Бермудський трикутник, Стоунхендж, острів Пасхи, піраміди Хеопса – таке відчуття, ніби у кожному куточку світу є свої загадки, а Україну вся містика дорогою оминула. Думаєте, у нас немає нічого загадкового й таємничого? Тоді ми розвіємо цю оману. Пропонуємо перелік наймістичніших місць України, від яких сироти повиступають на шкірі.
Аномальні зони чи щось значно загадковіше?
Бугайський трикутник
Напевно, усі ми знаємо про Бермудський трикутник і таємниці, які він приховує. Але мало хто знає, що в Україні також існує місце, оповите містикою і таємницями.
У народі його прозвали Бугайським трикутником. Розташовується аномальна зона у Сумській області, на колишньому хуторі Мала Бугайка. Подейкують, час там плине дивним чином: то зупиняється, то прискорюється. Механізми й пристрої у цьому місці виходять з ладу, а люди постійно скаржаться на галюцинації й дивні видіння. Урешті-решт мешканцям «проклятого» хутора набридло постійно жити в страху, тому вони покинули рідні домівки назавжди. Зараз Бугайський трикутник – це закинутий цвинтар та заросле бур’янами поле, яке оминає навіть худоба.
На думку вчених, аномальні явища часу й несправність механізмів пов’язані із сильними магнітними полями. І якщо збої у годинниках ще можна пояснити з наукового погляду, то що робити з видіннями, дивними звуками й голосами, які ночами постійно «тероризували» мешканців?..
Громовище
Кажуть, блискавка ніколи не потрапляє в одне місце двічі. Як би не так! Неподалік села Купище, у Житомирській області, розкинулася невеличка галявина Громовище. Пересічні туристи можуть навіть не звернути на неї уваги, а от місцеві жителі оминають її десятою дорогою. І недарма, адже під час грози це місце немов магнітом притягує до себе блискавки. Цікаво й те, що потрапляють вони переважно в одне й те ж місце.
І це ще не найдивніше. Очевидці стверджують, що час від часу, вночі, галявина починає дивно сяяти, після чого у небо стрімко піднімається яскравий промінь світла. Складається враження, ніби під землею хтось увімкнув надпотужний прожектор.
Досі не існує жодних пояснень щодо походження цього дивного явища, як і того, чому блискавки сюди потрапляють з такою небаченою частотою. Натомість існує легенда, що раніше на галявині розташовувалася велика садиба одного заможного чоловіка, який не давав спокою місцевим мешканцям. Аж раптом, одного разу, в будинок вдарила блискавка, яка і вбила жорстокого господаря, а садибу перетворила на жменю попелу. З тих пір кожної грози у це місце постійно потрапляють блискавки.
Жевахова гора
«Чи є життя поза межами Землі?» – це питання вже довгий час хвилює багатьох вчених. Кожного року в усьому світі військовим службам надходять тисячі повідомлень з випадками спостереження невпізнаних літаючих об’єктів. І, що цікаво, Україна – не виняток.
Багато дивовижних легенд і неймовірних історій ходить про Жевахову гору, що на Одещині. Кажуть, місце має неабияку надприродну силу, яка одних людей зводить з розуму, а інших наділяє могутнім даром ясновидіння. Місцеві застерігають, блукаючи горою, можна з легкістю втратити відчуття часу: здається, прогулявся лише 15 хвилин, а насправді пройшло вже декілька годин. Кажуть, Жевакова гора так просто не відпускає: компаси у цьому місці виходять з ладу, через що багато людей губилося й блукало годинами, аби знайти «вихід». Також ходять чутки, що гора слугує місцем, де збираються місцеві відьми й окультисти, про що свідчать моторошні знахідки у вигляді випотрошених тварин й різноманітних атрибутів чорної магії.
Але найбільше це місце приваблює вчених, що займаються вивченням паранормальних явищ й уфологів, які впевнені, що у надрах Жевахової гори захований спеціальний маяк для інопланетних кораблів. Очевидці запевняють, що неодноразово спостерігали над горою дивні літаючі вогні, які раптово з’являлися нізвідки й так само раптово зникали в нікуди.
Між світом живих і мертвих
Підгорецький замок
Мабуть, однією з найзагадковіших пам’яток культури є Підгорецький замок, розташований у селі Підгірці на Львівщині. Будівля вражає не тільки своєю величністю й естетичною цінністю, але й моторошною історією, яка вже впродовж багатьох років збурює уяву багатьох туристів.
За легендою, у замку проживає Біла пані – привид дівчини, яку власний чоловік живцем замурував у стінах будівлі. Відтоді її невинна душа блукає покинутим замком і не може знайти спокою.
Існує кілька версій страшної трагедії, але майже всі вони пов’язані із прізвищем Жевуських. Найчастіше зустрічається та, у якій Біла пані – це Марія, молода дружина Вацлава Жевуського. Він був жахливим ревнивцем, всюди стежив за дівчиною і не випускав із дому. Марія часто втікала у парк, що тільки більше злило чоловіка-тирана. Тому одного разу, у черговий раз запідозривши дружину в невірності, граф наказав назавжди замурувати її в цьому замку.
За іншою версією це була дружина алхіміка Северина Жевуського. Жінка була не за роками привабливою, за що і поплатилася. Схиблений на ідеї створення еліксиру молодості, чоловік у пориві люті вбив свою дружину нібито за те, що та не захотіла поділитися з ним секретом вічної краси.
Також існує думка, що до страшного злочину причетний Станіслав Матеуш Жевуський. Досі так і не відомо за що він міг вбити свою дружину, Людвігу Куницьку, але існує легенда, що перед смертю вона прокляла чоловіка. Коли жінку вели до підземелля, вона промовила: «Скільки сходинок залишиться, на останній з них закінчиться його рід». До кінця залишалося лише 4 сходинки. Так і сталося – у четвертому поколінні, на Леоні, рід Жевуських закінчився.
Якій з цих версій більше вірити – вибирати Вам, але те, що місце просякнуте загадковою потойбічною енергетикою – це факт.
Тернопільський будинок з привидами
Коли йдеться про будинки з полтергейстами, на думку чомусь одразу спадають історії про типову американську сім’ю, яка задешево придбала житло, сповнене потойбічними сусідами. А чи знали Ви, що в нас, у Тернополі, існує свій дім з привидами?
Якось на місці колишнього кладовища вирішили звести будинок. Одразу ж після закінчення робіт туди заселилася сім’я. Але вони й гадки не мали про те, що будівля уже має власників – полтергейстів. У домі постійно відбувалися якісь дивні речі: меблі пересувалися самі собою, предмети літали, а вночі повітря стрясали моторошні крики й завивання. Дивно було й те, що у будинку спостерігалися електричні спалахи, хоча електрична мережа, на той час не була підключена. Урешті-решт люди не витримали постійних надприродних «утисків», тому з’їхали, залишивши місце законним господарям.
Довгий час будинок пустував, проте говорять, що зараз там живе жінка, яка змогла налагодити контакт із загиблими душами.
Тараканівський форт
Напевне, у наш час міста-привиди Азії та Південної Америки вже нікого не дивують. А як щодо українського міста привидів?
Неподалік міста Дубно, на Рівненщині, розташовується Нова Дубенська фортеця або, як її частіше називають, Тараканівський форт. Раніше місце було системою оборонних укріплень і слугувало для захисту залізничної лінії Львів-Київ. Але зараз Тараканівський форт – це укриття для загиблих душ.
Місцеві жителі називають його містом привидів. Колись у цьому місці безслідно пропав цілий загін НКВС. Легенда говорить, що у часи Другої світової війни тут розташовувалася нацистська лабораторія, у якій вчені проводили страшні досліди й експерименти над військовополоненими, аби створити суперсолдатів. Достеменно невідомо, чи вдалося їм досягти якихось успіхів, але перед тим, як покинути форт, німці залили нижні яруси фортеці, де розташовувалися лабораторії, аби приховати сліди страшного злочину. Тому не дивно, що вночі тут можна почути крики й постріли, побачити, як з нізвідки з’являються химерні тіні, а предмети починають переміщуватися самі собою.
Кажуть, навіть час там плине якось по-іншому, повільно, ніби в іншому вимірі.
Казки про нечисть – зовсім не казки?
Бійна гора
Вовчинецьку гору, що на Івано-Франківщині, у народі називають Бійною горою. Історики запевняють, назва пішла від того, що колись у цій місцевості проходив страшний бій між козаками й польським загоном графа Потоцького. Проте краєзнавці припускають, що насправді ім’я гори пов’язано зі стародавньою гуцульською легендою.
Вважається, що колись цю землю заселяли справжні велети, які вирішили побудувати великі сходи, аби дістатися самого Бога й вигнати його. В покарання він затопив місцевість і винищив зухвалих створінь, а земля натомість опинилася під владою бісів. Згодом люди прогнали нечисту силу й, щоб запобігти поверненню злих духів, спорудили на горі монастир. Але простояв він недовго, адже коли навіть ченці почали порушувати волю Божу й впадати в гріх, монастир пішов під землю.
Місцеві мешканці радять оминати гору, особливо в ніч на Івана, адже з настанням темряви туди злізається усіляка нечисть, а тишу порушує тихий дзвін і співи проклятих монархів. Говорять, у цей час з’являється відун Волод, що має владу над силами природи, а горою бродять вуж з людською головою, крилата змія і таємничий чорний пес. Здавна гуцули називали страшні й небезпечні місця «бійними». Хто знає, можливо через надприродних мешканців гора отримала свою назву?
Цвинтар з вампіром
Коли говорять про вампірів, на думку одразу ж спадає граф Дракула. Проте не тільки Румунія славиться історіями про кровопивць. Виявляється, колись в Україні орудував свій упир.
Занедбаний Київський цвинтар, що в Івано-Франківську, на перший погляд, нічим не вирізняється з-поміж інших кладовищ. Окрім того, що колись тут був похований справжній вампір. За легендою, це був померлий працівник залізниці. «Промишляв» він у сорокових роках, але недовго, адже незабаром його загнав у могилу місцевий чаклун. Проте у 1974 році історія знову повторилася – почали зникати діти, чиї знекровлені тіла потім знаходили на Київському цвинтарі з дивними ранами на шиї. Містом поповзли чутки, що це, мовляв, вампір, якого потривожили під час поховання поруч якоїсь бабусі. Звісно, радянська влада заперечувала існування вампірів й наполягала на версії з маніяком. Але після шостого такого випадку підозрілу могилу про всяк випадок випалили військовим вогнеметом. Цікаво, що після цього дивні зникнення припинилися.
Правда це чи ні, але краще триматися далі від цього місця, особливо вночі, адже там люблять влаштовувати гуляння поціновувачі містики й вампірів.
Лиса гора у Києві
Київська Лиса гора – чи не найвідоміше місце, пов’язане із містикою. Напевне, немає в Україні місця, яке могло б позмагатися з нею у кількості таємниць і легенд. Деякі поціновувачі надприродного вважають, що над Лисою горою відкритий астральний світ, де проживають духи. Вчені ж пояснюють, що тут зосереджена одна з найпотужніших геопатогенних зон Києва. Так чи інакше, містицизм Лисої гори тягнеться ще з сивої давнини й тісно пов’язаний з реальними історичними фактами.
Спочатку на її пагорбах давні слов’яни влаштовували обряди поклоніння язичницьким богам. За часи Хана Батия у її печерах живцем було замуровано багато людей. За радянських часів там був Лисогірський форт, який виконував роль в’язниці. Трохи згодом там розташували шибениці й страчували державних злочинців. Загалом на Лисій горі померли сотні людей, чиї душі й досі блукають там у пошуках спокою. У тридцятих там розташовувався військовий підземний завод, а у роки Другої світової війни німці влаштували там танкову базу, яка під час відступу була підірвана й знищена. Після війни на Лисій горі ще деякий час діяла ракетна частина. Багато людей згинуло у цьому місці: хтось втрачав глузд, хтось здійснював самогубство, а когось просто вбили. Тож не дивно, що за такої кривавої історії місце просякнуте потужною негативною енергетикою. Прогулюючись, люди часто скаржаться на неабиякий дискомфорт: складається дивне враження, ніби за ними хтось постійно стежить.
У наші ж часи Лиса гора більш відома як місце, де збираються на шабаш відьми й нечиста сила. Особливою вважається Вальпургієва ніч. Згідно з повір’ям, у цей час на Лису гору у супроводі чортів злітаються відьми з усього світу й хизуються одна перед одною своїми чорними справами. Потім нечисть влаштовує дивні танці, проводить моторошні обряди й розлітається хто куди. Легенди легендами, але те, що на Лисій горі стабільно збираються сатаністи й езотерики – сумнівів немає.
Подібні містичні локації є чи не в кожному населеному пункті нашої країни. Вони ваблять туристів і місцевих дослідників потойбічного. Але варто пам’ятати головне – подорожуйте такими місцями обережно!
Анна Бухер
