Канікули в гостинній Грузії

Статті

У сонячну та гостинну Грузію, з її незабутнім колоритом та традиціями, неможливо не закохатися. Сподіваємося, ця розповідь надихне і вас на планування подорожі!


Мрія про подорож до Грузії вже давно засіла в моїй голові. Усе було чітко сплановано та продумано заздалегідь. Безліч сайтів проглянуто, профілі тревел-блогерів в Instagram вивчені, на Телеграм-канали зі знижками на авіаквитки — підписана!

Дивна природа, гостинні люди і грузинська кухня! Як тут встояти перед хачапурі, долмою, хінкалі та ще одним хачапурі? Це далеко не повний перелік того, чим Грузія заманювала мене вже котрий рік поспіль. І ось, нарешті квитки заброньовані, друзів знайдено, до подорожі — готові!

Плануючи подорож, ми чітко вирішили, що хочемо відвідати декілька регіонів: на півночі — Мцхета-Мтіанетію, на сході — Кахетію та Квемо-Картлі та столицю Тбілісі у центральній частині країни. Кожен з регіонів багатий на історію, історичні пам’ятки та відомий унікальною природою.

Ми вирішили відвідати гору Казбек та церкву Гергеті. Вони розташовані недалеко від села Степанцминда. Поїхати туди варто хоча б через дорогу, яка веде до місця призначення. За кожним новим поворотом відкриваються неймовірні краєвиди.

Церква Гергеті — одна з найбільш високо розташованих у Грузії (2170 метрів над рівнем моря). Побудована вона в надзвичайно мальовничих околицях гори Казбек. Дістатися туди можна двома шляхами: на машині або пішки. Ми вирішили обрати другий варіант: підйом зайняв близько години. Було важко та врешті-решт ми це зробили. Поки підіймались пережили всі пори року: зелене, подекуди квітуче літо біля підніжжя та сніжна зима на горі. Хочу ще раз повторити, що підніматися туди дуже тяжко, тому якщо зазвичай надаєте перевагу ліфту, а не сходам, то не ризикуйте й обирайте машину. До речі, саме церкві Гергеті Пушкін присвятив вірш “Монастир на Казбеці”. Розумію Олександра Сергійовича. У певні моменти від краси навколо хотілося плакати.

Наступним пунктом призначення стала Кахетія. Це абсолютно унікальна місцевість,прихована, ніби в руках турботливої матусі, між двох гірських хребтів у низині. Якщо вам це ні про що не говорить, то саме тут розташована Алазанська долина. Весна сюди приходить набагато раніше, ніж до інших регіонів, усе розпускається та дихає життям. Люди не просто гостинні, а теплі та турботливі, як і сама природа в цих місцях.

Якщо ви поціновувач вина, то ви прибули в правильне місце. Проте рекомендую приїжджати восени. Серед відомих виноробень слід звернути особливу увагу на винний завод “Шумі”. Він розташований в Цинандалі, поряд із музеєм Олександра Чавчавадзе (засновник виноробства в цьому регіоні). Олександр був сином посла Гарсевана Чавчавадзе, що брав безпосередню участь у приєднанні Грузії до Російської імперії та підписанні Георгієвського трактату. Сам Олександр брав участь у війні 1812 року та був відзначений орденом. “Служба втратила гідного генерала, Тифліс — зразкового сім’янина, Грузія — великого поета”, — так було написано в його некролозі. У його домі неодноразово бували Пушкін, Лермонтов та Грибоєдов. Саме тут сталася доленосна зустріч Грибоєдова з дочкою Олександра — Ніно Чавчавадзе. Це було кохання з першого погляду. Усім тут відома трагічна історія, що сталася далі. Грибоєдова відправили з дипломатичною місією в Тегеран, де він був убитий. Саме так Ніно в 17 років стала вдовою. Вона більше не вийшла заміж, Усе життя носила траур по чоловіку. Через це її називають чорною трояндою Тифлісу.

Ще одне місце, котре обов’язково потрібно відвідати — печерне місто Вардзія. Воно побудоване ще в ХІ столітті, за часів правління царя Геогрія ІІІ та його дочки Тамари. Це цілий комплекс рукотворних та природних печер. Існує легенда про походження назви цього міста. Коли цариця Тамара була ще маленькою дівчинкою, вона любила гратися в місті, що на той час ще тільки будувалося. Якось вона грала зі своїм дядьком, який загубив дівчинку в лабіринті. Тоді Тамара голосно крикнула “Ак вар, дзія!”, що означає “Я тут, дядько”. Останні два слова ехом рознеслися всім містом, що й дало йому назву. Спочатку, до речі, призначенням міста був надійний захист у випадку нападу турків. Проте у 1283 році землетрус зруйнував печерне місто. Основна, парадна частина була зруйнована й місто опинилося на видноті. Одним словом, якщо ви не страждаєте на клаустрофобію й обожнюєте лабіринти, то Вардзія — саме для вас.

Ну і нарешті — Тбілісі! Для мене це місто-загадка. І мої відвідини анітрохи не допомогли його розгадати, а лише додали ще таємничості до образу. Стало зрозуміло, що ви нічого не знаєте про контрасти, якщо не бачили Тбілісі. У самому центрі старого міста звертаєш на тісну вуличку й опиняєшся в абсолютно зруйнованому кварталі, який не те що далекий від сучасності, він просто з паралельного світу.

Гуляючи по вуличках Тбілісі рекомендую час від часу зазирати в під’їзди будинків. Вони всі дуже цікаво оформлені: сходи, фрески, плитка на підлозі. Нас просто збивала з ніг неймовірна кількість пам’яток. Фортеця Нарикала, старі квартали, міст Миру, Ботанічний сад, блошиний ринок на Сухому мосту, водоспад у самому центрі міста… Хоча найліпше — просто вийти на вулицю й насолодитися атмосферою.

Трохи про їжу:

У Грузії смачно скрізь! Куди б ви не зайшли не можете помилитися. Проте от декілька місць, якщо хочеться не тільки хачапурі, але й видовищ.

Сafe Theatre

Відвідайте заради театру! Кафе розташоване на Samghebro Street 9/11 та виглядає, як балкончик на вулиці. Там немає дверей, як таких, проте є лаконічний інтер’єр. Всередині — невелика сцена. Кожен вечір о 19.00 маєте можливість потрапити на виступ пальчикового театру.

Gardenia Shevardnadze

Ви коли-небудь вечеряли у квітковому саду? Мріяли відчути себе феєю? Це місце ідеальне для тих, хто не їсть м’яса. Якщо ви веган, (то що забули в Грузії?), то вам точно сюди!

Грузія — це атмосфера, природа, вино та люди. Якщо ви мрієте закохатися — бронюйте квитки вже зараз.

Катерина Лобарчук