Італійська рив’єра. Узбережжя Одіссея

За легендою, після закінчення Троянської війни міфічний герой Одіссей направив свої вітрила до берегів Італії. Оселився він не в Римі і не в Мілані. Герой побував у Гаеті та Террачині, декілька років прожив у Чірчео, тим самим подарувавши місцевості, де розташовані ці міста, власне ім’я. Тепер це – Узбережжя Одіссея.

Живописна Рив’єра ді Уліссе, або Узбережжя Одіссея, розкинулася між двома великими містами Італії – Римом та Неаполем. М’який клімат, захопливі пейзажі, золоті пляжі на березі Тірренського моря – усе це щорічно приваблює мільйони туристів з усіх куточків країни, які їдуть на узбережжя відпочити, оздоровитися або ж познайомитися з місцевими пам’ятками. Кожне місто узбережжя має свою унікальну історію, культуру і, звісно, своє обличчя, власну неповторну зовнішність. А найпопулярнішими курортами тут є Сабаудія, Сан Феліче Чірчео, Террачина, Сперлонга та Гаета.

Осередок італійської еліти

Серед курортів узбережжя Сабаудія має неофіційний статус найсучаснішого модерного містечка усієї Рив’єри. Таке враження і у італійців, і у туристів склалося через нагромадження потужної строгої архітектури, якої немає в жодному іншому місті на берегах Тірренського моря. Проте це цілком компенсується безліччю квітів та інших зелених насаджень у місті – кожен будинок тут оточений справжнім оазисом.

Крім моря, Сабаудія може похвалитися придатним для відпочинку озером Паола. Воно простягається на 7 кілометрів паралельно до Тірренського моря, а на його берегах так само облаштовані пляжі. Море та озеро розділені між собою смужкою золотого піску, і цей пейзаж – один з найкрасивіших.

Сабаудія – чи не єдине місто Узбережжя Одіссея, яке не має багатовікової історії. Воно збудоване за проектом Беніто Муссоліні 1934 року. Можливо саме тому, не зважаючи на велику кількість новобудов, тут збереглася первісна природна краса, що і досі нагадує часи, коли людина ще не встигла «доторкнутися до природи рукою». І саме це поєднання модерну та природи, імовірно, так приваблює сюди італійську еліту, осередком якої вважається Сабаудія. Тут усього декілька готелів, проте безліч літніх заміських будинків богеми Італії: акторів, режисерів, зірок телебачення тощо.

Своєрідна мода на зведення у місті літніх резиденцій пішла від імператора Доміціана, який збудував тут розкішну віллу, приблизно у 81-96 роках н.е., коли, власне, Сабаудія ще не була Сабаудією у її осучасненому вигляді. Сьогодні вілла Доміціана розташована на території Національного парку та є однією з найяскравіших пам’яток міста. Серед залишків давніх стін будинку туристи можуть побачити комплекс імператорських купалень, фрагменти ванної кімнати та міні-театру.

Серед інших історичних пам’яток, які збереглися в Сабаудії до нашого часу: церква Аннунціату, відома своїми розкішними мозаїками; морський музей із пам’ятками часів Римської імперії та площа Санта Барбара.

Серце природничого національного парку

Маленьке містечко Сан Феліче Чірчео розташоване біля підніжжя гори Чірчео, яка більш як дві тисячі років тому була островом. Саме тому тут можна помилуватися не лише зеленими пейзажами та пляжами, але й піщаними дюнами, величними скелями, прохолодними печерами та гротами.

Якщо вірити Гомерові, саме на острові Чірчео, який тепер перетворився у гору та приховав від неуважних очей містечко, Одіссей провів багато років в обіймах чаклунки Цірцеї. На самій верхівці гори, яка сьогодні має висоту у 541 метр над рівнем моря, була знайдена мармурова голова чаклунки Цірцеї, яку історики датують четвертим століттям до нашої ери.

І хоча голова статуї-коханки Одіссея зараз зберігається в музеї Терм у Римі, Сан Феліче Чірчео не залишилося без пам’яток, якими може похвалитися перед туристами. Музей міста Homo Sapiens et Habitat зберігає череп неандертальця, який жив тут майже п’ятдесят тисяч років тому. Знайдений він був у одному з гротів, який сьогодні також вважається історичною пам’яткою. Історичний центр міста також є важливою пам’яткою історії та культури Італії. Він складається із Вежі лицарського ордену тамплієрів та палацу Барона. На час літніх курортів ці місця перетворюються у центр нічного життя з клубами, барами та іншими розважальними закладами.

Проте найчарівніше та найяскравіше явищем у місті – переліт пташок. У період міграції тут зупиняється на відпочинок близько 200 видів перелітних птахів різних мастей, кольорів, поведінки. Спостерігати за цим природним явищем надзвичайної краси справді незабутньо. А відбувається воно тому, що навколо міста 1934 року заснували національний парк, покликаний охороняти флору, фауну та природні ландшафти Італії.

«Столиця» Узбережжя Одіссея

Террачина – головне та найбільше місто узбережжя. Його перевага не лише перед містами Рив’єри, але й перед курортами усього світу – цілюще повітря. За вмістом йоду у повітрі Террачина займає друге місце в світі після Акапулько. А у комплексі із чистими морськими водами та грязьовими джерелами це місто стало справжньою меккою природної медицини.

Крім того, Террачина – місце зосередження унікальних старовинних пам’яток. Оскільки місто заснували ще на 150 років раніше за Рим, саме через нього проходила відома Аппієва дорога, що з’єднувала Рим та Неаполь 2600 років тому. Саме тут до дев’ятнадцятого століття знаходилася літня резиденція Пап. А на вершині однієї зі скель міста, на висоті 277 метрів, видніється храм Юпітера, збудований ще в четвертому столітті до нашої ери. Кафедральний Собор п’ятого століття та Неаполітанські ворота, збудовані імператором Трояном, доповнюють яскраву колекцію пам’яток старовини Террачини. Та й узагалі, прогулянка історичним центром міста, його вузькими звивистими вуличками навіть без усіляких пам’яток буде справжньою подорожжю у часі. Такою не зможе похвалитися старий та величний Рим.

А для шанувальників морепродуктів Террачина виявиться справжнім раєм. Адже крім того, що це велике портове місто, основний промисел місцевих жителів – рибальство. У спеціалізованих рибних магазинах можна знайти морепродукти на будь-який смак, будь-якого розміру та у будь-якому стані – від живих до смажених. Свіжі восьминоги, каракатиці, омари, лангусти та багато інших делікатесів зберігаються у тоннах льоду, а неповторні аромати смаженої риби заповнюють усе місто. Якщо ви не спробували хоча б щупальця восьминога в Террачині – ви не були в Террачині!

Курортний сімейний затишок

Інакше, як словосполученням «сімейний затишок», містечко Сперлонгу годі описати. Тут кожна продавчиня щиро посміхається вам, як рідному, навіть якщо італійською ви не зв’яжете і двох слів; тут офіціанти вітаються з вами просто на вулиці вже після перших відвідин їхнього закладу; тут підлітки вночі на пляжі розставляють навколо палаток свічки та співають пісні під гітару; тут на рівних правах панують спокій та веселощі, створюючи неповторну гармонійну атмосферу затишного життя.

Сперлонга – найменше з міст Рив’єри ді Уліссе. Проте потік туристів влітку збільшує населення цього невеличкого міста з трьох до тридцяти тисяч. Сюди їдуть за золотими пісками, за класичними пейзажами з білосніжними будиночками на скелях та – найголовніше – за найчистішим морем. Адже пляжі Сперлонги – єдині на усьому узбережжі, що мають Блакитний прапор – відому міжнародну нагороду, яку присвоюють пляжам, де вода відповідає найвищим стандартам якості.

За свій зовнішній вигляд Сперлонга отримала назву «Біло місто», а за структуру її прозвали «павуком». Історичний центр міста – тіло павука – височіє на пагорбі над сучасною частиною та пляжами. І якою вулицею ви б не йшли, заблукати в цьому містечку просто нереально: усі дороги тут ведуть до історичного центру. І вже тут, де можна знайти безліч оглядових майданчиків, відкривається неповторний пейзаж із вузеньких вуличок, старовинних сторожових веж та довгих берегових ліній з двох боків міста.

Унікальна пам’ятка Сперлонги – грот Тіберія – печера, у якій відомий римський імператор, рятуючись під час плавання від спеки, облаштував собі літню резиденцію, яку прикрасив тисячами грецьких статуй. Сьогодні ці скульптури зберігаються в Національному музеї міста, а грот-резиденцію увінчує мармурова статуя Тіберія.

Земля двох легенд

Якщо вірити Вергілію, саме до Гаети – одного з найвідоміших сучасних курортів Італії – пристав корабель Енея, що втік з Трої. Під час цієї подорожі померла улюблена жриця Енея – Каета, яку було поховано саме тут і яка дала цій землі назву. Сьогодні, звісно, дещо осучаснену. Тепер це – типовий морський курорт, не так давно – воєнний форт.

Через останню особливість, тобто через те, що Гаета ще нещодавно відігравала роль воєнного форту, місто має цікаву незвичайну будову: виступ її портової частини простягається на багато кілометрів від історичного центру і з обох боків оточений морем. (фото5)

Справжня гордість Гаети – розколота гора – святе місце на Горі Орландо. За легендою, у момент, коли Христос був розіп’ятий, у різних частинах світу розкололося багато гір. Гора Орландо розкололася на три частини, де зараз – галереї, які можна відвідати з екскурсією. В одній з є Святилище, в іншій на глибі, яка застрягла в місці розколу, у п’ятнадцятому столітті побудували каплицю. Поряд із каплицею можна знайти відбиток руки людини, який хтось залишив у мить, коли після розколу порода була ще м’якою.

І якщо в Террачині ви зобов’язані спробувати морепродукти, то в Гаеті не можна не покуштувати місцевих маринованих оливок, Оливи ді Гаета, які люблять усі італійці, не залежно від місця проживання.

Корисні поради туристам під час подорожі Узбережжям Одіссея

1. Італійська традиція, яка перекочувала сюди з Іспанії і яка є невід’ємною частиною життя кожного мешканця італійських міст – сієста. Якщо ви задумали прикупити чогось на обід, зробити це краще зранку або ввечері напередодні, адже приблизно з першої до четвертої години дня абсолютно усі крамниці, магазини та навіть великі супермаркети будуть закриті. Сієста – обов’язковий денний відпочинок, якого дотримується кожен сумлінний робітник. Навіть таксі у цей час не їздять. До того ж, у різних містах години сієсти можуть бути різними. Наприклад, Сперлонга відпочиває приблизно із першої години дня, а у Террачині ж сієста настає близько третьої. Тому щодо цього незвичного для нас нюансу краще заздалегідь поцікавитися в місцевих жителів або працівників готелю.

2. Якщо ви не подорожуєте машиною, вам доведеться переїжджати з міста в місто громадським транспортом. На кожній зупинці під знаком висітиме розклад, за яким у містах ходять автобуси – йому краще не довіряти. Частіше за все водії керуються власним розкладом, враховуючи і вже згадану сієсту. Тому для впевненості краще, гуляючи містом, звернути увагу, коли саме на ту чи іншу зупинку прибуває автобус, занотувати цей час у блокнот або просто запам’ятати. І у день від’їзду в інше місто керуватися саме тим часом, яке ви самостійно зафіксували, аніж часом із розкладу.

3. Не бійтеся говорити та жестикулювати. Італійці, на відміну від, наприклад, французів, не проти говорити англійською чи навіть російською, якщо, звісно, знають останню. Але не полінуйтеся і придбайте для себе словник часто вживаних італійських фраз. Італійська мова надзвичайно красива та цілком проста для вимови, тому вам буде приємно говорити бодай щось саме рідною мовою країни, де знаходитесь. І навіть якщо ви помилилися у промовлянні якогось слова і вас не зрозуміли – не слід лякатися. Поясніть жестами. За це з вас не сміятимуться – для італійців природно жестикулювати. Наприклад, якщо ви неправильно вимовили слово «попільничка», зобразіть процес паління і вас тут таки зрозуміють. Головне – усе робити з усмішкою.

4. Узбережжя Одіссея має дуже вигідне розташування: з нього ви за декілька годин зможете доїхати до Рима та Неаполя. Зробити це можна поїздами, які регулярно вирушають із залізничних станцій Формії та Террачини. Вони, на відміну від автобусів, ходять за розкладом. І якщо ви не хочете платити 20-30 євро за таксі, краще дізнатися розклад, адже останній поїзд зі станції може відбувати, наприклад, о вісімнадцятій годині.

5. Поціновувачі шопінгу комфортніше за все будуть почувати себе на вулицях Сан Феліче Чірчео та Террачини. Тут є мультибрендові магазини на будь-який смак. Головна вулиця Чірчео Viale Tittoni рясніє яскравими вітринами з одягом, сумками, сувенірами. А в Террачині від Viale della Vittoria та через Via Roma можна знайти магазини престижних італійських марок.

6. На базарах узбережжя можна придбати все: від продуктів харчування до фірмового одягу та взуття. При цьому ціни тут набагато нижчі за магазинні. Проте варто пам’ятати, що працюють базари лише зранку і в конкретний день один раз на тиждень: в Сабаудії та Террачині це четвер, в Гаеті – середа, а в Чірчео – вівторок.

7. Важливо пам’ятати, що не скрізь у містах Італії можна розраховуватися карткою. Звісно, у великих магазинах є термінали, проте у невеличких крамничках та навіть деяких кафе функція розрахунку карткою недоступна. Тому завжди майте з собою певний запас готівки, адже банкомати трапляються не на кожному кроці.

І головне, що слід пам’ятати, подорожуючи будь-яким містом Італії – відпочивайте. Не важливо, де саме ви знаходитесь: у столиці, на Півночі чи на Півдні. Насолоджуйтеся хвилинами, що дарує вам ця неповторна країна так, щоб туди завжди хотілося повертатися.

Світлана Корчадим