Виноградники в Грузії є ніщо інше, як економічний феномен. Країна, де кожен келих вина стає частиною ВВП
Інвестиційна компанія Galt & Taggart зазначає, що до кінця 2025 року Грузія отримає рекордні 4,6 мільярда доларів доходу від туризму, значну частку з яких становлять винні подорожі. Галузь, що декілька років тому лише оговтувалась після пандемії, сьогодні формує основу економічного зростання та іміджу країни.
Вино як стратегічний ресурс
Кахетія, південно-східне серце Грузії, нині звучить не гірше, ніж Бордо чи Тоскана. Тут народжується три чверті всього грузинського вина, і саме сюди щороку приїжджають тисячі туристів, щоб відчути й посмакувати історію.
Винний туризм не знаходиться в рамках дегустацій: відвідувачі гуляють виноградниками, беруть участь у майстер-класах із традиційного виноробства у квеврі, знайомляться з винними погребами, що водночас є галереями сучасного та історичного мистецтва.
Туризм як рушій нової економіки
За останні роки в Телаві відкрилися десятки готелів, а до 2028 року планується ще близько двадцяти преміумпроєктів. Здавалось непомітні села перетворюються на центри гастрономічного та культурного туризму, і це відповідно відображається на показниках експорту. Як зазначає Національне агентство з виноробства (LEPL) у 2024 році Грузія продала рекордних 95 мільйонів літрів вина на суму 276 мільйонів доларів. Попит особливо зростає в Об’єднаних Арабських Еміратах, Туреччині та Великій Британії.
Відродження та розвиток туристичного сектору стало не лише джерелом прибутку, а й інструментом національної стійкості. Лише за перші дев’ять місяців 2025 року туризм приніс державі 3,6 мільярда доларів, що на 5,1 відсотка більше, ніж минулого року. Грузія активно розвиває прямі авіарейси з Європи, інвестує в інфраструктуру та просуває власну культуру через кінематограф і гастрономічні фестивалі.
Вино — навчає відчувати
Грузія доводить: культура гостинності може бути найефективнішою економічною стратегією. Її виноробні долини не лише дають урожай, а й формують міжнародний імідж держави, що вибудовує добробут через відкритість і співпрацю.
Підсумовуючи, якщо Іспанія навчає жити повільно, а Франція — насолоджуватися моментом, то Грузія вчить відчувати історію в кожній краплині вина. І, все вказує на те, що саме це стає її найуспішнішою національною стратегією розвитку.
Сергій Пархомчук
(Головне фото: evaneos.com)
