Величні скелі спускаються до білосніжних пляжів і смарагдової води, а навкруги зелені пальми, сосни, маслинові, апельсинові і лимонні сади, яскраві малинові й червоні квіти. Почувши такий опис, уява вимальовує лише Сардинію – унікальний острів. 


Як дістатися та де зупинитися?

Літак прилітає до аеропорту Кальярі, а від нього до центру міста ходять як автобуси (1,30 євро), так і потяги (2 євро). Проте Сардинія – одне з тих місць, де можна недорого орендувати авто, якщо дозволяє бюджет. 

На острові можна знайти безмежну кількість готелів і апартаментів, які щорічно привертають до себе безліч туристів. Якщо Ви не шукаєте традиційних місць проживання, то можете забронювати собі номер у сімейному невеликому готелі, який буде розташований у справжньому сардинському будиночку.

Де і що поїсти?

Крім звичних хот-догів (4 євро) і сендвічів з куркою (4,80 євро), тут можна спробувати і місцеві страви, наприклад, смачний рибний суп (6,50 євро). Але краще скуштувати улюблені сардинські ласощі – морських їжаків. Вони вважаються делікатесом, але знайти їх не так і просто.Допомогти можуть місцеві рибалки на причалах, які ловлять їжаків і продають туристам. Вживають їх сирими, тому куховарити не доведеться. Їстівна частина – ікра, яка вважається еліксиром молодості та джерелом корисних речовин. І це дійсно смачно, до того ж – дуже поживно. 

Що подивитися?

Сардинія – унікальний острів. Ландшафт тут змінюється кожні 20 хвилин. Ось поля і рівнини, ось зелені ліси, ось вже і гори видніються, а далі море. Незважаючи на розміри острову, який можна об’їхати за 5 годин, тут так багато різноманітних красот, що однієї відпустки не вистачить, аби все як слід розглянути.

Сардинія омивається Середземним морем та зберігає у собі багато стародавніх пам’яток. На пляжі Масуа можна орендувати невеликого човна – каяка, на якому допливти до декількох цікавих місць. Перше – вапнякова скеля «Цукрова Голова». Прозвали її так, бо вона абсолютно біла і нагадує місцевим голову з двома вухами. Кажуть, якщо пропливти в її ущелині і нашептати «голові» своє бажання – воно точно здійсниться.

Також можна відвідати порт «Флавія», що знаходиться прямо у скелі, в якій добували мінерали. Глибина внутрішніх шахт складає понад 500 метрів. Раніше туди підходили великі кораблі, яким зверху спускали викопні мінерали. Зараз цього більше не роблять, адже набагато дешевше їх купувати.

Радимо Вам відвідати секретну печеру «Грот Адзолла». За легендою, той, хто зможе зайти всередину, знайде незліченні багатства. Але ходять слухи, що пірати вже вкрали все золото і скарбів Ви не побачите. Проте це місце залишить приємні враження та закарбується у Вашій пам’яті.

Варто звернути увагу на пляж Іс Арутас, який ще називають рисовим. Чому? Бо він складається з дрібних кварцових камінчиків, які схожі на рисові зерна. Пісок цей сардинці бережуть і охороняють. Навіть був прийняти закон, який  забороняє вивезення пляжного піску і каміння. До речі, штраф за таке – 300-5000 євро.

Гори, море і пляжі – не єдине, що можна побачити на Сардинії. У районі Пішинас знаходиться справжня пустеля протяжністю в 10 кілометрів і висотою до 60-ти метрів. Вражає такий незвичний контраст – суцільний пісок, а на горизонті видніються зелені пагорби. Пустеля утворилася через північно-східні вітри, які століттями переносили до неї пісок із Марокко та Алжиру.

Одна з головних пам’яток Сардинії – найменше королівство у світі під назвою Кавалларі, яке займає 5 кілометрів у довжину та 1 кілометр у ширину. Державі Кавалларі вже більше двохсот років. Тут є пляж, невелика пристань для човнів, кафе і скромний будиночок, де живе король. Він заробляє на туристах, котрі приїжджають подивитися на найменше королівство у світі. Воно, звісно ж, носить лише формальний характер та є звичайним маленьким затишним селом.

Загальне враження

Острів Сардинія – барвистий пазл, який хочеться збирати і збирати. Адже потім ти отримаєш картинку, яку згадуватимеш усе життя.

І важко не погодитися з англійським романістом Девідом Лоуренсом, який колись сказав: «Ця земля унікальна, не схожа ні на що. Сардинія – це зовсім інший світ. Дивовижні місця і нескінченні відстані для подорожей. Це уособлення свободи».

Ярослав Перетятько