Всесвітня туристична організація (UNWTO) оголосила про вибір 52 сіл з усього світу на 2025 рік як провідних громад у переосмисленні концепції сільського туризму. Серед обраних сіл з усього світу є три іранські села: Шафі’абад у провінції Керман, Сохейлі на острові Кешм та Кандолус у провінції Мазендаран.
Село Кандолус: Живий музей у серці Мазендарана
Мальовниче село Кандолус розташоване в горах Альборз у регіоні Куджур провінції Мазендаран на півночі Ірану. Оточене лісами, воно може похвалитися багатою історією, що збереглася через усні перекази міфів, звичаїв та побуту. Терасні будинки, сади, багаті на яблуні та горіхові дерева, шум джерельної води та ранковий туман роблять відвідування Кандолуса схожим на прогулянку яскравим витвором мистецтва.
Кандалус – це не просто природне місце, а справжній музей, що документує народну спадщину регіону, від дерев’яних будинків із глиняними дахами до антропологічного музею, що демонструє спосіб життя та ботанічні знання селян. На відміну від багатьох туристичних сіл на півночі Ірану, Кандалус зберіг свій автентичний характер та історичний спокій.
Село Шафі’абад: Оазис на краю пустельних легенд
Розташоване на краю пустелі Лут поблизу знаменитих піщаних дюн Шахдад, історичне село Шафі’абад є поетичним прикладом життя серед посушливості. Пальмові гаї, стародавні водні канали (підземні тунелі) всіяні ландшафтом, і все це гармоніює з величною тишею пустелі. У Шафі’абаді канали, пальми та караван-сараї – це три стовпи життя, які підтримували село в найсуворіших кліматичних умовах. Місце серед найвідоміших сіл світу заслужила його унікальна здатність долати розрив між «життям» і «посухою», перетворюючи суворе середовище на можливість для сталого туризму.
Місцева громада продовжує практикувати канат (буріння та обслуговування підземних каналів), вирощування фінікових пальм та традиційне виробництво, а також розвивати туристичну діяльність, яка поважає культурну ідентичність та природу.
Село Сохейлі: історія життя між морем та мангровими лісами
Розташоване в самому серці острова Кешм на півдні Ірану, де море зустрічається з лісом та багатою морською культурою. Воно межує з мангровими лісами (харра), найбільшим морським лісом у світі, утворюючи приголомшливу екосистему, яка дихає припливами та відпливами.
Сохейлі — це не просто прибережне місце; це історія співіснування людей і моря. Його мешканці досі практикують традиційну риболовлю, будівництво дерев’яних човнів (ландж) та плетіння кошиків з пальмового листя, а також зберігають традиційну музику півдня. Цей тісний зв’язок з нематеріальною спадщиною зробив село унікальним прикладом морської культури на півдні Ірану.
Сохейлі виділяється з-поміж інших обраних сіл світу тим, що перетворює свої мангрові ліси на модель відповідального туризму. Туристи потрапляють до лісу на невеликих місцевих човнах, переживаючи тиху та гармонійну екологічну подорож у гармонії з природою. Селом керують його мешканці, які безпосередньо отримують вигоду від доходів. Таким чином, Сохейлі стало справжнім прикладом сталого розвитку, заснованого на залученні громади.
Владіслава Лосік
Головне фото: dailywire.com
