Кейптаун: на межі континенту

Кейптаун – чи не найвідоміше місто у всій Африці. Розташоване на узбережжі Атлантичного океану, воно привертає своєю красою увагу туристів з усього світу.


Варто сказати, що історія Кейптауну – це й історія всієї країни: вік ПАР рахують саме з дня заснування Кейптауна у 1652 році голландським мореплавцем Яном ван Рібеком. Але якщо говорити про перші поселення людей на території країни, то вони з’явились ще близько 12 тисяч років тому.

Розташоване неподалік мису Доброї Надії, Кейптаун відігравав важливу портову роль, адже до будівництва Суецького каналу 1869 року це місто було відправною точкою на шляху до Індії. У XX столітті ця країна переживала жахливі часи апартеїду – політику расової дискримінації чорношкірого населення, і лише з його ліквідацією почався бурхливий економічний, туристичний та соціальний розвиток Південної Африки.

Але годі про історію. Сьогодні Кейптаун – це один з найпривабливіших курортів світу, дивовижний оазис, в якому поєднані надбання африканської культури з кращими досягненнями західної цивілізації. Райські піщані узбережжя, найкращі п’ятизіркові готелі та дуже охайні зелені вулиці – все це точнісінько так, як зображено на рекламних світлинах. Місцеві жителі тут і білі і темношкірі, і важко одразу сказати, кого більше. Всі вони спілкуються найбільше трьома мовами – мовою Африкаанс, Коса та англійською, щоправда, зі значним акцентом.

Саме по собі місто – переважно малоповерхове, що приємно дивує у порівнянні із лівим берегом Києва, звідки я родом. Розваг тут на будь-який смак, та й культурні заходи представлені широким різноманіттям. Під вплив старого світу особливо потрапила архітектура церков та старих будинків, проте, звичайно, сюди їдуть не за цим, а за насолодою від океану та природи, яким щедро нагороджене це чудове місто.

Зима і літо тут навпаки, тож можна приїжджати сюди і насолоджуватися теплом, коли у нас віють сніги. За умов середземноморського клімату тут відмінно себе почувають винні сорти винограду, і навколо міста створено безліч виноробних господарств. Вина ПАР, більша частина яких виробляється саме тут, добре відомі на весь світ. Навіть Наполеон, згідно чуток, в період ув’язнення неподалік, на острові Святої Єлени, частенько вимагав подати йому кейпського вина.

Кейптаун – місто контрастів. Тут навіть пінгвіни не бояться тепла і радіють сонцю. Насправді, неподалік міста живе велика колонія африканських пінгвінів, берег яких омиває холодна бенгельська течія. Декілька десятків років тому неподалік розбився танкер з нафтою, і колонію евакуювали за декілька сотень кілометрів. Але яким було здивування людей, коли вже незабаром ці чепурні створіння повернулись назад. Немов медом їм тут намазано, та й годі.

Але найголовніша пам’ятка Кейптауна – це, звичайно ж, знаменита Столова гора, або, як її ще називають, Гора-стіл. Це справжній символ і візитівка міста, яка прикрашає не лише прапор, а й численні туристичні брошури. Це природне плато, що піднімається над поверхнею моря більш ніж на 1000 метрів, буквально нависає над Кейптауном, створюючи місту мальовничий краєвид, і, водночас, забезпечує йому тисячі відвідувачів.

Дуже мальовничими є гори і річки, на яких оселились багато рідкісних, а іноді і дуже небезпечних тварин. Тож гуляти бездоріжжям тут не дуже комфортно, хоча б тому, що від деяких укусів змій та павуків протидійний препарат подіє лише протягом першої години.

Що ж найбільше запало мені в душу? Напевне, це поєднання видовищ Кейптауну. Гармонія між європейською та африканською культурою, любов до природи та атмосфера любові до своєї історії – це те, що змушує людей повертатись сюди знову і знову. Не знаю точно, як складеться моє майбутнє, але дуже розраховую на те, що ще потраплю на територію справді реального оазису.

Маланюк Тарас