Відень: серце Австрії

Статті

Відень – величезне місто, що вражає своєю самобутністю. Наповнене історією та спорудами в стилі бароко, палацами, парками, театрами, площами… Спробуєш перерахувати все – не перерахуєш.


Відень має незліченну кількість історичних пам’яток, а весь центр міста – це одна загальна архітектурна цінність країни. Записник мандрівника з повним переліком місць, обов’язкових до відвідування, у Відні починає тріщати по швах.

Хочеться потрапити в будівлю Віденської ратуші, що також використовують для проведення балів, концертів та виставок. Хочеться потрапити й у Віденську державну оперу – великий музичний і культурний центр столиці, що значиться як одна з найкращих опер у світі. І в католицький собор Святого Стефана – ще один символ Відня, де знаходиться найбільший орган в Австрії. І в палац Гофбурґа, і в палац Шенбрунн, і в десятки інших палаців. Тому краще дивитися Відень у звичайній оглядовій екскурсії та дорогою знайомитися з тими пам’ятками, що трапляються на шляху.

Навіть коней можна навчити танцювати

Знаменита Іспанська школа верхової їзди знаходиться у Відні та з року в рік продовжує дивувати туристів. Чим саме? Уявіть собі картину: величні, вишукані, білі коні ліпіціанської породи водночас стають та починають танцювати балет. Незвичне для коней заняття, правда ж? А плавністю та злагодженістю їх рухів позаздрила б і досвідчена балерина.

Іспанська школа у Відні – популярне туристичне місце. Вони дають публічні вистави, іноді навіть дозволяють спостерігати за деякими тренуваннями. Також це важлива пам’ятка культури та традицій міста, адже школа існує протягом багатьох поколінь та чітко, суворо дотримується певних звичаїв, що й робить її такою, якою вона є. Та в першу чергу – це вища школа класичної верхової їзди в її найдосконалішій формі. Іспанська придворна школа є найстарішим у світі подібним навчальним закладом, що продовжує навчати майстерності класичного верхового мистецтва.

Ліпіціанські жеребці вважаються еталоном краси, сили та витривалості коней у всьому світі. На своїх виставах вони заворожують глядача бездоганністю та складністю виконаних елементів. А те, наскільки чітко вони надресировані, змушує дивуватись: наскільки це взагалі можливо? Чи не є це знущання з тварин? Проте насправді всі рухи засновані на природних рухах коней, за винятком зміни провідних ніг. Вся школа тримається на тому, що основне – це здоров’я коня.

Коли доходить діло до публічних виступів, то під звуки класичної музики ліпіціанські жеребці показують вищий пілотаж. Вони починають демонструвати пасаж, галоп та інші елементи, після чого сходяться в танці, дзеркально відображаючи рухи одне одного. І тоді наступає кульмінація: коні починають виконувати балет! Саме так, це коні, що бездоганно танцюють балет. Таке можна побачити тільки у Відні.

Національна принцеса

Єлизавета Баварська – імператриця Австрії та дружина імператора Франца Йосипа I, більш відома в народі як принцеса Сісі. Вона стала в Австрії національним символом. Історія її життя оплетена безліччю легенд. Єлизавета не лише стала популярним образом для цілої купи фільмів та книг, а й стала справжньою народною героїнею. Історія кохання принцеси Сісі більш схожа на казку та є одним з рідкісних випадків, коли імператорський шлюб укладався за коханням, а не за політичною домовленістю.

Образ доброї імператриці, що не хотіла підкорюватися суворим правилам манірного королівського двора, її незвичайна любов до подорожей, краса… Сісі ніби була створена для того, щоб полюбитися звичайному народу та залишитися в серці у багатьох поколінь. Їй поставили безліч пам’ятників, але саме у Відні найкрасивішим вважається пам’ятник з білого мармуру в парку Фольксгартен, де вона одиноко схована від усього світу.

Після 30 років вона заборонила себе малювати, аби залишитися в історії вічно молодою, вічно юною Сісі. Бажання якнайдовше зберегти свою молодість пробивалося і в стилі життя імператриці: вона придержувалася строгої дієти, багато ходила. Кажуть, що єдині солодощі, які вона собі дозволяла, були зацукровані пелюстки троянд. Зараз вони продаються як популярний сувенір для туристів.

Геній Гундертвассер

Фріденсрайх Гундертвассер – відомий австрійський архітектор і живописець. Буде перебільшенням сказати, що він геній? Ні. Для того, щоб в цьому запевнитись, потрібно побачити хоча б одну з його архітектурних робіт.

Свою концепцію світосприйняття він виклав у кількох маніфестах і втілив у безлічі проектів. Він вважав, що не можна жити в однакових будинках-коробках, бо людям від цього стає погано. Мешканець повинен висунутися зі свого вікна та розфарбувати його або прикрасити так, як йому заманеться. Ідеальний дім для Гундертвассера, дім його мрії – це затишна нора з купою вікон, що зверху покрита травою.

Найвизначніша пам’ятка архітектури, що залишилася у Відні, його рідному місті – Будинок Гундертвассера. Зараз він житловий. У будинку він повністю втілив свій ідеал мистецтва. Сам він не просто вважав, що цей будинок – одна з його найкращих робіт, а навіть відмовився брати за нього гонорар. Причина була суто художня: він щасливий, що на місці будинку не збудували щось потворне й цього йому більш як достатньо.

Відень для гурманів

Відень – це місто, що любить славитися. Здається, йому неначе необхідно зробити з чогось легенду: будь-то коні, чи казкова принцеса, чи геніальний архітектор, чи навіть їжа. Навіть тут Відню є що сказати.

Одного разу в першій половині XIX століття міністр закордонних справ наказав кухареві створити для нього та його гостей незвичайний десерт. Проте за станом здоров’я він не міг виконати наказ і передав його своєму молодому учневі. Той створив шоколадний торт з абрикосовим джемом і назвав його на свою честь – Захер. Хоча торт гостям дуже сподобався, але тоді він не здобув широкої популярності. Багато років потому кондитер трохи переробив рецепт і відтоді десерт широко прославився. Ось так і з’явився нині відомий на весь світ торт «Захер».

Проте, якщо чесно, може колись давно, за відсутністю сучасних солодощів, це і був особливо смачний десерт, та зараз торт собі як торт. І нічого виняткового в ньому немає. А знаменита австрійська кава Меланж – звичайнісінька кава з молоком та збитими вершками. І своєю популярністю вони радше зобов’язані манері майстерно робити історії, що переповідають упродовж десятиліть, чим дійсно видатним смаковим характеристикам.

А ось що справді може зацікавити у Відні стосовно їжі, так це австрійське ставлення до екології. Річ у тому, що австрійці особливо піклуються про екологію загалом та про екологію власне вживаних продуктів зокрема. Оскільки австрійці ретельно пильнують за якістю продуктів, то Ви можете спокійно їсти у Відні все, що заманеться. А в невеличкому закладі швидкого приготування можна взяти смажену сосиску зі 100% натурального м’яса. Хіба для українців їсти такі сосиски – звична справа?

Особливою в Австрії є і звичайна вода. Точніше, не звичайна. Вода тут тече прямо з Альп. По всьому місту стоять маленькі безкоштовні колонки, де Ви можете вільно набирати воду. Кришталево чиста, навіть після багатьох кілометрів, вона наче передає з собою свіжість та прохолоду засніжених гір.

Аліна Хомченко