, що на Вас давно чекали. На вечерю буде смакувати “правильний” шашлик, тушковане чакапулі та ніжні рулетики – бадріджані, приготовані грузинською бабусею.

Приємним бонусом буде не тільки безлімітна чурчхела, а й зручне розташування будиночка. Всього 20 хвилин пішки, і Ви дістанетесь до монастиря Бодбе, де похована свята Ніна – покровителька Грузії. Гуляючи містом, ненароком можна потрапити до музею Ніко Піросмані – художника, кохання якого стало сюжетом пісні про мільйон червоних троянд.

Пустеля Гареджи

За півсотні кілометрів від столиці починається грузинська пустеля, перша згадка про яку датована 65 роком нашої ери. У ті часи вона змусила римських легіонерів, які просувалися Кавказом, страждати від спраги і палючого вітру. Однак ще 100 років тому, незважаючи на труднощі, паломники пішки долали шлях до Лаври святого Давида.

Вважалось, що три відвідування гареджийського монастиря рівняється паломництву до Єрусалима. Історію виникнення такого порівняння пояснює життєпис святого Давида – засновника чернецтва у Грузії.

Несподівано, але до нього звертаються із молитвою про здоров’я вагітних жінок та дітей. Напевно, це було однією з причин, через яку люди вирушали у важку дорогу. Сьогодні пустелю можна перетнути машиною, однак зупиніться і відчуйте шлях на собі. До речі, саме тут гурт «Океан Ельзи» зняв кліп на пісню “Не йди”. Вслухайтесь і вам відкриється новий сенс глибоких слів.

Собор у Батумі

У цьому портовому місті обов’язково спитайте про церкву з вітражами, і вам вкажуть на кафедральний собор Пресвятої Богородиці.

Його прикрашають готичні шпилі, стіни з білого каменю та скульптури Святої Ніни та Андрія Первозваного – покровителя мореплавців. Над проектом працювали майстри, запрошені з Італії, тому вийшов справжній костел. Він зведений братами Зубалашвілі в пам’ять про матір. Не дивуйтеся, якщо в неділю Ви побачите там натовп у чорному. Це не похорони, а грузинська традиція.

Коли українець йде в дім божий, зазвичай одягається святково і має рацію. Однак, батумські християни розкажуть життєрадісному паломнику, що їхній одяг менше відволікає від молитви.

У столиці Аджарії, будьте як вдома. Прямуйте на пляж “Порт Одеса” щоб пірнути в Чорне море. А потім вирушайте до України.

Мандрівка має закінчитись. Однак, після маршруту не буде сумно. Серце наповниться любов’ю, а до своєї домівки Ви привезете нові враження і … Кіндзмараулі, бринзу, магнітики або картину, написану місцевим художником. І буде байдуже, що ларі не дорівнює гривні.

Єлизавета Павлюк
(Фото автора)