5 фактів про найбільш загадкову пам‘ятку Англії — Стоунхендж

Стоунхендж був побудований приблизно в 10 столітті до нашої ери і до цього дня приховує безліч таємниць, а його нинішній вигляд зумовлений роботами з реновації та реконструкції, проведеними у 20 столітті. Чому і коли було засновано Стоунхендж? Звідки він узявся і що означає його назва? Які існують найпопулярніші легенди про це місце?  На ці та інші питання ми відповімо нижче.

Стоунхендж – один із найвідоміших символів Англії та одне з найстаріших споруджень у Європі.  Зведений в епоху бронзи і неоліту, Кромлех (коло з вертикального каміння, що часто оточує гробницю або місце поклоніння) розміщується приблизно за 150 кілометрів на північ від Лондона в Вілтширі. Ми зібрали ТОП-5 найцікавіших фактів, пов’язаних із цим загадковим місцем.

№1.  Стоунхендж – походження назви

Назва Стоунхендж походить від давньоанглійської мови, у якій поєднуються слова stān – камінь (англ. Stone) і hencg – оточувати (англ. Hinge).

№2. Навіщо побудували Стоунхендж та яке його призначення

Стоунхендж, можливо, є найстарішим місцем у світі, де поклонялися Сонцю та Землі. Сліди язичництва, пов’язані з цим місцем, сягають 2200 року до нашої ери – саме тоді було створено коло з валунів діаметром 100 метрів, а в його центрі споруджено кам’яний вівтар.

Вся споруда була оточена ровом і земляним валом, а вхід був доступний лише з північного сходу через дерев’яну браму.  Уздовж усього діаметру рзміщуються 56 лунок (нині вони виглядають, як білі крейдяні плями), які, за деякими даними, мали бути використані як місце для поховання праху священиків.

Крім того, вчені припускають, що Стоунхендж, крім місця поклоніння, на той час був ще й своєрідною астрономічною обсерваторією.

№3. Стоунхендж – міфи та легенди

Не лише наукові дослідження пов’язані із заснуванням Стоунхенджа. Це місце окутане безліччю легенд.  Одна з них каже, що він був побудований в середні віки чаклуном на ім’я Мерлін, який використовував магію для транспортування каміння із храму в Ірландії.

Інша легенда свідчить, що гіганти, які мали побудувати Стоунхендж, колись жили в цій місцевості.  Саме через віру в існування дивних істот, цьому місцю було присвячено назву «Танець гігантів» -місце, де танцюють гіганти.

Є також прихильники теорії про те, що скам’янілості були створені прибульцями і що це місце було задумане як їхнє місце висадки.

Цікаво, що дослідники з Королівської академії мистецтв стверджують, що камені, які формують коло, схожі на музичний інструмент. При натисканні на окремі елементи кола, вони видають звук, схожий на звук барабанів. Ця заява породила теорію про те, що Стоунхендж мав бути храмом, який лікував би звуком.

№4. Будівництво Стоунхенджа

З моменту заснування і до 1600 до н.е.  Стоунхендж розширювався. Ворота були перенесені на схід, щоб промені падали прямо в храм під час літнього сонцестояння. Крім того, було збудовано дорогу, що з’єднує це місце з річкою Ейвон. На внутрішній стороні також було створено нове коло, для якого було використано 30 великих мегалітів вагою 25 тонн та висотою 4 метри.

Деякі з використаних гігантських каменів були привезені з Вельсу, розташованого за 160 кілометрів від цього місця – спочатку вони транспортувалися на кораблі, потім їх пов’язували мотузками і тягли до призначеного місця.

Досі археологів дивувало, як у ті часи будівельникам вдавалося піднімати це каміння і ставити його вертикально. Підраховано, що для того, щоб підняти один 20-тонний валун вертикально, знадобилося 180 осіб – це робить Стоунхендж ще дивовижнішою спорудою.

№5. Каміння Стоунхенджа

Стоунхендж складається із двох видів каменю. Перший – сарсен, який утворює внутрішнє коло, привезене з Мальборо-Даунс, що знаходиться за 32 км від споруди. Це каміння важить 25 тонн і має висоту 9 метрів.

Другий тип каменів – долерит або сині камені (блакитні камені), які важать близько 4 тонн і стають синіми при намоканні.  Ймовірно, походять із Західного Уельсу (250 кілометрів)!

Це одна з найбільш відвідуваних туристичних визначних пам’яток Великобританії.  Щорічно Стоунхендж відвідують понад мільйон туристів з усього світу і коли ця територія була відкрита для публіки, кожен міг ходити, чіпати і навіть лазити камінням.

Так було до 1977 року – в даний час вхід в зону кіл заборонений, але стежка, що простягається навколо, дозволяє уважно оглянути будову.  На сьогоднішній день на місці збереглося 83 камені. Бажаємо Вам чудової подорожі!

Вікторія Єроміна
(Фото автора)