Шляхами загиблої цивілізації острова Пасхи

Минуле цього острова нагадує кінострічки про Апокаліпсис, де тихе райське життя переривається катастрофою. Винуватцями стали самі жителі та їй невміння берегти ресурси природи. Голод приніс хвороби, міжусобиці та війни… Сьогодні ж острів – один з популярних туристичних напрямків. Унікальна історія та велика кількість рідкісних пам’яток приваблюють шукачів пригод з усього світу. 

Поява острова

• Кажу вам, він утворився після виверження вулканів
• Ні-ні, це материк Лемурія, який пішов під воду
• Ти хотів сказати, що це знаменита Атлантида?
• А як ви тоді поясните кам’яні моаї? Острів побудований позаземними цивілізаціями. Зараз розповім чому…

Саме так виглядає уривок дискусії адептів різних версій походження цього таємничого місця. Острів Пасхи оповитий сотнями легенд завдяки своїй віддаленості та особливості історичного розвитку. Однозначні тільки зафіксовані на паперах факти з історії.

Звідки стало відомо про існування острова? 1722 року голландський капітан Якоб Роггевен наштовхується на невідому раніше сушу. Бідна рослинність та неродючий ґрунт не обіцяли йому великих трофеїв. Проте увагу привернули доволі дивні кам’яні статуї. Моряки не могли зрозуміти, як бідне плем’я могло побудувати такі великі споруди, але були точно переконані, що статуї охороняли острів та місцевих.

Здавалося туземці привітно прийняли іноземців, проте сприймали все з підозрою. Зокрема, у щоденнику капітана згадується така деталь: “…wir gaben diesem Süd-Länder oder fremden Gast ein Glas Wein zu trinken; alleine er nahm solches, und stürzte es in seine Augen: worüber wir uns werwunderten; alleine ich glaube, daß er gedacht, daß man ihm dadurch vergeben wolte” (Behrens 1737:81)

«…ми напоїли цього південця або дивного гостя келихом вина; але він взяв і вилив його собі в очі; це вразило нас; я вважаю, він думав, що ми хотіли отруїти його».

Тіло тубільців було покрите татуюваннями з зображенням тварин та птахів. Голландці подарували місцевим тканини, дзеркала, корали, картоплю. Проте під час зустрічі щось пішло не за планом. Голландці відкрити вогонь по жителях. Капітан цю сутичку описує так: «Стріляючи по них, ми, на жаль, багатьох убили, враховуючи й першого гостя, який піднявся до нас на борт…»

За одною з версій науковців, Якоб Роггевен насправді не був першовідкривачем. 1578 року острів відвідав іспанський мореплавець Хуан Фернандес, який вирішив залишити в таємниці його існування. Пояснень ніхто не має. Можливо, він хотів вберегти місцевих від пограбувань та підкорення, а можливо острів і справді приховував якісь таємниці.

У 1774 році, коли на сушу висадився Джеймс Кук, він побачив зовсім інакшу картину. Статуї, яким раніше поклонялося все плем’я, були зламані та розкидані по всій території. Жителі стали жити ще біднішими та менше наслідували старовинні обряди.

Переломний момент

Після експедиції Кука острів почав зазнавати змін. Одні кораблі привозили мудрість – інші хвороби. Місіонерські походи несли на землю християнство та вчили моралі. Проте згодом навали перуанських роботорговців та привезена епідемія віспи залишили зовсім мало нащадків перших поселенців. Через недотримання гігієни, хвороба швидко поширювалася та забирала життя сотень жителів. Разом зі старим поколінням канули в небутті розгадки таємниць острова, породивши сотні нових версій та дискусій, подібні тим, що ми подавали вище.

Зникло також і розуміння мови. Про це свідчать дерев’яні таблички з надписами, які не можуть прочитати ні місцеві, ні науковці. Надписи доповнюються малюнками, які виконують літописну роль. На них зображені боги, злочини, війни. А маленька церква в Ханга-Роа містить різьблені малюнки святих. Дерев’яні таблички раніше висіли на частині статуй, ймовірно, даючи підказку про духів, які в них жили, або допомагаючи знайти правильні слова для спілкування з ними. Дві такі таблички ви можете побачити в музеї у Сантьяго-де-Чилі.

Історія острова Пасхи є яскравим прикладом того, до яких наслідків може призвести наше надмірне використання природних ресурсів. У XX столітті вчені активно вивчали рештки острова, аби відтворити умови життя давніх жителів. Раніше тут росли десятки видів великих дерев, зокрема чилійські винні пальми. Вивчення кісток птахів дозволило дійти до висновку, що з острова зникло 6 видів пернатих та 25 видів морських птахів. А останки дельфінів відкрили перед вченими шокуючу здогадку – місцеві полювали на них. Це пояснюється тим, що біля берегів не було іншої риби.

Тубільці активно займалися полюванням, вирубували дерева для обігріву, приготування їжі та господарських потреб. Обігрівати деревом припинили ще XVII столітті, надаючи перевагу соломі. Вчені підводять підсумок, що за сім століть місцеві жителі повністю знищили ліс.

Більшість деревини йшло на виробництво та переміщення статуй моаї. Навіть, коли ресурси вже були мінімальними, жителі не припинили виробництво. Зменшення ресурсів призвело до боротьби за них. Раніше мирний і єдиний народ почав повставати проти своїх володарів. Про це свідчать знайдені археологами наконечники. Частина істориків вважає, що статуї були повалені саме в цей час внаслідок обурення на предків через те, що не захистили їх. Культ моаї зник. Більше ніяких обрядів та поклонінь. З високодуховних вмістилищ вони за короткий час перетворилися на сукупність каміння. Деякі з них навіть потім використовувалися для господарських потреб!

Ієрархія за вушима

Острів віддалений від берегів Південної Америки на три з половиною тисячі кілометрів. Відстань до населених островів Полінезії – 2 тисячі кілометрів. Звідки ж на цьому засушливому клаптику землі люди? Науковці почали шукати відповіді ще в ХХ століття. Знайти їх вдалося генетикам з Кембриджського університету. Дослідивши останки людей різних періодів, починаючи від 1100 року, вони виявили спільну генетичну ознаку, що вказувала на їхнє полінезійське походження.

Люди оселилися на острові ще до нашої ери, розділившись на 12 різних кланів. Вожді кланів називали «довговухими» (саме з їх образу і творилися статуї моаї). Але довгі вуха вони отримали не через генетичну особливість, чи інопланетне походження, як стверджували прихильники позаземних гіпотез, а через свої прикраси, які витягували мочки вух.

Решту жителів, які не носили цих прикрас називали «коротковухими». Одні свідчення говорять, що  «довговухі» першими прийшли на острів, тому й користувалися більшою пошаною. Інша версія свідчить про те, що вони приїхали пізніше. А через свою незвичну форму вух іноземці приписали їм божественне походження та поставили своїми правителями.

«Довговухі» принесли із собою культуру птиці. Із нею пов’язаний цікавий обряд вибору вождя. Щороку місцеві приносили жертву людині-птиці у святилищі божества Макемаке. Ним було перше яйце крячки, оскільки з нього народжувався новий Бог. Для цього влаштовували змагання на його пошуки. Воїнам кожного племені потрібно було перепливти до острівка Моту-Нуї на тростяних в’язанках. Вождь-переможець, чий воїн знайшов яйце першим на рік ставав духовним лідером. Йому голили голову і брови, покривали чорною і червоною фарбою, аби надати йому подоби птиці. Зображення таких людей можна знайти на кам’яних плитах та стінах печер, у яких проживали туземці. Якщо спробувати розшифрувати зображення, то до образу додається ще головний убір червоного кольору.

Дослідник Тур Хейєрдал стверджує, що «довговухі» були перуанцями, а «коротковухі» – полінезійцями.

За давніми повір’ями, «довговухі» люди одного разу вирішили позбутися від народу з короткими вухами. Вони вирили канаву і сховали під гілками. Про ці плани розповів своїх «коротковухий» дружині учасник змови – «довговухий» чоловік. Жінка шокована цим заради порятунку свого племені зрадила чоловіка та розповіла все спільноті. Дізнавшись про ці плани, вони влаштували пастку для «довговухих» у відповідь та спалили їх за жорстокість. Лише двоє людей врятувалося, втікши в печеру, яка виявилася поблизу. Однак короткоухі наздогнали їх і вбили одного з них, залишивши в живих лише одну довговуху людину. Про його подальшу долю ніхто досі не знає.

Острів сьогодні

Острів Пасхи розташований на південному сході Тихого океану. Сьогодні він входить до складу держави Чилі. Загальна площа – 163,6 кв. км. Столиця Ханга-Роа являє собою центр і єдине місто на острові. Тут розташовано близько 70 кратерів вулканів. Як і з давніх часів, флора та фауна залишилися бідними, а місцеві промисли, як-от мисливство, вирубка, ще більше погіршували ситуацію.

Зараз острів розподілений на Східну частину Poike, південну – Рану-Кау та північно-східну Маунг-Теревака, де розташована найвища острівна гора, висотою 509 м. У поселенні Ханга Роа, де проживає більшість жителів, туризм став одним з основних джерел прибутку. Вартість подорожі сюди – немала, оскільки на острові все перевозиться з континенту. Ціни на продукти можуть перевищувати до 3 разів, порівняно з континентальними. Найкращий час для відвідування – з жовтня по квітень. У цей період температура повітря прогрівається до 22-30°С, а вода – до 20-23°С. З травня по вересень часто йдуть дощі, погода вітряна і похмура.

У кінці січня проводиться фольклорне свято тапатіо-Рапа-Нуї. На фестиваль з’їжджаються танцювальні та музичні ансамблі. Під час свята обирається Королева. Як і в давні часи, обирали вождя-птаха, за право перемоги потрібно змагатися. Перемагає та жінка, родичі якої наловлять найбільше риби і виткають найдовше полотно.

Найпростіший спосіб дістатися до острова Пасхи з аеропорту Чилі чи Таїті. Про можливість вильоту з іншого місця варто дізнатися в авіакомпанії LAN Airlines. Будьте уважні з багажем, він буде проходити санітарний та фітосанітарний контроль. У Чилі не можна ввозити всі види фруктів, овочів, молочних продуктів, будь-яке насіння, табак.

Розміститися на острові можна в готелі або в когось з місцевих жителів. Для першого варіанту можна зробити бронювання на сайті Booking.com. Готелі розташовані в єдиному місті острова Ханга-Роа. Кращі з готелів побудовані спеціально під бізнес і відрізняються великим комфортом та високими цінами. До них зараховують готель Kona Koa Lodgeіз видом на океан, відмінним рестораном з домашньою кухнею. Тут можна займатися дайвінгом, верховою їздою, взяти напрокат велосипед. Другий – La Perouse Rapa Nui у центрі Ханга-Роа на березі океану, поблизу якого є сад. У проживання включений сніданок і прокат велосипедівю

Якщо вам не подобається жоден із варіантів, сміливо можете віддавати перевагу кемпінгові. Camping Mihinoa розташований в 10 хвилинах ходьби від столиці. Власники організують для вас все необхідне транспортування, тому хвилюватися за пересування від аеропорту непотрібно. Тут можна прийти зі своєю палаткою або взяти вже на місці. Рекомендовано бронювати собі місце завчасно.

Острів славиться не тільки моаї, а й своїми сонячними пляжами:

• Анакена – найбільш популярний. Тут ви зможете відпочити посеред пальм та теплих вод у компанії кам’яних моаї. В Анакена наявні всі необхідні умови: працюють кафе, ресторани, можна орендувати шезлонги, зонтики, водний транспорт та випробувати популярний серед туристів серфінг.
• Бухта Овахе – пляж поблизу скелистої місцевості. Це найкращий варіант для тих, хто любить тихі місця з невеликою кількістю людей.
• Вулканічні басейни, популярні серед місцевих жителів

Для любителів подорожі підводним світом тут створені всі умови для успішного дайвінгу.

Окрім цього вам обов’язково варто побувати в цих місцях:

• Національний парк Рапунії із кам’яними моаї;
• біля озера Оронго, на якому проводилися змагання за право бути духовним лідером;
• оглянути вулкани, зокрема Рано-Рараку, у котловані якогось зберігаються недороблені статуї моаї, а в кратері розташоване озеро; біля вулкану Теревака вам може пощастити побачити диких звірів біля озера;
• відвідати церкву Ханга Роа з малюнками святих, вирізьблених по дереву;
• поселення Оронго на краю кратера вулкана, у якому проводилися давні ритуальні церемонії;
• печери Ahu Te Peu, Ana Te Pahu з наскельними малюнками та оглядовими майданчиками;
• ботанічний сад Botanical Garden TauKiani, з прекрасною флорою та фауною в поєднанні з дерев’яними статуями;
• Антропологічний музей батька Себастьяна Енглерта, де ви зможете повністю зануритися в історію та культуру острова.

Пересуватися можна на громадському транспорті, на таксі, скутерах чи велосипедах. Окрім того, місцеві організовують тури на конях. Для оплати за відвідування вам непотрібно носити готівку. Тут діє універсальна система. В аеропорті ви можете придбати браслет, який дає право на багаторазове відвідування пам’яток, окрім центру Оронго та вулкану Рано-Рараку, до яких дозволяється прийти лише раз. Браслети дійсні протягом п’яти днів і коштують близько 50$.

Зручний аеропорт, готелі, ресторани, транспортні сполучення зробили це місце повністю цивілізоване, приховавши під собою автентичні поселення та заняття. Проте за межами міста ви зможете повністю поєднатися з природою й перенестися в часі на століття тому. Хто знає, можливо ваші предки давним давно жили саме тут. Можливо, у ваших жилах тече кров давнього вождя-птаха. І можливо саме вам древні духи статуй моаї відкриють свої таємниці.

Анна Ваглай
Головне фото: historyurok.com.ua