Тайська кухня відрізняється складними поєднаннями яскравих і принципово різних смаків та ароматів. У своїх стравах тайські кухарі прагнуть досягти ідеального балансу солодкого, кислого, гострого і солоного смаків.
Таїланд – країна екзотичної їжі, якою захоплюються багато поціновувачів кулінарного мистецтва. Тут ніколи не виникає проблеми із свіжими овочами, фруктами та м’ясом. Сусідство з морем означає постійне джерело риби, креветок та різноманітних морських рослин.
Нам, європейцям, дивно уявляти, що на обід можна поласувати хрусткими тарганами, смаженими мурахами чи поєднати манго із рисом. Поза тим, ці страви обов’язково будуть кисло-солодкі, або надзвичайно горсті. Тайська їжа стала популярною далеко за межами Таїланду. У рейтингу CNN Travel страви тайської кухні увійшли в ТОП-10. Міжнародні критики високо оцінюють ресторани Бангкока, які не раз набували звання кращих в світі. Секрет полягає в тому, що їжу в Таїланді готують винятково з якісних продуктів, але це далеко не все, що потрібно знати. Однією з особливостей тайської кухні є поєднання смаків та відчуттів. Ця техніка (так, це ціла техніка!) має назву «khluk».
Історична довідка
Традиційна таїландська кухня з’явилася ще задовго до утворення самої держави. Пращури сучасних тайців проживали на південно-західній території Китаю. Саме тому тайська культура перейняла більшість китайських традицій. Це, наприклад, тип посуду, спосіб приготування їжі, базові кулінарні прийоми поєднання солодкого, кислого та гострого, а також – рис. Рис для тайців – це не просто гарнір. Саме слово “рис” з таїландської мови означає “є”. Тобто “рис є”.
Інші сусіди (Індія) подарували тайцям пікантні суміші спецій та різноманітні соуси. Це поєднання кількох традицій створило свою єдину, абсолютно нову культуру.
Традиційна тайська їжа
Том ям кунг – суп, бульйон якого зроблений із кокосового молока.
У суп додають листя лайму, томати та креветки. Старва набула великої популярності далеко поза межами Таїланду. Назва супу складається з двох тайських слів «тому» і «ям». «Том» (ต้ม) дослівно перекладається як «варити» або «кип’ятити». «Ям» (ยำ) – тайський гострий салат. Таким чином, в Таїланді і Лаосі «том ям» означає загальну назву гарячих кисло-гострих супів. Для більш точної назви в кінці додається вид м’яса або бульйону. «Том-ям-кай» – тому ям з куркою, «том-ям-тхали» – том ям із морепродуктами, «том-ям-кай-нам-кхон» – том ям з куркою і кокосовим або іншим видом молока.
Сом там – салат, у якому змішалися гострий часник і перець, пряні томати та цукровий очерет.
Це традиційний тайський гострий салат із зеленої папайї. Зелену папайю нарізають тонкими шматочками. Усі інгредієнти товчуть в глиняній або кам’яної ступі, щоб видавити сік. Споживається разом із рисом і помідорами. Іноді в салат додають річкових крабів.
Пад тай – рисова локшина, яку традиційно запікають.
До страви також можна додавати курку, креветки та різноманітну зелень за смаком. Існує думка, що страву зі смаженої рисової локшини було привезено з Китаю за часів правління Аюттхая, потім місцеве населення модифікувало страву згідно зі смаковим уподобанням тайських жителів. Під час Другої світової війни Таїланд постраждав від браку рису. Щоб зменшити споживання домашнього рису, уряд Таїланду запропонував людям локшину. Уряд просував рисову локшину. В результаті була створена нова локшина під назвою сен чан. З того часу Пад тай став одним із національних страв Таїланду.
(Не) звичайні страви
Салат зі столітніми качиними яйцями (Yam kai yeow maa) – незважаючи на те, що столітні качині яйця перемішують зі смачним тайським салатом, більшості ця страва навряд чи сподобається.
Завдяки тривалій консервації яйця стають чорними. Також, яйця мають унікальний крейдяний післясмак.
Смажені качині дзьоби (Baak bpet) – качиний дзьоб має жиру шкіру та маринується у солодкому соєвому соусі, а також має солонуватий смак.
Текстура нагадує свинячі вуха чи курячі лапки.
Салат із червоними мурахами (Larb mote daeng) – червоні мурахи харчуються листям манго, тому за смаком нагадують лайм, а яйця мурашок, за словами гурманів, мають насичений аромат вершкового масла. На перший погляд страва виглядає дивно, проте, скільки людей стільки і смаків!
Скільки народів, стільки й кулінарних традицій. Кожна страва несе в собі не лише частину традицій, а частинку душі мешканців країни. Не пізнавши смак народної кухні, важко зрозуміти душу народу. Тож мандруйте і насолоджуйтеся вишуканими стравами.
Дар’я Пшенишнюк
