Французька мрія – місто Париж, місто кохання

Ми впевнені, що кожен мріє з дитинства відвідати Париж, побачити на власні очі Ейфелеву вежу та понуритись в атмосферу романтики, кохання і поцілунків.

Париж – столиця найніжнішої і романтичної країни – Франції. Париж настільки багатоликий, що його неможливо пізнати ні за один візит, ні за десять – кожен раз він відкриває іншу сторону свого самобутнього світу.

Париж витканий з історії, мистецтва, моди, діловому житті, вуличних кафе, кабаре і, звичайно ж, романтики, а романтичних куточків в цьому місті – незліченна безліч, і кожен може знайти свій єдиний і неповторний.

Париж часто називають містом любові, і це неспроста, адже місто протягом століть вбирав в себе любовні історії, його кам’яні стіни до сих пір зберігають чиїсь сердечні таємниці і обплутані інтригами любовні драми.

Недарма в Парижі є визначна пам’ятка архітектури – Стіна любові – Le Mur de Je T’aime. На цьому архітектурному шедеврі викарбувана фраза «Я люблю тебе», яка написана більш ніж на двохстах мовах світу. З’явилася ця пам’ятка на Монмартрі порівняно недавно завдяки художникам Frédéric Baron і Claire Kito, які вважають, що на перешкоді всесвітній любові стоять тільки мови. Адже любов – мова кохання, чого варте тільки слова, які ми говоримо своїм коханим, надаючи важливого сенсу.

Відвідати Париж і закохатись назавжди, адже в місті вирує любов, жителі надзвичайно дружні і товариські. А мрія кожного скуштувати смачні круасани на сніданок, випити смачну каву, нікуди не спішити і насолоджуватись відпочинком, прекрасною архітектурою, вулицями, які зберігають історію Парижа. Ми радимо кожному поринути хоча б на декілька днів в атмосферу кохання і поцілунків.

Уявіть собі скільки зізнань у коханні почуло це місто, скільки секретів закоханих воно приховує, скільки це місто чуло заповітне «Так» від дівчат. Париж найтаємничіше місто, яке зберігає історії кохання кожного жителя чи туриста міста.

А чого тільки варте вечеря в ресторані під шансон з видом на чудовий нічний Париж, який освітлений нічними ліхтарями. Ви неодмінно повинні відчути цю атмосферу на собі.

Романтичний дух Парижа такий крихкий і ефемерний, що сучасна ділова метушня і шум вулиць може його просто злякати. Побоюючись втратити горде звання міста любові, мерія Парижа організувала навіть так званий Патруль Любові, завдання якого полягало в тому, щоб подавати приклад закоханим парам: поцілунки у метро, палкі обійми в скверах. Але любов, як то кажуть, сліпа, тому справжнім закоханим ніщо не може перешкодити відчути дух Амура, що витає над Парижем.

Париж не можна підкорити за кілька днів, до нього потрібно повертатися, щоразу відкриваючи для себе нові сторони його характеру і все більше закохуючись в нього. Спробуйте відкрити для себе його романтичну сторону і знайти свій інтимний куточок!

Париж – завжди молодий і неймовірно романтичний місто, ніколи не знає сну і спокою. У нього не можна не закохатися відразу, з першого погляду, з першого вдиху і перших кроків по французькій землі. Безсумнівно, Париж є чи не найвідомішим містом в світі з безліччю пам’яток, до яких, зокрема, відносяться не тільки пам’ятники і споруди, але ще і площі, вулиці, а також мости.

Історія Парижу – це неймовірна, таємнича розповідь, про яку ми радимо Вам дізнатись. Побувавши в цьому січному, модерному і одночасно красивому, романтичному і неповторному місті ви отримаєте багато вражень, бажання творити, радіти, будувати, будете відчувати себе окриленими і знову закоханими у життя.

Мар’яна Савка написала чудовий вірш про Париж, який нам дуже сподобався і ми хочемо поділитись із Вами:

«Коханий, спиш? А як без нас Париж?
Ранкова кава, свіжі круасани?
На світі стільки див і дивовиж,
Що й наших двох життів на все не стане.
Я згодна на щось менше, ніж усе.
Наприклад, на Монмартр о шостій ранку.
Бонжур!.. ти щось бурмочеш… кес-кесе?
Я допиваю кави філіжанку.
Арабіки бентежний аромат,
Такий міцний, що й мертвого розбудить.
А ти все спиш? То як же наш Монмартр?
Без нас йому, напевно, сумно буде.
Мовчиш. Ну, ну. А я тобі кажу,
Що навіть сон, коханий, має межі.
От зараз все покину й побіжу
Шукати, де ті ейфелеві вежі…»