Студентська пора – це не тільки навчання і дедлайни, а й прагнення подорожувати, відкривати для себе нові горизонти, знайомитися з людьми і культурами. А коли це не вимагає великих коштів – справжнє подвійне задоволення.
Що робити студенту, який хоче подорожувати, але є багато причин, які цьому заважають? У такому випадку, рішенням для мене стала програма обміну Erasmus+ у Хорватії. Звичайно, подорожі не були головною ціллю, але з особистого досвіду скажу, що саме через них цей період в житті багатьох став одним із найкращих.
Тому, в той час, коли я вже звикла до ритму нової країни, дослідила місто і, звичайно, прослухала лекції та відбула семінари, з’явилось бажання вирушити в подорож на час Різдвяних свят. У подорож чотирма країнами Європи.
На щастя, моя сусідка (одночасно, і моя одногрупниця в університеті, і подруга ще до обміну) підтримала ідею і в цей же зимовий вечір ми, як справжні мандрівники, почали шукати шляхи для реалізації нашого плану.
Ми згадали про зелені промо-флаєри від досить популярного європейського автобусного перевізника Flixbus, які завжди висіли на поручнях всього громадського транспорту Хорватії (у нашому випадку – столиці Загребі). На них були промокоди з одноразовими знижками в 20%, 25%, 30% чи на фіксовану суму. Залишалось лише вибрати напрямок, ввести комбінацію з букв та цифр та вирушити, куди душа забажає. Тому ми домовилися: автобусна подорож, а куди – зайдемо на сайт і вирішимо. Тут на нас чекав приємний бонус: перевізник пропонує придбати п’ять квитків (абсолютно будь-яких) всього лише за 100 євро. Ми відклали флаєри в шухляду на майбутнє і почали обирати маршрут.
Пропонований ваучер можна використати лише на прямі рейси. Враховуючи цю умову, та комбінуючи різні напрямки, був врешті-решт складений такий маршрут:
Загреб – Цюріх
Цюріх – Париж
Париж – Амстердам
Амстердам- Мюнхен
і назад Мюнхен – Загреб.
Оскільки, організація нової подорожі – це надзвичайно цікавий творчий процес, після придбання квитків, наша експедиція з двох людей почала відшукувати цікаві і спеціальні для студентів, тобто безкоштовні, місця, які потрібно відвідати. Через кілька днів, з відміченими на видрукуваних картах локаціями і мінімумом речей ми із Загребського автовокзалу вирушили до першого міста – швейцарського Цюріха. Додатковим викликом було те, що в містах ми не зупинялись в готелях чи хостелах. Маршрути були побудовані так, що переїзди з однієї точки до інші були нічними. Нам здалось, що ночувати в автобусах не така вже й погана ідея (насправді, і не зовсім чудова, але ми ж студенти – нам треба економити). Жодна гривня, точніше євро (окрім непередбачуваної ситуації, про яку буде йтися далі) не була витрачена на громадський транспорт. Замість цього були втрачені кілограми – бо справжні туристи досліджують міста пішки.
Цюріх
О 6:00 ранку ми опинились на Zürich HB (головний вокзал Цюріха). І хоча, місто вважається одним із найдорожчих у світі, як і будь-яке інше в Швейцарії, гарні новини полягають в тому, що тут все ж таки є безкоштовні чи недорогі місця та розваги.
Вийшовши з вокзалу, ми одразу потрапили на головну вулицю Банхофштрасе і вирушили до першого пункту, який нас цікавив – Lindenhof (Липовий двір) – оглядовий майданчик в самому серці Цюріха. Колись грізна будова за часів стародавнього Риму, зараз улюблене місце туристів і місцевих жителів. В парку можна побачити і архітектурні пам’ятки. Наприклад, в південній частині розташована будівля масонської ложі 1851 року, а ближче до краю оглядового майданчика встановлено питний фонтан Hedvig зі статуєю жінки-войовниці. В цілому ж сам сквер відвідати потрібно неодмінно, хоча б заради чудових краєвидів.
Зважаючи на факт, що до наступного автобуса у нас залишалось близько 16 годин, ми встигли побачити багато цікавого: не лише оглядовий майданчик, але й велику частину архітектурних пам’яток, цікавих музеїв і не забули про променад довкола озера Цюріха – абсолютно безкоштовна розвага, доступна в будь-який час. До речі, ще на озері є лебеді.
За покупки або за обід в ресторані доведеться непогано розщедритися, але бутерброд із супермаркету чи трапезу в McDonalds ше ніхто не відміняв. Навіть у Швейцарії місцеві жителі полюбляють перекусити чимось таким десь у парку. Вам хочеться пити? Не треба купувати дорогу мінералку, пийте воду з-під крана! В Швейцарії водопровід живиться виключно артезіанською водою, якість якої практично не поступається якості дорогих марок типу «Евіан» і «Апполінаріс».
Париж
Якщо у Цюріху, вийшовши з вокзалу ми одразу опинились у серці міста, з Парижем все було не так радісно.
Відвідувачів міста автобус доправив аж до Bercy Seine – станції, яка розташована на межі міста. З назви було зрозуміло те, що вона знаходиться біля величної Сени. А оскільки більшість визначних пам’яток зведені саме вздовж річки, вона стала нашим провідником містом – і жоден тролейбус з цим краще не справиться. Сена, разом з усім, що побудовано там, внесена до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Достатньо просто йти вздовж і милуватися!
Оскільки Париж – це місто досить-таки велике, ми розуміли, щоб побачити все, що воно в собі зберігає одного дня буде мало. Проте нам вдалось насолодитись красою багатьох місць: Люксембурзьким садом, Собором Паризської Богоматері (ще тоді не зруйнованого страшною пожежею), Лувром (щоправда, лише ззовні), Єлисейським палацом, Тріумфальною аркою, Ейфелевою вежею і кварталом Сен-Жермен, де полюбляв прогулюватись Гемінгвей, і найкрасивішим районом – Монмартром. Відвідали і безкоштовний Музей сучасного мистецтва (з картинами Пікассо й Матісса). Колекція цього музею за цікавістю прирівнюється до колекції музею Орсе.
А ще на Різдвяні свята в Парижі працюють безкоштовні каруселі-манежі. Ті самі, з кінофільмів, з конячками. Так-так, вони безкоштовні! Звичайно, ми скористались цією нагодою і поринули на кілька хвилин у дитинство. Чудове відчуття.
А щоб недорого поїсти в Парижі, нам навіть не довелося сходити з протоптаних туристичних стежок. Французький багет – це фарширований сиром, шинкою, помідорами і зеленню перекус. Дає ситості надовго, а продається в будь-якій булочній, що розкидані по всьому місту. А в основній будівлі галереї Лафайєт на 6-му поверсі є фудкорт по типу «шведського столу», де можна самостійно вибирати страви на одну тарілку всього за 4 євро. Келих вина теж йде в комплекті, але оскільки кожен сам собі його наливає, багато хто користується моментом, щоб «сьорбнути зайвого».
Амстердам
Ще один ранній приїзд до одного з найкрасивіших міст світу виявився несподіванкою. Виявилось, що автобусну станцію, яка була вказана в квитку і, яка знаходиться майже в центрі Амстердаму, змінили на іншу – досить віддалену. На щастя, знаходилась вона біля метрополітену, і це був єдиний транспорт, за який довелось заплатити за всю поїздку.
Гуляючи Амстердамом, не важко було зрозуміти, що місто відвідує досить багато молоді, зокрема студентів, які вочевидь відчували себе тут дуже комфортно. З важливих і безкоштовних пам’яток рекомендуємо обов’язково відвідати: Квартал Червоних ліхтарів, Двір Бегинаж (Begijnhof), млин De Goyeer (прямо під ним розташовується бар-пивоварня) та Парк Вондела.
Тут можна навіть безкоштовно покататися по воді, скориставшись поромом, який відходить від пристані за Центральним вокзалом і слідує в район Норд – справжнє богемне місце.
А щодо харчування, тут не йтиметься про МакДональдс, Бургер Кінг чи Сабвей, їжа з яких вже набридла, а розповімо про щось більш цікаве. В Амстердамі добре розвинений місцевий фаст-фуд. Лавка з вивіскою «Haringhandel» – вам сюди! За 2-2,5 євро вам покладуть до кілька шматочків оселедця, додадуть огірки і цибулю, а за 4-4,5 зроблять справжній хот-дог з оселедцем! Останній варіант досить ситний і смачний – відмінно підійде, щоб підкріпитися перед прогулянкою.
Мюнхен
Кінцевим пунктом нашої подорожі став Мюнхен, жителі якого вважають своє місто культурною столицею Німеччини і, не дарма, адже його мистецькі та культурні багатства настільки великі, що не злічити. А ще баварське місто є найдорожчим у всій Німеччині.
Розпочали знайомство з містом ми з центральної площі Марієнплац – однієї з головних визначних пам’яток Мюнхена, на якій розташовані міські ратуші: Стара і Нова. З вежі Нової Ратуші можна помилуватися чудовою панорамою старої частини міста і всього мегаполіса загалом. До речі, відвідувачі міста рідко звертають увагу на внутрішній дворик ратуші. Але Ви його не оминайте, бо там свої шарм і цікавинки. А найкращий вид на старе місто відкривається з симпатичної кав’ярні-кондитерської, яка причаїлася на останньому поверсі ТЦ Galeria Kaufhof, що біля ратуші. Щастя, якщо столики біля вікна вільні.
Помилуватись пейзажем міста можна ще з одного оглядового майданчика – недалеко від Марієнплац розташувалася церква святого Петра, з башти якої, заввишки 91 метр, відкривається просто неймовірний краєвид.
Лише за кілька кроків від головної площі знаходиться всесвітньо відомий, найбільший (вміщує до 3500 людей одночасно) у світі пивний ресторан Хофбройхаус, якому вже понад 400 років. Для любителів баварської кухні та пива це місце – рай на землі.
Інша локація, варта уваги кожного – це парк у стилі бароко Hofgarten, де панує неабияка містична атмосфера. Тут розташовані Мюнхенська резиденція, Баварська державна канцелярія, храм Діани та Німецький музей театру.
Щодо їжі, то перекусили ми запеченими яблуками та традиційними ковбасками з різдвяної ярмарки. Великий плюс приїжджати до Мюнхена під час різдвяних свят (вони тривають приблизно до 2-3 січня). Можна весь вечір провести на різдвяних ярмарках, насолоджуватися затишною атмосферою, створюючи собі святковий настрій.
У нашому випадку, огляд міста обмежився лише центром, адже ночівлі в автобусі дали про себе знати. Тому, маємо надію, що у нас ще буде шанс потрапити сюди та дослідити кожен його куточок.
Отже, за кілька днів ми встигли побачити одні з найкрасивіших міст Європи та, загалом, світу, витративши на це всього лише 100 євро на дорогу та близько 30 євро на їжу.
Наша розповідь не заклик до дії, а лишень бажання розповісти про свій досвід в організації дешевої поїздки, яка можливо, спонукає когось на щось екстремальне і незвичне.
Ірина Луцась
