Якщо подорожі світом почали розчаровувати одноманітністю, то прийшов час відвідати справді неймовірні місця. Представляємо вам ТОП-5 фантастичних місцин.
Мандри світом – це чудесно, але не варто забувати, що туризм має залишатися відпочинком. Інколи корисно відвідати спокійну місцину, аби знайти спокій у самому собі. Якщо ви хочете відпочити від гамору подорожей та відвідати щось справді прекрасне – ласкаво просимо до нашого ТОПу!
1. Острів Сокотра, Ємен
Сокотра – справжня знахідка для туриста. Почнімо з того, що сам Індійський океан не залишить вас без вражень. А продовжимо одним із найбагатших коралових рифів у морській зоні Дихамрі, що охороняється.
Тут можна розслабитись і поплавати з маскою та трубкою у затоці, насолоджуючись унікальним поєднанням підводної флори та фауни. Тут можна зустріти таких морських жителів, як: риба-папуга, мурена, морські їжаки, баракуди, морські черепахи та багато іншого. Заняття знайдеться й для досвідчених дайверів.
Ваді Каліссан – одне з прихованих чудес Сокотри. Ґрунтова дорога, що веде на південний схід, проходить через деякі дуже віддалені райони острова, де ви зможете побачити інопланетний краєвид острова у найкращому вигляді. Тридцятихвилинна прогулянка до Ваді приведе до вражаючої феєрії бірюзових басейнів з прісною водою, що живляться невеликими водоспадами та струмують із гладкого білого вапняку. Це унікальне місце для плавання, стрибків, дайвінгу та скелелазіння.
Якщо ви пристрасний рибалка, Сокотра – рай для риболовлі.
Вас чекають захопливі круїзи на човні по скелях західного узбережжя до пляжу Шоаб. Буде шанс дослідити узбережжя, поплавати в бірюзовому морі біля невеликих незайманих пляжів, подивитися чудовий підводний світ і обов’язково зустрітися з дельфінами.
Інша приголомшлива частина Сокотри – пустелі.
Вигляд сліпучих білих піщаних дюн Захека порадує навіть найдосвідченішого мандрівника Сахари. Підніміться, скотіться вниз, помедитуйте і прогуляйтеся, щоб помилуватися приголомшливими видами перед заходом сонця.
Але справжнє диво Сокотри – національний парк Хомхіл. Тут ви побачите найбільш незвичайні дерева планети. Вас зустріне гай босвелії священної, яку ще називають ладанним деревом. З їх ароматної смоли роблять ладан. Потім ви зустрінете гігантські гриби, схожі на ожилі кадри фільму “Володар кілець» – драцену, яку ще називають драконовим деревом (символ острова). Вони ростуть тільки на Сокотрі, зі смоли отримують “кров дракона” – речовину яскравого червоного кольору, яку використовують у медицині. І це ще не все! У парку ростуть огіркові дерева – дендросіціоси. Вони і справді нагадують огірки, в які зверху встромили листя.
2. Вулкан Іджен, Індонезія
Індонезія і вулкани – нероздільні поняття. Тут, в найбільш сейсмічно активній області планети, знаходяться справжнісінькі гіганти, що постійно викидають лаву, гази і попіл.
Один з таких вулканів справді особливий – Іджен. Він охоплений яскраво-синім мерехтінням підпаленого сірчистого газу. Сяйво легке і видиме тільки в темний час доби. Але горить не лава, а гази, які виходять з фумарол – тріщин на схилах.
Насправді це цілий вулканічний комплекс на острові Ява. До його складу входять симетричні конусоподібні стратовулкани. Вони обрамляють кальдеру – величезне поглиблення, яке виникає при руйнуванні вогненних гір. Іджен – діючий вулкан, вершина якого завжди окутана стовпами диму, має декілька особливостей, що роблять його одним із найнеймовірніших місць не тільки на острові Ява, а й на Землі. В його кратері знаходиться величезне бірюзове озеро, купання в якому є поганою ідеєю: воно наповнене сумішшю сірчаної та соляної кислот. Це найбільше кислотне озеро в світі! Не дивлячись на таку явну небезпеку та постійні викиди сірки у повітря, чимало туристів виявляють бажання піднятися на верхівку.
Колір поверхні кратерного озера Кава Іджен мінливий: воно то яблучно-зелене, то смарагдове, то малахітове з бірюзовим відтінком. На березі і на віддалі, на сірих з прожилками скелях, розкидані різнокаліберні брили яскраво-жовтого кольору. Це самородна сірка. Спочатку вона рідка, красивого темно-червоного кольору, і повзе по схилах, немов лава. Остигаючи – світлішає, набуваючи колір бурштину. Потім – жовтіє, і робиться твердою. У темний час доби, рідка сірка, окислюючись, починає світитися синіми вогнями. Це і є та сама “синя лава”.
3. Шоколадні пагорби, Філіппіни
Всі пагорби на Філіппінах мають майже досконалу конусну форму з великим кутом схилів, складаються з вапняку, але не мають всередині карстових печер. Пагорби покриті травою, яка до кінця “сухого сезону” вигорає на сонці й набуває коричневого коліру (звідси й їх назва – “Шоколадні”), який особливо виділяється на тлі яскравої зелені навколишніх джунглів. Найбільші пагорби досягають у висоту приблизно 100 м, а найменші – 30 м.
У зв`язку з унікальністю цього місця, адже такого ландшафту більш ніде немає, у місцевого населення виникло безліч легенд, звідки взялися ці незвичайні шоколадні пагорби, та ще й в такій величезній кількості. Стверджується, що вони з’явилися в результаті битви двох велетнів, які багато днів кидалися камінням один в одного. Втомившись від боротьби, вони помирилися й покинули острів друзями, а камені так і лишилися лежати.
Для тих, хто хоче помилуватися пагорбами, на одному з них встановили спеціальну оглядову площадку. З неї зручно спостерігати, тому тут повно і туристів, і самих філіппінців. На підходах до майданчика встановлено багато ресторанчиків, готелів, а також сувенірних крамничок. Туристична сфера завдяки шоколадним горбам постійно розвивається. У 1988 році це місце отримало статус об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Зараз Шоколадні пагорби на Філіппінах займають одну з найвищих позицій в рейтинзі чудес світу. Хоч пейзаж тут і не відрізняється особливою різноманітністю, знімати пагорби на фотокамеру все одно цікаво – в різний час вони виглядають по-різному. Варто тільки з’явитися хмаринці, і відразу на височини лягають величезні тіні. Періодично з’являється серпанок туману, надаючи пагорбам таємничість.
4. Озеро Клілук, Канада
Озеро Клілук або Споттед Лейк, що в перекладі означає «плямисте озеро», розташоване в провінції Британська Колумбія в Канаді. Воно вважається одним із найдивніших місць на Землі.
Навесні і в зимовий час озеро Клілук схоже на звичайне, свій унікальний вид воно починає набувати влітку. Через підсихання озера утворюються міцні кірки, що обрамляють кожну «пляму». Так у водоймі створюється безліч острівків, по яких можна навіть ходити. Колір води в цих цятках-калюжках різний: варіюється від зеленого, жовтого, білого до блакитного, червоного і чорного. Все залежить від мінералу, яким насичена ця вода.
Структура озера не менш дивна, ніж його вигляд. Вода насичена всілякими мінералами і хімічними речовинами: величезна кількість кальцію, сульфату магнію, сульфату натрію, титану, срібла. Озеро має лікувальний ефект з сильною терапевтичною дією.
На сьогодні озеро є власністю індіанців оканаган – корінного населення цієї місцевості. Неподалік нього встановлено дорожній знак, який попереджає про те, що водойма – об’єкт екологічної та культурної спадщини, а також об’єкт традиційної медицини для народу оканаган. Щоб поглянути на озеро ближче, потрібний спеціальний дозвіл від вождя племені, і навіть у цьому випадку підійти впритул не вдасться – водоймище обгороджене парканом. Побачити його можна зі спеціального оглядового майданчика.
5. Печери льодовика Менденхол, Аляска, США
Льодовик Менденхол входить до складу Національного заповідника Тонгас і є однією з найпопулярніших пам’яток південно-східної Аляски.
Внаслідок зміни клімату та підвищення середньодобової температури повітря льодовик Менденхол поступово зменшується. В результаті танення в ньому утворюються підводні печери, талі води вимивають тріщини у вікових крижаних брилах, утворюючи проходи-лабіринти. Вони зовсім вузькі, перетворюються на справжні галереї, глибина та довжина яких досягає іноді кількох сотень метрів.
Фантастична краса печер льодовика Менденхол приваблює безліч туристів та фотографів з усього світу. Крім самого льодовика, відвідувачі можуть побачити озеро з айсбергами, що плавають у ньому, зустрітися з дикою природою, побачити чорних ведмедів, дикобразів, бобрів і водоплавних птахів, що мешкають у цих місцях.
в глибинах льодовика Мелденхол на Алясці – це приховане від очей царство сюрреалістично-блакитного кольору, з хвилями, що замерзли в русі, і підземними залами.
Льодовична печера має одну важливу відмінність від крижаної. Стіни крижаної печери складаються з каменю, що допомагає ізолювати її та цілий рік підтримувати всередині низьку температуру. Льодовикові печери формуються в товщі льоду водою.
Тому льодовикова печера набагато менш довговічна, ніж льодова: вона щомісяця змінює форму і розмір, підкорюючись забаганкам талої води. Отож Мендехол – рай для фотографа: кольори, тіні та контури, що постійно змінюються, можна фотографувати нескінченно – кожна нова зйомка відрізнятиметься від попередньої.
Улітку поверхня льодовика Менденхол перетворюється на ковдру з блакитних водойм талої води і сліпучо-білого злежаного зернистого снігу, який називається фірн. Розміри цих водойм протягом року варіюються.
Отож мерщій збирайте валізу й вирушайте до місць справді неймовірної краси. Відвідайте щось воістину прекрасне!
Анна Нечипоренко
(Головне фото: “Depositphotos”)
