Воронізький витвір української культури XVIII століття

Статті

Стародавні пам’ятки не лише прикрашають різні куточки країни, а й допомагають дізнатися про події, які пережив наш народ. Кожна з них описує ту чи іншу добу.


Трохи історії

Одним із найстаріших поселень на Шосткинщині є селище Вороніж, 800-й ювілей якого був у 1977 році. У центрі селища знаходилось місто-фортеця. Воно будо обнесене земляним валом. Його залишки збереглися до наших днів.
На околицях знайшли багато курганів – стародавніх могил слов’ян північного племені. Також серед знахідок виявилися такі речі: кам’яні молотки, сокири періоду неоліту. Можна зробити висновок, що землі були заселені дуже давно.

Відомо, що свого часу тут побував Петро I. Він листувався з Меншиковим, під час цього отримав звістку про знищення гетьманської столиці Батурина.

Михайлівська церква

Раніше у центрі селища стояла Миколаївська церква, а зараз знаходиться Михайлівська церква. Вона двоповерхова, однобанна, збудована в 1776 році.

Існує думка, що проект для її будівництва розробив видатний київський архітектор Іван Григорович Барський. У церкві є колокольня. Фасад будівлі прикрашений декораціями у вигляді тематичних горельєфів.

Церква побудова із цегли в стилі бароко. На ній розташована величезна кількість барельєфів, які одразу впадають в кого кожному. На них зображені янголи, святі з іконами в руках. Нещодавно будівля стала ще яскравішою – купола зробили золотого кольору.

Всередині храм прикрашають зображення святих у повний зріст. Зліва в центрі зали стоїть хрест розп’ятого Ісуса Христа. Вгорі висить масивна позолочена люстра, яка надає ще більшої величності. Ходять чутки, що під церквою є тунель, який веде в різні частини селища. Зараз їм не користуються, адже це небезпечно.

Кожне свято в будівлі проводиться урочисто. Особливо гарно під час святкування Пасхи. Односельчани збирають кошики, повні їжі, аби освятити їх. І тоді вони стають навколо церкви та запалюють свічки. Ця неповторна атмосфера наповнена гармонією та щастям.

Ця пам’ятка історії видніється з будь-якого куточка селища. Її позолочені куполи яскраво відображаються під промінням сонця.

Кожен турист, який вже бачив цей витвір мистецтва, прагне повертатися знову і знову. Адже краса цієї будівлі неповторна.

Анастасія Редкач