У нашому світі існує безліч красивих і цікавих місць, у яких хотілося б побувати. Однак планета неймовірно велика. І людині досить важко вибрати з тисяч пам’яток ті, які обов’язково варто побачити на власні очі. Тому спеціально для Вас ми вибрали 10 неймовірних місць, які потрібно хоч раз відвідати в житті.
Золотий міст у В’єтнамі
В’єтнам насичений безліччю різних туристичних пам’яток. Та кожній з них важко конкурувати з Золотим мостом. Розташований він в місті Дананг. 150-метровий Золотий міст точно заслуговує на те, щоб на нього поглянули. Навіть якщо Ви скептично ставитеся до відвідування мостів.
Справа в тому, що конструкція мосту, який тримається на двох гігантських кам’яних руках, розташована вздовж краю гори Бана на висоті 1400 метрів над рівнем моря.
Крім спеціально зістарених долонь, які начебто належать велетню, споруду підтримують ще вісім опор. Із мосту відкриваються чудові краєвиди на навколишні долини, пагорби та ліси. А вздовж доріжки на мосту висаджено квіти лобелії.
Золотий міст у В’єтнамі став частиною державної програми з залучення туристів. У цей регіон для здійснення проекту уряд виділило 2 мільярди доларів. З часом влада планує побудувати поруч золотим мостом другий – Срібний.
Льодовик Перито-Морено
Знаменитий льодовик розташований в Лос-Гласьярес, національному парку Аргентини. Льодовик буквально вражає уяву. Це один з найцікавіших туристичних об’єктів аргентинської Патагонії. Тут безмовність порушує лише гуркіт брил льоду, які відколюються від масиву основного льодовика та створюють величезні айсберги.
Льодовик, площею 250 квадратних кілометрів, шириною 30 кілометрів та висотою 60 метрів над поверхнею води, рухається зі швидкістю близько 2 метрів у день. Величезній крижаній масі аж близько 30000 років. А оскільки колір льодовика безпосередньо пов’язаний з його віком, Перито-Морено вражає своєю разючою голубизною.
А ще льодовик є дивовижним науковим феноменом. Сьогодні у часи глобального потепління, коли у всьому світі льодовики тануть, Перито-Морено став рідкісним винятком з правил: він навпаки зростає. Щоб побачити на власні очі це природне диво, щороку сотні тисяч туристів приїжджає до льодовика.
Поруч Перито-Морено побудовані спеціальні зручні доріжки на стовпах, що дозволяють завдавати найменшої шкоди льодовику. Кажуть, що відвідувачі, які стоять поруч з Перито-Морено, чують постійні потріскування.
Заповідник метеликів
Мільйони метеликів виду данаїду монарх кожну зиму мігрують з Канади у центральне нагір’я Мексики, створюючи неймовірний за розмірами рій комах. Тільки уявіть – цілий ліс метеликів.
1940 року канадський ентомолог Фред Аркад разом з дружиною Норою Аркад розпочали проєкт з вивчення міграційних шляхів метеликів цього виду. Вчені виявили безліч місць їх зимування в Сполучених Штатах й помітили одну цікаву особливість: після того як метелики прилітали в Техас, вони несподівано зникали. І ось у 1975 році було виявлено велике скупчення метеликів у горах мексиканського штату Мічоакан, де, як виявилося, проходила їхня зимівля. З того часу ці вершини стали справжньою туристичною пам’яткою.
Сьогодні, щоб захистити цих прекрасних створінь, нагір’я було включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Мексиканський парламент намагається також законодавчо охороняти це місце. І сьогодні нагір’я має статус національного біосферного заповідника. Під час зимових місяців дерева змінюють свій колір із зеленого на помаранчевий, адже в цей період тут спостерігається просто величезне скупчення метеликів. Та ці метелики настільки дружелюбні, що самі сідають людям на руки.
Ісландія та північне сяйво
Ісландія сама по собі дивовижна країна з унікальною природою, тисячами водоспадів та гейзерами. Але головне це звичайно північне сяйво. Да, його можна побачити і на континенті Норвегії чи Фінляндії, але коли кажуть північне сяйво, то мається на увазі саме Ісландія, адже саме тут північне сяйво не можна зрівняти з іншими.
Це прекрасне небесне явище тут можна спостерігати з кінця серпня до кінця квітня. І для цього буває достатньо просто вийти на балкон. Навіть велика кількість штучного освітлення в столиці Ісландії не заважає насолоджуватися яскравим світловим шоу в темному ісландському небі.
Мачу-Пікчу
Загублене місто Мачу-Пікчу найвідоміший і найзагадковіший пам’ятник культури інків у світі, включений само собою до списку ЮНЕСКО. Це єдиний не зрушений іспанцями монумент інків. Це місто не було зруйноване, всі його мешканці таємниче зникли. Невідомо ні час його спорудження, ні мета його будівництва, ні точне число жителів, ні навіть його справжня назва.
Мачу-Пікчу перекладається з мови кечуа як «стара вершина». Але це ім’я зруйнованому місту дали набагато пізніше.
Деякі археологи вважають, що місто було створено великим правителем інків Почкутеком як священний гірський притулок за століття до завоювання його імперії. Тобто приблизно в 1440 року і функціонував до 1532 року, коли Мачу-Пікчу раптово залишився без мешканців. Більш ніж на 400 років це місто було забуто і перебував у запустінні, поки його випадково не виявив американський дослідник Хайрам Бінгем. Це сталося 24 липня 1911 року.
Сьогодні Мачу-Пікчу став центром світового туризму. Однак лише дві з половиною тисячі людей на день можуть відвідати зруйноване місто. Такі обмеження ввели з метою збереження пам’ятки.
Гори Таньцзи
Якщо десь на нашій планеті можна знайти шматочок Пандори із «Аватара», то тільки в Китаї. Оповиті туманом гірські вершини Таньцзи створюють неймовірно сильні враження. Адже побачити що-небудь подібне не можна ніде на землі.
Назва цих гір перекладається як «син неба». І це не випадково, адже здається, що ці величезні стовпи висотою до 800 метрів буквально парять у повітрі, зв’язуючи небо і землю. Скелі підносяться над тропічним лісом. Тут є безліч водоспадів і гігантські печери.
Деякі зі скель вапнякові, проте більшість з них сформовані з кварциту. Ці кварцитові скелі формувалися протягом мільйонів років з залишків піску на дні океану, який пішов звідси більше 380 мільйонів років тому. Побачити гори Таньцзи означає не тільки полюбуватися неймовірним видом, а й доторкнутися до старовини та історії.
Каньйон Антилопи
Магічне і таємниче місце, яку могла створити тільки химерна фантазія природи, це каньйон Антилопи. Він розташований на південному заході США в штаті Аризона. Каньйон отримав свою назву завдяки оранжево-червоним стінам, які нагадують шкіру антилопи. Протягом кілька століть вода і вітер відточували у червоному піщанику заглиблення на декілька сотень метрів.
Раз в декілька років під час злив кожен каньйон, який зазвичай пересихає протягом року, затоплюється водою. І саме дощова вода, повільно стікаючи і несучи з собою піщинки, за багато років сформувала ці витончені рельєфні лінії.
Каньйон Антилопи не є національним парком, і ймовірно тому невідомий так широко як Великий каньйон або каньйон Брайс. Тому, щоб потрапити туди, потрібно заплатити мито за прохід по індіанській території і найняти гіда.
Лавандові поля
Уявіть собі поле, повністю заповнені квітучою лавандою. І такі місця дійсно існують. Поля знаходяться у Франції, наприклад на півночі регіону Прованс. Цілі моря квітів розпростерті між мальовничими селами і всіяними квітами фермами.
Період цвітіння лаванди в Провансі відбуваються з червня по серпень. Але щоб гарантовано побачити живописні лілові поля, потрібно відправлятися в Францію з середини червня по середину липня. Адже в серпні лаванди уже починають скошувати.
Також на цих полях можна не тільки подивитися на неймовірну красу, а й взяти з собою що-небудь на згадку. Протягом періоду цвітіння лаванди в Провансі проводиться безліч тематичних фестивалів, де можна придбати лавандове мило, ефірні олії, мед, букети та мішечки із засушеними квітами.
Санторині
Острів Санторіні щорічно приймає сотні туристів і неодноразово був визнаний одним з найгарніших куточків світу. Але що ж такого особливого в цьому невеликому грецькому острові? В першу чергу те, що він дуже стародавній. Перше населення Санторині з’явилося тут близько трьох тисячного року до нашої ери. Це означає, що острів буквально просякнутий духом зниклих цивілізацій і міфів. В 1500 року до нашої ери прокинувся могутній вулкан, сильне виверження якого знищив не тільки місцевих жителів, а й населення багатьох інших островів.
На сьогодні Санторині є справжнім райським куточком. Краса білосніжних будинків, яскраві сині дахи, куполи церков, яких тут нараховується більше 300 і звичайно ж шикарний вид на Егейське море і могутній вулкан.
Червона лагуна
Червону лагуну розташовану у чилійському місті Каміна на висоті 3700 метрів над рівнем море називають одним із найзагадковіших місць на земній кулі. Назва лагуни пов’язана з кольором води, яка настільки інтенсивно червона, що часом схожа на чорнило або навіть кров.
Цікаво, що про озеро до 2009 року знали тільки місцеві жителі, а чилійська національна служба туризму навіть не підозрювала про існування Червоної лагуни.
За словами екологів, колір води в Червоній лагуні зумовлений присутністю різних типів водоростей і нічого надприродного в ньому немає. Але місцеве населення запевняє, що озеро ніби належить самому дияволу. Вони впевнені, що цей червоний басейн тримаємо прокляття на тих, хто наближається до його води. Саме через це Червона лагуна просто не відмічена на багатьох місцевих картах, а мандрівники, наслухані про її таємні силі, намагаються обходити це місце стороною. Ходять навіть легенди що тисяч індійців аймара, що колись жили на цьому місці, безслідно зникли саме в результаті дії цього самого прокляття. Проте чим більше містики оточує лагуну, тим більше зацікавленості вона має. Можливо саме через це населення і вигадує безліч історій.
Юлія Філіпович
