Полум’яна країна — так називають її за колір піщаних дюн. Справжня знахідка для фотографів і дослідників. Край двох пустель: Наміб і Калахарі, що вразить вас своїми ландшафтами та фауною.
Де це та як дістатися?
Намібія — держава у південно-західній частині Африки, що отримала свою назву від пустелі Наміб. На діалекті «наміб» — це «місце де нічого немає», але ми доведемо, що у Намібії є на що подивитись.
Переліт із Києва до Віндгуку, столиці Намібії, складає від 16 до 25 годин (з пересадками).
На подорож рекомендуємо виділяти понад дев’ять днів, оскільки відстані між місцями, які варто побачити в Намібії — великі, й переміщення між ними займають багато часу, тож більше днів — більше вражень.
Як мандрувати країною?
Якщо ви прямуєте до Намібії самостійно, то найкращий варіант транспорту — оренда авто.
До автопрокату у пустельному краю ставляться серйозно, дають повнопривідний позашляховик для того, щоб ваш транспорт міг безпечно долати піски й бездоріжжя, оскільки у країні асфальтовано лише 10% доріг.
Також, з машиною у комплекті надаються: газовий балон, портативний холодильник з акумулятором, набір посуду та приладдя, каністра для води, два запасних колеса, домкрат і інструктаж, тобто усе, щоб підготувати вас до непередбачуваних ситуацій. А завдяки найважливішому додатку — намету на даху — у вас розв’яжеться ще одне питання…
Питання житла
У Намібії краще не прив’язуватися до міст і готелів, а бронювати кемпінги, куди можна приїхати із власним наметом на даху автомобіля і заночувати на природі. Для чого намет на даху? Щоб убезпечити вас від візитів диких звірів, яких у пустелі вдосталь.
Фауна Намібії
У країні пустель ви побачите ті види тварин, які можна зустріти лише в Африці, а саме: антилоп Спрингбок, Гемсбок, Гну, зебр, африканських буйволів, слонів, левів, гієн, шакалів, страусів і не тільки — у пустелі Наміб. На узбережжі зустрічаються колонії тюленів (що сягають сотень тисяч особин), фламінго, пелікани, баклани.
На півдні країни може поталанити зустріти колонії пінгвінів. І взагалі, особливість Намібії у тому, що кожен мандрівник може відвідати «самостійне сафарі»: просто сідаєте в автомобіль, їдете і спостерігайте, а вдовж дороги вам будуть траплятися неймовірні, унікальні представники фауни пустелі.
Населення та спілкування
Факт №1 Намібія займає друге місце з кінця по густоті населення, тут вона становить 3 особи на 1 км², у порівнянні з українською густотою населення 74 особи на 1 км².
Факт №2 Для спілкування у Намібії використовується понад 30 мов, тому місцеві, щоб розуміти одне одного використовують спільний діалект «африкаанс» та англійську мову.
Англійська має статус офіційної мови у Намібії, тому у тих, хто подорожує не виникне мовної проблеми, до того ж місцеве населення дуже привітне до туристів.
Що обов’язково варто побачити?
На півдні Намібії вартий уваги Каньйон ріки Фіш — найбільший каньйон Африки, що сягає 160 км в довжину, і в деяких місцях досягає глибини понад 500 метрів. Колись, у цій долині була повноводна бурхлива ріка, що забезпечувала водою і людей, і флору, і фауну, але з часом, рівень води впав, тож тепер від ріки лишились лише згадки і невеличкий струмок.
На заході країни, у пустелі Наміб, серед найстаріших та найвищих у світі червоних дюн, є глиняне плато «Сосусфлей». Там заховалася найвідоміша локація Намібії — Мертва долина — «Дедвлей».
Мертва долина — це такир (форма рельєфу, утворена при висиханні засолених ґрунтів), що утворився після рясних опадів, коли місцева річка Тсаухаб затопила под, створивши тимчасові неглибокі басейни. Тоді велика кількість води дозволила рости акаціям.
Коли клімат змінився, розпочалась засуха, і піщані дюни засипали рівнину та перекрили річище.
Акації померли, оскільки води більше не вистачало. Залишилися скелети дерев, які загинули 600–700 років тому, і тепер їх стовбури чорні, тому що яскраве сонце пустелі їх випалило. Це місце справляє враження своєю статичною картиною дерев-мумій, життя яких забрала спека і засуха.
Також, варто заїхати на гору Спіцкоп — найвищу точку Намібії. Це особливість пустелі — серед абсолютно плаского ландшафту — яскраво-помаранчеві гори, які буде неочікувано тут побачити. Біля гори Спіцкоп є кемпінг, тож локацію можна подивитися на заході сонця і заночувати прямо на місці.
Діставшись узбережжя Атлантики можна зустрітись з колоніями рожевих фламінго, що сплять, стоячи на одній нозі. А також, варто дістатися частини узбережжя, де дюни пустелі зустрічаються з водами океану — Сендвіч Харбор. Це явище абсолютно унікальне у світі, тож безумовно, варте вашої уваги.
Проїхавши на південь узбережжям, обов’язково відвідайте мис Кейп-Крос. Околиці мису є заповідником, що відомий як одне з найбільших у світі лежбищ капських морських котиків.
Берег буквально вкритий сотнями тисяч морських котиків (їх кількість на мисі налічує понад 250 000 особин) і там вони народжуються, ростуть, полюють на рибу, приймають ванни та просто відпочивають. Спостерігаючи за ними ви отримаєте масу позитивних емоцій!
На півночі Намібії радимо відвідати Національний парк Етоша, де можна влаштувати фотополювання: поспостерігати за левами, слонами, буйволами, леопардами, носорогами й не тільки.
Національний парк величезний за розмірами, територіально більший за деякі країни Європи (наприклад Словенію), тож провести там можна цілий день чи два з метою зустріти місцевих тварин. 144 види ссавців, 340 видів птахів — ось що можна побачити в Етоша.
Емоції, коли поруч з вашим автомобілем пасеться стадо зебр, їсть жираф чи полює лев (якщо він полює не на вас) — неперевершені та незрівнянні, тож рекомендуємо до відвідування.
Отже
Намібія — країна що вражає. Вражає своєю різноманітною природою, найвищими піщаними дюнами, неймовірною фауною, заходами сонця у пустелі, каньйонами та горами, рівнинами та водами океану. Намібія приголомшить вас кількістю унікальних місць і якістю емоцій, які ви отримаєте під час мандрівки, тож бажаємо вам якнайшвидше відкрити новий туристичний напрям і отримати незабутні враження.
Єлизавета Романенко
