Батьківщина Чингісхана відома всьому світу своєю багатою культурно-історичною спадщиною кочівників, а також вражаючими просторами незайманої природи. Саме тому в Монголію щорічно вирушає велика кількість туристів, мандрівників, дослідників, які прибувають сюди з абсолютно різною метою, і країна їх завжди радо приймає.


Монголія – ​​далека, загадкова країна, батьківщина великого завойовника Чингісхана. Її часто називають «Країною блакитного неба». Це край скелястих гір, озер, безкраїх степів і пустелі Гобі. У Монголії є прекрасні природні пейзажі, багато буддистських храмів, і, звичайно ж, гостинні місцеві жителі із самобутньою унікальною культурою.

Монголія розташовується в Східній і Центральній Азії. На сході, заході і півдні Монголія межує з Китаєм, а на півночі – з Росією. Ця країна не має виходу до моря. Загальна площа Монголії – 1 564 116 кв. км., а загальна довжина державного кордону – 8 220 км. На півдні Монголії розкинулася пустеля Гобі, яка простягається аж до півночі Китаю. Із заходу на південний захід Монголії тягнеться гірська система Монгольський Алтай. Найвища вершина в Монголії – пік Хуйтен-Оргіл, висота якого досягає 4 374 м.

Пустеля Гобі 

У перекладі з монгольської “Гобі” означає «безводне місце». За 65 млн років існування Гобі тут не змінилося практично нічого, хіба що вітер витягує на поверхню скам’янілі кістки динозаврів.

Рештки доісторичних динозаврів були знайдені у пустелі Гобі на початку ХХ століття вченими Американського музею природничої історії, які шукали докази теорії, що Центральна Азія і є колискою людської цивілізації. Скам’янілі кістки, яйця динозаврів та їх гнізда допомогли зробити безліч відкриттів про те, як жили ці стародавні ящери і як доглядали своїх нащадків.

Клімат Гобі примхливий і непередбачуваний: взимку температура сягає -55 градусів, а влітку піднімається до +58. Здається, в таких умовах місцевість має бути позбавлена тварин, однак степові лисиці, газелі, ведмеді, їжаки і зайці цілком комфортно себе почувають. Тут можна зустріти і вимираючі види, наприклад, барса.

Озеро Хубсуґул

Найглибше і найкрасивіше озеро в Монголії – Хубсугул (раніше називалося Косогол, по-монгольськи Хувсгел Далай) – Синя перлина – велике прісноводне озеро із кришталево чистою водою і мальовничими узбережжями на півночі країни, поруч з кордоном Росії. Вода в Хубсугулі прісна, чиста, з чудовим мінеральним складом, придатна для пиття в сирому вигляді. В одному тільки Хубсугулі зосереджено близько 1-2% світового запасу прісної води.

Хубсугул одне з 17 найдавніших озер, вік якого близько 6 млн років – це гігантський кратер вулкана, заповнений водою. Це пояснює його глибину (272 м). У місцевих жителів Хубсугул вважається священним місцем.

Культура

Культура і традиції монголів дуже багаті. Протягом багатьох століть ці кочівники ходили степами і пустелями Центральної Азії у несприятливому кліматі. Монголи здавна вели кочовий спосіб життя, і досі не відмовилися від нього. Навіть зараз у містах і в самому Улан-Баторі багато монголів живуть в юртах.

У липні монголи відзначають свято Наддам, під час якого влаштовуються традиційні монгольські змагання – скачки, стрільба з лука та боротьба. У березні монголи святкують закінчення зими і прихід Нового року (за місячним календарем). В цей час монголи також влаштовують перегони, змагання з національної боротьби та стрільби з лука. Крім того, в Монголії проводяться й інші фестивалі. Найцікавіші з них – Фестиваль мисливських орлів, Фестиваль Верблюдів та Фестиваль Яків.

Фестиваль Верблюдів

В поло на верблюдах грає пара гравців. На одній тварині розміщуються два вершники. Перший – керує верблюдом, а другий – б’є ключкою по м’ячу. У перегонах беруть участь дресировані верблюди.

На цьому фестивалі швидкість бігу може досягати 12 кілометрів на годину. Цікаво, що верблюди набагато витриваліші за коней і можуть проходити 50 км за один день та швидко бігати. Гонки на верблюдах є найкрасивішим і найпопулярнішим змаганням на всіх святах Монголії.

На фестивалі також проходить ярмарок продуктів із верблюжого молока і виробів із верблюжої вовни.

Фестиваль Яків

Герб Монголії зображає золотого коня, але в серцях сучасних кочівників символом країни є ще і величний як. Не дивно, що фестиваль, присвячений цим тваринам, в Монголії проводиться вже не перше десятиліття.

Як для монголів – це джерело трьох важливих благ: тяглової сили, молока і шерсті. І якщо перші два оцінені лише місцевими жителями, то вовна відома далеко за межами країни.

Під час фестивалю проходить конкурс краси серед яків. Судді оцінюють якість вовни тварин, густоту підшерстку і стан волосків.

Кухня Монголії 

М’ясо (яловичина і баранина) і молочні продукти є основою раціону харчування будь-якого жителя Монголії. Монголи за багато століть придумали різні специфічні методи зберігання м’яса. Найпопулярніший з них – сушка, в результаті чого з’являється в’ялене м’ясо «борців».

Взимку монголи найчастіше їдять конину, а восени і навесні – баранину. В кінці весни монголи їдять козине м’ясо. Монгольська кухня багата на різні молочні продукти – йогурт (tarag, aarts), сир (byaslag), сушений сир (aarul), і кумис з кобилячого молока (airag). Молочні продукти монголи, як правило, починають їсти наприкінці весни й вони є основними продуктами харчування в літню пору.

Монголи – це кочівники, які живуть в степах. Тому не дивно, що свої страви вони приправляють різними степовими травами і зеленню. В останні роки жителі Монголії все більше і більше вирощують овочів.

Монголія чарівна і загадкова країна, яка може вразити і здивувати навіть досвідченого туриста. Відвідайте її, познайомтеся з нею, і враження та спогади на все життя Вам гарантовані.

Дар’я Пшенишнюк