Туреччина – колоритний відпочинок

Статті

Багато туристів для літньої відпустки обирають програму all inclusive на курортах Болгарії, Кіпру, Єгипту та Туреччини. Таке перебування в іноземній країні обмежується територією готелю, а тому більшість повертається додому зі скупими знаннями про країну, де відпочивали.


Подорож до Туреччини може не лише зруйнувати вщент уявлення про типовий відпочинок, а й відкрити зовсім іншу країну: колоритну, яскраву, з європейським шармом та східними традиціями.

Магічна Тахтали

Ми зупинилися у містечку Текірова, на узбережжі Лікії. Текірова є частиною курортної провінції Кемеру, а тому тут безліч готелів, пляжів та послуг для туристів. Розташування містечка прекрасне, якщо ви плануєте побачити щось окрім звичних оку морських пейзажів. Неподалік розташована гора Тахтали, висотою 2365 м. Назва Тахтали означає в перекладі з турецької «дощата», «з дошками». Природа тут створює дивовижний двовимірний пейзаж, коли з одного боку від вас безкінечність моря, а з іншого – велич гір. На Тахталу можна піднятися канатною дорогою. Місцеві говорять, що неподалік гори жила міфічна Химера. На вершині також працює ресторан, що є нічим іншим як черговою туристичною приманкою. Йти туди не варто, адже там ви не знайдете ні традиційної турецької їжі, ні обіцяних захопливих краєвидів з вікна.

Стародавнє місто-поліс

Неподалік від Текірова знаходяться руїни давнього міста-поліса Фазеліса. Колись місто було важливим торгівельним центром. За легендами, його заснували колоністи з острова Родос ще у 7 ст. до н.е. Говорять, що тут правив сам Олександр Македонський і його поховання перебуває в одній із міських гробниць. Більшість руїн, що залишилися, належать до римського та візантійського періодів, серед них фрагменти храму, гробниць, театру. Добре збереглася центральна дорога й акведук. Дивлячись на них, мимоволі відтворюєш в уяві міську картину: галас на площі, заклопотаних торговців, колишніх мешканців.

Батьківщина Святого Миколая

Під враженнями від Фазеліса ми вирішили попрямувати до міста Демре. Демре вважають батьківщиною Святого Миколая. Тут розташовані руїни стародавнього міста Міра Лікійська, де він жив. Після смерті святого було побудовано храм, у якому зберігалися його мощі, поки італійські моряки не вивезли їх у 1087 році. Нині храм є місцем паломництва, у ньому досі зберігається саркофаг, де були мощі. Декілька разів на рік у храмі навіть проводять богослужіння. Через постійний потік туристів та шумні натовпи всередині храму не зовсім виходить відчути атмосферу та вдосталь усе роздивитися. Та у храм сходити все ж варто, бодай через його чудову архітектуру. У Демре також збереглися руїни древнього амфітеатру, який вражає своїми масштабами та стародавніх гробниць, які розмістилися у скелях над морем. Виглядають вони по-справжньому містично, адже нагадують місто-привид.

Місто під водою

Найочікуваніше місце призначення для мене – Кекова. Це невеликий острів, відомий руїнами міста Доліхісте, що потунуло під час землетрусу в 2 ст. до н.е. Вартість яхти, з якої відбувається огляд, та послуг капітана, обійдеться в середньому в 40 євро. Поки пливеш до острова та милуєшся морськими пейзажами – можеш спокійно пропустити руїни, бо більшість з них глибоко заховані під водою. Хоча історія про затоплене місто не на жарт розігріває цікавість, не очікуйте вау-ефекту. Така мандрівка більш цінна можливістю добре роздивитися берегові міста.

Взагалі Туреччина – країна-відкриття. Вона різнопланова, багатогранна, колоритна. Сюди потрібно їхати мандрівником, а не туристом, щоб досліджувати її дивовижну історію та пізнавати таку нетипову культуру. Спілкуватися з місцевими, вивчати нові маршрути, їсти вуличну їжу й найголовніше нікуди не поспішати. А ще обов’язково варто скуштувати справжню турецьку каву, щоб відчути на смак таку контрастну і справді ексклюзивну Туреччину.

Олеся Парфан